Постанова № 41368067, 28.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2014 року 17:19 № 826/12976/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю. за участю представників: позивача - Гук А.Р., Іщенко К.В., відповідача 1 - Ярошенко Н.Ю., відповідача 2 - Капляр К.М., Мельничук С.В., третьої особи - Дмитрієвої Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Атласджет Україна» до 1. Міністерства інфраструктури України, 2. Державної авіаційної служби Українитретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»провизнання протиправним та скасування рішенняНа підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Атласджет Україна» (далі - ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет Україна», позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 23.0.2014 року) про:

- визнання протиправним та скасування пункту 13 протоколу № 6 засідання комісії з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній від 20 вересня 2013 року, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 822 від 21 жовтня 2013 року;

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства інфраструктури України № 822 від 21 жовтня 2013 року в частині затвердження пункту 13 протоколу № 6 засідання комісії з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній від 20 вересня 2013 року;

- визнання протиправним та скасування права на експлуатацію повітряної лінії № 594 Київ -Стамбул (Республіка Туреччина) - Київ, виданого 20 вересня 2013 року Державною авіаційною службою України Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»;

- визнання протиправним та скасування права на експлуатацію повітряної лінії № 597 Одеса -Тель-Авів (Держава Ізраїль) - Одеса, виданого 20 вересня 2013 року Державною авіаційною службою України Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»;

- визнання протиправними та скасування інших прав на експлуатацію повітряної лінії, виданих Державною авіаційною службою України Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на підставі пункту 13 протоколу № 6 засідання комісії з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній від 20 вересня 2013 року, а саме права на експлуатацію повітряних ліній:

- Київ - Варшава № 601, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Тбілісі № 586, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Мюнхен № 583, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Єреван № 605, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Гельсінкі № 579, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Париж № 569, 20 вересня 2013 року;

- Сімферополь - Франкфурт № 576, 20 вересня 2013 року;

- Донецьк - Тель-Авів № 596, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Амстердам № 571, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Тель-Авів № 590, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Барселона № 575, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Прага № 607, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Сочі № 604, 20 вересня 2013 року;

- Одеса - Стамбул № 595, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Берлін № 568, 20 вересня 2013 року;

- Одеса - Відень № 577, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Цюрих № 580, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Лісабон № 582, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Єкатеринбург № 591, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Рим № 573, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Москва № 593, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Новосибірськ № 592, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Алмати № 587, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Мадрид № 578, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Женева № 584, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Санкт-Петербург № 611, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Відень № 572, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Франкфурт № 567, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Пекін № 610, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Вільнюс № 589, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Відень - Льєж № 468, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Дубай № 585, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Афіни № 600, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Брюссель № 574, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Калінінград № 602, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Лондон № 570, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Ростов-на-Дону № 603, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Астана № 588, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Баку № 606, 20 вересня 2013 року;

- Дніпропетровськ - Тель-Авів № 598, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Ларнака № 599, 20 вересня 2013 року;

- Київ - Мілан № 581, 20 вересня 2013 року.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 1 при складанні оскаржуваних протоколу та наказу вийшли за межі повноважень, визначених чинним законодавством, що призвело до порушення законних інтересів позивача. Права на експлуатацію повітряних ліній, видані Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» відповідачем 2, на думку позивача, підлягають скасуванню, оскільки оформлялись на підставі заяв авіаперевізника, які в подальшому були відкликані.

Відповідач 1 - Міністерство інфраструктури України проти задоволення адміністративного позову заперечував, оскільки при складанні оскаржуваних протоколу та наказу діяв в рамках чинного законодавства України. При цьому, звертає увагу, що оскаржуваний пункт 13 протоколу № 6, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21 жовтня 2013 року № 822, стосується не тільки прав Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на експлуатацію повітряних ліній, а й ще 15 авіакомпаній, щодо яких існувала нагальна потреба затвердження розкладу регулярних рейсів на період зимової навігації 2013-2014 років.

Відповідач 2 - Державна авіаційна служба України в своїх запереченнях зазначив, що при видачі Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» оскаржуваних прав на експлуатацію повітряних ліній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, наголошує, що не мав законних підстав обмежувати раніше видані Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» права. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» проти позову заперечував, посилаючись при цьому на відсутність зв'язку між оскаржуваними рішеннями та правами на експлуатацію повітряних ліній, які надані Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України». На його думку, в даному випадку оформлення оскаржуваних рішень та прав не призвело до порушення законних інтересів позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року з 14:30 по 16:30 відбулось засідання комісії з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній.

Прийняті комісією рішення оформлені протоколом № 6.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 21 жовтня 2013 року № 822 затверджено протокол від 20 вересня 2013 року № 6.

23 жовтня 2013 року Державною авіаційною службою України видано Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» права на експлуатацію повітряної лінії від 20 вересня 2013 року № 594, № 597, № 601, № 586, № 583, № 605, № 579, № 569, № 576, № 596, № 571, № 590, № 575, № 607, № 604, № 595, № 568, № 577, № 580, № 582, № 591, № 573, № 593, № 592, № 587, № 578, № 584, № 611, № 572, № 567, № 610, № 589, № 468, № 585, № 600, № 574, № 602, № 570, № 603, № 588, № 606, № 598, № 599, № 581.

Незгода з вказаними рішеннями відповідачів обумовила позивача звернутися до адміністративного суду з позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Атласджет Україна», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Повітряним кодексом України від 19.05.2011 № 3393-VI, Порядком надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній та іншими нормативно-правовими актами України.

Дія Повітряного кодексу України поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України, а саме:

1) в Україні - на юридичних та фізичних осіб в частині, що їх стосується, крім суб'єктів державної авіації, на яких поширюється дія статей 4, 7-9, 23-33, 38, 45, 46, частини першої статті 57, частини другої статті 63, 65, 69, статей 110-116 і частини другої статті 119;

2) за межами України - на авіаційний персонал під час виконання ним службових обов'язків та цивільні повітряні судна України, їх експлуатацію і технічне обслуговування.

У разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Загальні умови ліцензування визначені статтею 92 Повітряного кодексу України, згідно із якою:

- авіаційний перевізник, який виконує перевезення пасажирів та/або вантажу за плату та/або за наймом, повинен мати ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом, яка видається уповноваженим органом з питань цивільної авіації згідно із законодавством України;

- перевезення пасажирів, вантажу за плату та/або за наймом без ліцензії забороняється;

- наявність ліцензії не означає, що авіаційний перевізник має право доступу до певних повітряних ліній або ринків. З метою набуття права доступу до певних повітряних ліній або ринків авіаперевізник повинен отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації відповідний документ на право експлуатації певної повітряної лінії;

- порядок ліцензування визначається законодавством України.

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства України наказом Міністерства інфраструктури України від 23.04.2013 № 245, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за № 765/23297, затверджено Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, який встановлює механізм надання, анулювання, внесення змін, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній українським та іноземним авіаперевізникам незалежно від форм власності, використовується для регулювання доступу авіаперевізників на ринок повітряних перевезень і є обов'язковим для виконання (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку обов'язковою умовою надання та використання авіаперевізником права на експлуатацію повітряної лінії є наявність у авіаперевізника ліцензії на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом (далі - ліцензія) та сертифіката експлуатанта, для іноземного авіаперевізника - відповідної ліцензії та сертифіката або аналогічного документа, виданого авіаційним органом влади іншої держави чи компетентною організацією, якщо це передбачено міжнародним договором України та відповідними міжнародно-правовими актами, а також відсутність у авіаперевізника простроченої заборгованості з оплати послуг з аеронавігаційного обслуговування перед українськими провайдерами аеронавігаційного обслуговування та/або послуг з аеропортового обслуговування перед аеропортами державної форми власності.

Право на експлуатацію повітряної лінії не може бути передано та продано іншому авіаперевізнику (пункт 2.2 Порядку).

Як передбачено пунктом 2.3 Порядку, для розгляду питань щодо надання, анулювання, внесення змін, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній утворюється комісія з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній (далі - комісія), до складу якої входять представники Міністерства інфраструктури України та Державної авіаційної служби України. Склад комісії затверджується наказом Міністерства інфраструктури України. З числа членів комісії призначаються голова комісії, заступник голови комісії та секретар комісії. Засідання комісії проводяться за ініціативою голови комісії, який повідомляє про час і місце його проведення. Засідання комісії є правочинним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її членів.

Засідання комісії можуть проводитись за участю представників авіаперевізників, а також інших заінтересованих сторін.

Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням членів комісії та оформлюються протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії та затверджується наказом Міністерства інфраструктури України (далі - рішення комісії). Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії.

Основними завданнями комісії, відповідно до пункту 2.4 Порядку, є:

- розгляд заяв авіаперевізників щодо надання, анулювання та внесення змін до документа про право на експлуатацію повітряної лінії;

- прийняття рішень щодо надання, анулювання, внесення змін, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України та домовленостей між авіаційними органами влади, уповноваженими на укладення цих домовленостей у встановленому законодавством порядку.

Згідно із пунктом 2.5 Порядку право на експлуатацію повітряної лінії надається щодо певних повітряних ліній на виконання: регулярних повітряних перевезень у межах України; регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України; чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць; авіаційних перевезень в інших державах.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку заява на отримання права на експлуатацію повітряної лінії подається до Міністерства інфраструктури України за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Згідно із пунктом 3.1 Порядку право на експлуатацію повітряної лінії на виконання регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України видається на кожну повітряну лінію окремо згідно з міжнародними договорами України та домовленостями між авіаційними органами влади, уповноваженими на укладення цих домовленостей у встановленому законодавством порядку. Якщо міжнародний договір України та домовленості між авіаційними органами влади, уповноваженими на укладення цих домовленостей у встановленому законодавством порядку, передбачають надання права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії трьом і менше авіаперевізникам, рішенням комісії визначається строк дії права на експлуатацію такої повітряної лінії з урахуванням критеріїв, наведених у пункті 2.8 розділу ІІ цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2012 року Державною авіаційною службою України було видано Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом серії АГ № 505921.

Додаток № 1 до ліцензії від 27 червня 2012 року серії АГ № 505921 містить перелік міжнародних повітряних ліній (маршрутів), на яких отримане призначення/по яких надане право виконувати регулярні польоти.

20 вересня 2013 року комісією з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній було проведено засідання, за результатами якого складено протокол № 6.

Відповідно до пункту 13 вказаного Протоколу з метою затвердження розкладу регулярних рейсів на період зимової навігації 2013-2014 років, авіакомпаніям, які фактично виконували міжнародні регулярні рейси у літньому періоді навігації 2013 року та не надали заяв щодо переоформлення прав на експлуатацію повітряних ліній відповідно до листа Міністерства інфраструктури України від 26 липня 2013 року № 8392/09/10-13, комісія прийняла рішення оформити права на експлуатацію повітряних ліній на виконання регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України за маршрутами, внесеними до додатку до ліцензії на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом. Строк дії права складає 10 років, якщо відповідний міжнародний договір України та домовленості між авіаційними органами влади передбачають надання права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії трьом і менше авіаперевізникам, в інших випадках строк є необмеженим.

За вказане рішення проголосувало 11 членів комісії, проти - 0, утрималось - 0.

Протокол № 6 засідання комісії з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній підписаний заступниками голови та членами комісії, завірений печаткою та затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 21 жовтня 2013 року № 822.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувані пункт 13 протоколу від 20 вересня 2013 року № 6 та наказ від 21 жовтня 2013 року № 822 оформлені із дотриманням вимог Порядку від 23.04.2013 № 245, доказів встановлення порушень при їх оформленні позивачем під час розгляду справи надано не було, у зв'язку із чим позовна вимога про визнання їх протиправними та скасування до задоволення не підлягає.

Як зазначалось вище, 23 жовтня 2013 року Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» видані права на експлуатацію повітряної лінії від 20 вересня 2013 року № 594, № 597, № 601, № 586, № 583, № 605, № 579, № 569, № 576, № 596, № 571, № 590, № 575, № 607, № 604, № 595, № 568, № 577, № 580, № 582, № 591, № 573, № 593, № 592, № 587, № 578, № 584, № 611, № 572, № 567, № 610, № 589, № 468, № 585, № 600, № 574, № 602, № 570, № 603, № 588, № 606, № 598, № 599, № 581.

Суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у Державної авіаційної служби України підстав для видачі Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» вказаних прав у зв'язку з наступним.

Так, обґрунтовуючи висновок про безпідставність видачі відповідачем 2 оскаржуваних прав позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» листом від 16 вересня 2013 року звернулось із заявою на отримання прав на експлуатацію повітряних ліній, після чого її відкликало листом від 19 вересня 2013 року № 4.1.7-517.

При цьому позивач посилається на положення Порядку від 23.04.2013 № 245, яким визначено обов'язковість звернення із заявою для отримання права на експлуатацію повітряної лінії.

Однак, суд констатує, що зазначені вимоги щодо наявності заяви, відповідно до Порядку від 23.04.2013 № 245, обов'язкові при наданні або анулюванні права на експлуатацію повітряної лінії.

Водночас, як встановлено судом та не спростовано позивачем, станом на дату затвердження Порядку від 23.04.2013 № 245 Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» вже мало права на експлуатацію повітряної лінії, що підтверджується додатком № 1 до ліцензії від 27 червня 2012 року серії АГ № 505921.

Відтак, у авіаперевізника були відсутні підстави для звернення до Державної авіаційної служби України із заявою для отримання права на експлуатацію повітряної лінії.

А тому, оскільки комісія під час засідання 20 вересня 2013 року прийняла рішення оформити права на експлуатацію повітряних ліній на виконання регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України за маршрутами, внесеними до додатку до ліцензії на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом, Державна авіаційна служба України була зобов'язана привести форму документу, яким підтверджується наявність раніше наданого права на експлуатацію повітряних ліній у відповідність до норм Порядку від 23.04.2013 № 245, додатком № 1 якого передбачена форма документу, що має назву «Право на експлуатацію повітряної лінії».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 при видачі Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» оскаржуваних прав на експлуатацію повітряних ліній діяв в межах наданих йому повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування прав на експлуатацію повітряної лінії, виданих Державною авіаційною службою України Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на підставі пункту 13 протоколу № 6 засідання комісії з формування та реалізації державної політики щодо експлуатації повітряних ліній від 20 вересня 2013 року у зв'язку з їх безпідставністю.

Окрім цього, суд зазначає, що належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували доводи позивача щодо відсутності підстав у Державної авіаційної служби України для видачі оскаржуваних прав Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» не надано, такі обставини також не встановлені і під час розгляду справи.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Атласджет Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді І.О. Іщук В.П. Шулежко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.11.2014 р.