Постанова № 41368112, 03.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року № 826/14217/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2014 року № 124126552203, № 124626552209, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2014 року № 124126552203, № 124626552209.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» зауважує на правомірності віднесення підприємством до витрат придбаної сировини по виготовленій та реалізованій власній продукції на суму 14280755,00 грн. Також, зазначає, що оскільки паливо моторне альтернативне А-95Е Турбо, А-92Е Турбо не є біодизелем, у відповідача були відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання по екологічному податку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 15 жовтня 2014 року представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 30708038) зареєстроване 14 лютого 2000 року Головним управлінням юстиції у місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 14 лютого 2000 року, запис в ЄДР № 10701450000050356. Податкова адреса позивача: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3.

ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01 березня 2000 року за № 47693 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно свідоцтва від 09 липня 2013 року № 307080311238 (замість свідоцтва від 21 травня 2012 року № 200045408) позивач мав статус платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 378832626555.

До видів діяльності ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» за КВЕД відносяться: 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України проведено виїзну планову перевірку ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 30708038) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 18 серпня 2014 року № 778/26-55-22-09/30708038.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2010175,00 грн., в тому числі: за 2013 рік на суму 2 010 175, 00 грн.;

- статті 241, статті 242, статті 249 розділу VІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по екологічному податку за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року в сумі 166718,77 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2012 року в сумі 16 097, 23 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 46 328, 17 грн., за І квартал 2013 року в сумі 6 689, 96 грн., за ІІ квартал 2013 року в сумі 39 777, 69 грн., за ІІІ квартал 2013 року в сумі 28 832, 87 грн., за IV квартал 2013 року в сумі 28 992, 85 грн.

22 серпня 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення № 01-22/08-14 (вх. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві № 43600/10 від 22 серпня 2014 року) на акт перевірки від 18 серпня 2014 року № 778/26-55-22-09/30708038, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

04 вересня 2014 року на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 124626552209, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до пункту 121.1 статті 121, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 3 015 263, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 010 175, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 005 088, 00 грн.;

- № 124126552203, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до пункту 120.1 статті 120, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення статті 241, статті 242, статті 249 розділу VІІІ Податкового кодексу України ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в загальному розмірі 208 398, 46 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 166 718, 77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 41 679, 46 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ», виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та правомірності формування валових витрат за результатами взаємовідносин з ТОВ «Кіровограднафтопереробка» надано:

- договір поставки нафтопродуктів від 04 січня 2013 року № НП-2/13, укладений між ТОВ «Кіровограднафтопереробка» (постачальник) та ПП «Кіровоградська нафтова компанія» (покупець) (правонаступником ПП «Кіровоградська нафтова компанія» є позивач), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (фракцію бензинову лігроінову/ФБЛ/орієнтовно до 5000 тон, паливо моторне альтернативне А-95Е до 1000 тон, дизельне паливо орієнтовно до 2000 тон, масло нафтове орієнтовно до 4000 тон, та ін. нафтопродукти);

- договір поставки нафтопродуктів від 14 травня 2013 року № ДС-71/13, укладений між ТОВ «Кіровограднафтопереробка» (постачальник) та ПП «Кіровоградська нафтова компанія» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити дистилят-сирець оливний середній орієнтовно до 15000 тон на рік;

- договір поставки нафтопродуктів від 01 березня 2013 року № НП-48/13, укладений між ТОВ «Кіровограднафтопереробка» (постачальник) та ПП «Кіровоградська нафтова компанія» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (бітум дорожній БНД 60/90 до 15000 тон, та ін. нафтопродукти).

Договори підписані директорами ТОВ «Кіровограднафтопереробка» та ПП «Кіровоградська нафтова компанія» та скріплені печатками підприємств.

Виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами: додатковими угодами до договорів, заявками на відвантаження нафтопродуктів, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі до договорів, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ПП «Кіровоградська нафтова компанія».

Придбані масло нафтове та дистилят-сирець оливний середній у подальшому були перероблені позивачем у вакуумний газойль та бітум БНД 60/90 та реалізовані АО «ГФФ АО», ТОВ «Арта-К», ТОВ «Велес-М», ТОВ «Компанія «Оіл-Сервіс», ТОВ «Солара-Трейд», ПП «Терстар», ТОВ «Прилуцький нафтоналив», ТОВ «Теплолюкс-Юг», ТОВ «ДСУ № 44», ТОВ «Галсана», ПП «Ромтрансоіл», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Регіон-Продукт», що підтверджується контрактом, додатковими угодами (специфікаціями) до контракту, вантажними митними деклараціями, рахунками-фактурами, відвантажувальними відомостями, експортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, товарно-транспортними накладними, паспортами якості.

Позивачем за результатами переробки масла нафтового та дистилят-сирцю оливного середнього у вакуумний газойль та бітум БНД 60/90 було до складу витрат з придбання сировини й матеріалів по рядку 5.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» віднесено суму у розмірі 31 956 486, 00 грн.

Відповідачем за результатами перевірки на підставі даних «Журналу-ордеру і Відомість по рахунку 23 Виробництво за 2013р.», бухгалтерської проводки Дт 23 „Виробництво", Кт 20 «Сировина й матеріали» зроблено висновок про не підтвердження задекларованих позивачем витрат з придбання сировини й матеріалів по рядку 5.1 Декларації „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 14 280 755 грн.

Втім, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача, оскільки позивачем надано до суду акти переробки масла нафтового, акти переробки дистилята-сирця оливного середнього, з яких вбачається, що об'єми придбаних нафтопродуктів (масло нафтове, дистилят-сирець оливний середній є більшими за об'єми реалізованих нафтопродуктів (вакуумний газойль, бітум БНД 60/90). Тобто вказаними актами підтверджуються понесені позивачем втрати у розмірі 1%, що відповідає сумі у розмірі 14 280 755 грн. при переробці масла нафтового та дистилята-сирця оливного середнього.

А тому, суд приходить до переконання, що позивачем правомірно сформовано витрати з придбання сировини й матеріалів по рядку 5.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у сумі 14 280 755, 00 грн.

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по екологічному податку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року на суму 166 718, 77 грн.

Підставою для висновку стало не включення позивачем до податкових декларацій з екологічного податку за 2012-2013 роки обсяги виробленого палива (за обліковими документами «паливо моторне альтернативне А-95Е Турбо, паливо моторне альтернативне А-92Е Турбо»), яке згідно із експертним висновком визначається альтернативним видом рідкого палива і відповідає коду 3824909800 (пункт 244.2 статті 244 Податкового кодексу України - «біодизель»).

Так, платники, податкові агенти, об'єкт та база оподаткування екологічним податком визначені розділом VІІІ Податкового кодексу України.

Платниками податку, відповідно до пункту 240.2 статті 244 Податкового кодексу України, є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами (пункт 241.1 статті 241 Податкового кодексу України).

Як передбачено підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 Податкового кодексу України, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника.

Згідно із підпунктом 242.1.4 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім: обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією; мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії.

Пунктом 244.2 статті 244 Податкового кодексу України визначені ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі ввезення палива на митну територію України, відповідно до якого дизельне біопаливо (код товару згідно з УКТ ЗЕД 3824 90 98 00, опис товару згідно з УКТ ЗЕД - біодизель) станом на 2012 рік оподатковувалося екологічним податком за ставкою 58, 00 грн. за тону, станом на 2013 рік відповідно - 68, 15 грн.

А тому, враховуючи викладене вище, відповідач стверджує, що паливо моторне альтернативне А-95Е Турбо, А-92Е Турбо має бути оподатковане за вказаною ставкою.

Втім, матеріали справи містять Технічні умови ТУ У 24.6-31514949-012:2010 «Паливо моторне альтернативне «Турбо», затверджені ТОВ «Паливно-альтернативні технології» 12 лютого 2010 року, зареєстровані Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), Державним підприємством Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт) в книзі обліку 07 червня 2010 року за № 02568182/035719.

При цьому, відповідно до свідоцтв від 20 березня 2013 року серії РП-См № 97, № 98, виданих позивачу Державним агенством з енергоефективності та енергозбереження України, паливо моторне альтернативне А-92Е, А-95Е Турбо за ТУ У 24.6-31514949-012:2010 зі змінами № 1, 2 ідентифіковане як альтернативне.

Визначення термінів альтернативних видів палива та біодизельного палива (біодизель) містяться в статті 1 Закону України «Про альтернативні види палива» від 14.01.2000 № 1391-XIV, відповідно до якої:

- альтернативні види палива - тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини;

- біодизельне паливо (біодизель) - метилові та/або етилові етери вищих органічних кислот, отриманих з рослинних олій або тваринних жирів, що використовуються як біопаливо або біокомпонент.

Водночас, згідно із підпунктами 3.1.1, 3.1.2 Технічного регламенту ТР 30708038.003:2011 (з урахуванням зміни № 1) з виробництва палив моторних альтернативних марок «Турбо» згідно ТУ У 24.6-31514949-012:2010 за адресою: вул. Леніна, 1Б, с. Шостаківка, Кіровоградського району, Кіровоградської області в товарне паливо моторне альтернативне марки А-92Е, А-95Е Турбо включають наступні компоненти: бензини автомобільні підвищеної якості згідно з ДСТУ 4839:2007.

Із зазначеного вбачається, що паливо моторне альтернативне А-92Е, А-95Е Турбо не є біодизелем.

Окрім цього, відповідно до Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2010 року № 1561 ( в редакції наказу від 18 липня 2012 року № 373) до товарної підкатегорії 3824 90 98 00, серед іншого, включається біодизель та його суміші (що не містять або містять менш як 70 мас. % нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот.

Вказане свідчить, що до УКТ ЗЕД 3824 90 98 00 паливо моторне альтернативне А-92Е, А-95Е Турбо не відноситься.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача в перевіряємому періоді були відсутні підстави оподатковувати паливо моторне альтернативне А-92Е, А-95Е Турбо за ставкою екологічного податку, що застосовується до біопалива, а саме: біодизеля.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 010 175, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 005 088, 00 грн., визначення грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 166 718, 77 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41 679, 46 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 124626552209 та № 124126552203 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 вересня 2014 року № 124126552203, № 124626552209.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко