Постанова № 41368062, 29.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2014 року № 826/13881/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 квітня 2014 року № 0003512201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 квітня 2014 року № 0003512201, прийнятого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ДТГО «Південно-Західна залізниця», відокремленого підрозділу «Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам.

Крім того, позивач вказує на те, що запитувані документи, в тому числі інформацію про перебування зазначених об'єктів на балансі підприємства, було надано перевіряючим на першу вимогу, однак вказані документи останніми не були враховані під час складання висновків перевірки.

За вказаних обставин, позивач вважає, що до нього неправомірно контролюючим органом застосовано приписи пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

На переконання позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та обмежує, порушує права та інтереси ДТГО «Південно-Західна залізниця», оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також, без наявності правових підстав для винесення, а тому має бути визнане судом протиправним та скасоване.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивачем, під час проведення перевірки не надано інформації про перебування зазначених об'єктів на балансі станом на 01.07.1997 р., крім того, підприємством одержується дохід від утримання об'єктів соціальної сфери. Перевіркою відображеного за 2011 та 2012 роки по рядку 06 «інші витрати» на підставі договорів, актів виконаних робіт, виписок банку встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 407 282 грн. відповідно до підпункту 133.1.3 пункту 133.1 статті 133 ПК України позивач декларує по податку на прибуток, який отримано від неосновної діяльності, до якої було включено витрати та доходи по утриманню соціальних закладів, що знаходяться на балансі підприємства.

Крім того, відповідач вказує на те, що додаткової інформації та документального підтвердження про перебування на балансі об'єктів соціальної сфери позивачем надано не було.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 29.09.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відокремлений підрозділ Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1 (далі - ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця» КБМЕУ № 1) (ідентифікаційний код 01106775) зареєстрований Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 05.08.1996 р. за № 251. Вказаний ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця» КБМЕУ № 1 розташований за адресою: 03035, м. Київ, Голосіївський район, вул. Толстого, будинок 61.

ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця» КБМЕУ № 1 взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.10.2002 р. за № 7853, на час проведення перевірки та складання акту платник податків перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, за який проводилась перевірка, ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця» КБМЕУ № 1, не був зареєстрований платником ПДВ.

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та Наказу № 33 від 11.01.2014 р., в період з 27.01.2014 р. по 20.02.2014 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», відокремленого підрозділу Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1, код за ЄДРПОУ 01106775, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 92/1-22-01/01106775 від 17 березня 2014 року (далі - Акт № 92/1-22-01/01106775).

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства, зокрема, пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на прибуток в розмірі - 1 407 282 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 р. - 445 965,00 грн., за 4 квартал 2011 р. - 169 100 грн., за 1 квартал 2012 р. - 185 850,00 грн., за 2 квартал 2012 р. - 202 927,00 грн., за 3 квартал 2012 р. - 197 549,00 грн., за 4 квартал 2012 р. - 205 891,00 грн.

08 квітня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 92/1-22-01/01106775, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003512201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця» КБМЕУ № 1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 605 336,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 407 282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 198 054,25 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця» КБМЕУ № 1 в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної фіскальної служби України, які своїми рішеннями відповідно від 10.06.2014 р. № 5139/10/26-15-10-06-15 та від 11.08.2014 р. № 1401/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представників позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, а саме, витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію таких об'єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу: дитячих ясел або садків; закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв; спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури; приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства; дитячих таборів відпочинку і оздоровлення; установ соціального захисту громадян (будинки-інтернати, будинки для престарілих).

Отже, основними умовами для застосування приписів пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 ПК України має бути те, що об'єкти повинні перебувати на балансі платника податку станом на 01.07.1997 р. та об'єкти не повинні використовуватись з метою отримання доходу.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі встановили, що згідно оборотно-сальдових відомостей 949 рахунку до витрат підприємства віднесено суми витрат в розмірі 6 446 666,00 грн. (в рішенні Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.06.2014 р. № 5139/10/26-15-10-06-15 зазначено, що в акті помилково зазначено 6 146 666,00 грн.) на утримання та експлуатацію соціальних закладів, а саме, житлових будинків, гуртожитків та ін., перелік яких зазначений у додатку до акта перевірки.

Також, відповідачем в акті перевірки зазначено, що платником податків одержується дохід від утримання об'єктів соціальної сфери.

З цих підстав, контролюючий орган в своєму акті перевірки робить висновок про те, що в порушення пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 ПК України, платником податків завищено витрати в частині врахування витрат на утримання соціальних закладів, що знаходяться на балансі підприємства.

Такий висновок відповідача було обґрунтовано зокрема й тим, що платником податків під час проведення перевірки не було надано інформації про перебування зазначених об'єктів на балансі підприємства станом на 01.07.1997 р.

З приводу встановленого, суд зазначає, що згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується даними, що містяться в акті перевірки, перевіряючими будь-яких актів, які б засвідчували факт відмови посадових осіб платника податків від надання первинних документів, складено не було.

А тому є всі підстави вважати, що такі документи під час перевірки були наявними, однак не були дослідженими та останнім не було надано належної оцінки.

В підтвердження своєї правової позиції, позивачем були надані докази про перебування зазначених об'єктів на балансі підприємства станом на 01.07.1997 р.

З досліджених Переліків житлових будинків та гуртожитків, які знаходяться на балансі БМЕУ-1 вбачається, що зазначені в них житлові будинки та гуртожитки введені в експлуатацію до 01.07.1997 р.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи, об'єкти житлового фонду використовуються з метою отримання доходу (у перевіряємому періоді був отриманий дохід від експлуатації об'єктів житлового фонду у розмірі 6 575 754 грн., про що перевіряючими зазначено в акті перевірки), що виключає право позивача на віднесення у спірних правовідносинах відповідних сум до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу, оскільки, об'єкти житлового фонду перебували на балансі позивача до 01.07.1997 р. і об'єкти житлового фонду використовуються з метою отримання доходу.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовими особами суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання його протиправним та скасування у суду не має.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2014 року № 0003512201 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 311,70 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» судовий збір у розмірі 4 311,70 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко