Постанова № 41367968, 11.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 915/1163/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Шевченко В.В.

(склад колегії суду змінено згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 761 від 11.11.2014р.)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Павленко І.В., довіреність № 1751, дата видачі : 22.09.14р.;

від відповідача - Петровського Д.О., довіреність № 364, дата видачі : 28.12.11р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м.Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2014 року

у справі № 915/1163/14

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до скаржника

про стягнення 334807,12 грн.,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

Встановив:

У липні 2014р. Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" (далі по тексту - ДП "Адміністрація морських портів України") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство (далі - ТОВ СП) "Нібулон" /з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.08.2014р.- т.7 а.с.1-16/ про стягнення 334807,12 грн., з яких: 201974,46 грн. - борг з оплати канального збору, 131131,03грн. - за надані послуги служби регулювання руху суден /далі-СРРС/ при проходженні в січні -травня 2014 р. Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом суден ТОВ СП „НІБУЛОН" під агентуванням відповідача та 1701,63 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині сплати канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден, нарахованих за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (БДЛК) і Херсонським морським каналом (ХМК) під час здійснення вантажних комерційних рейсів за період січень-травень 2014 року суден які належать ТОВ СП "НІБУЛОН".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.09.2014 року (суддя Мавродієва М.В.) позов ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено з підстав його обґрунтованості.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду ТОВ СП „НІБУЛОН" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог ДП "Адміністрація морських портів України" відмовити.

Скаржник вважає оскаржене рішення господарського суду необґрунтованим з огляду на наступне:

- позивачем не доведено реєстрації його права власності на Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морський канал у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, тому позивачем не доведено правомірності його вимоги щодо справляння канального збору за проходження БДЛК та ХМК саме на його користь відповідно до п. 1.2, 3.1 Порядку справляння портових зборів;

- жодним нормативним актом не делеговано ДП "Адміністрація морських портів України" права стягнення канального збору та судом необґрунтовано встановлено право позивача на стягнення канального збору, без посилання на чинні нормативно-правові акти, чим порушено ч. 1 ст. 4 ГПК України;

- зарахування портових зборів, які є дохідною частиною бюджету, на розрахунковий рахунок господарського суб`єкта є порушенням вимог Бюджетного кодексу України;

- висновок, що судна відповідача здійснювали вантажні комерційні рейси, є припущенням і не підтверджуються документально, переміщення грузів здійснювалось у технологічних цілях, а тому не слід вважати таке переміщення вантажними, комерційними рейсами;

- позивачем пред`явлено вимогу до стягнення з відповідача канального збору за користування ХМК, яким судна ТОВ СП „НІБУЛОН" практично не користувалися, крім 3-го коліна довжиною 0,5 миль, що складає 2,3% від загальної довжини ХМК;

- судом не враховано, що буксири "Баштанський", "Лідіївський", " Нібулон -1", "Нібулон-2", "Нібулон-3", "Нібулон-4" буксир - штовхач "Прибужанівський" та несамохідні баржі мають осадку до 4м. і рухалися за бровками каналу, а в сам канал не заходили;

- висновок про те, що отримання послуг з користування БДЛК та ХМК і послуг СРРС є обов`язковим і що без отримання цих послуг плавання суден товариства було б неможливим є хибним;

- прийнята судом у якості доказу факту проходження суден ТОВ СП „НІБУЛОН" ХМК інформація Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „ДЕЛЬТА -ЛОЦМАН" не є належним доказом по справі;

- позивачем не наведено правових підстав, які б свідчили про обов'язок ТОВ СП „НІБУЛОН" сплачувати ДП „ДЕЛЬТА -ЛОЦМАН" канальний збір, оскільки між ними відсутні договірні правовідносини.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ СП „НІБУЛОН" ДП „Адміністрація морських портів України" спростовує її доводи та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем в період з 23.01.2014 по 31.05.2014 р. судна ТОВ СП „НІБУЛОН" проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом та Херсонським морським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що відповідно до вимог чинного законодавства ДП „Адміністрація морських портів України" нараховано канальний збір, а також під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що нарахований збір за послуги СРРС.

Факт проходження суднами відповідача каналом та надання відповідачу послуг підтверджується виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта - Навігатор", з яких видно курс руху суден, також виписками з радіопереговорів між СРРС та капітанами суден, квитанціями СРРС.

Для сплати канального збору та вартості наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки:

- за січень 2014 року: №МР-00253, №МР-00254, №МР-00256, №МР-00257, №МР-00258, №МР-00260, №МР-00261, №МР-00262 від 23.01.2014; №МР-00341, №МР-00351, №МР-00352, №МР-00353, №МР-00359, №МР-00360, №МР-00369, №МР-00351 від 31.01.2014;

- за лютий 2014 року: №МР-00375, №МР-00630, №МР-00637 від 26.02.2014; №МР-00639, №МР-00640, №МР-00645, №МР-00655, №МР-00656 від 27.02.2014; №МР-00665, №МР-00666, №МР-00669, №МР-00671, №МР-00674, №МР-00679 від 28.02.2014;

- за березень 2014 року: №МР-00966, №МР-00966, №МР-00967 від 25.03.2014; №МР-00973 від 26.03.2014; №МР-00982, №МР-00986, №МР-00986 від 27.03.2014; №МР-00988, №МР-00990, №МР-01015 від 30.03.2014; №МР-01076, №МР-01077, №МР-01078, №МР-01080, №МР-01083, №МР-01086, №МР-01088 від 31.03.2014;

- за квітень 2014 року: №МР-01235, №МР-01238, №МР-01240 від 11.04.2014; №МР-01292, №МР-01293, №МР-01294, №МР-01295, №МР-01297 від 16.04.2014; №МР-01410, №МР-01411, №МР-01412, №МР-01413, №МР-01414, №МР-01415, №МР-01416, №МР-01417, №МР-01418, №МР-01419 від 28.04.2014; №МР-01488, №МР-01493, №МР-01500, №МР-01501, №МР-01503, №МР-01504, №МР-01506, №МР-01510, №МР-01512 від 30.04.2014;

- за травень 2014 року: №МР-01515, №МР-01516, №МР-01517, №МР-01518, №МР-01519, №МР-01701, №МР-01724, №МР-01802, №МР-01815, №МР-01816, №МР-01817 від 28.05.2014; №МР-01831, №МР-01834 від 29.05.2014; №МР-01900, №МР-01901, №МР-01902, №МР-01903, №МР-01904 від 31.05.2014.

Відповідач сплату за надані послуги не здійснив.

ДП "Адміністрація морських портів України" направило на адресу ТОВ СП „НІБУЛОН" претензії № 942 від 26.02.2014 (т.1 а.с45-54), № 1429 від 21.03.2014 (т.1 а.с.55-62), № 2209 від 28.04.2014 (т.1 а.с.63-73), №3190 від 19.06.2014 (т.7 а.с.51-62), № 2684 від 21.05.2014 (т.7 а.с.63-72), які залишені відповідачем без відповіді (т.1, а.с.49-104, т.8 а.с.95-130), що стало підставою звернення ДП „Адміністрація морських портів України" до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення боргу з оплати канального збору в сумі 201974,46грн., боргу за надані послуги служби регулювання руху суден при проходженні в січні - травні 2014 р. БДЛК в розмірі 131131,03 грн. та 1701,63 грн. - 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог, виходячи з наступного.

ТОВ СП „НІБУЛОН" стверджує, що позивачем не доведено реєстрації його права власності на Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морський канал у Державному реєстрі прав, внаслідок чого у останнього не доведено права на це нерухоме майно та правомірності вимоги щодо справляння канального збору за проходження БДЛК та ХМК саме на його користь відповідно до п. 1.2, 3.1 Порядку справляння портових зборів; Крім того скаржник стверджує, що судом необґрунтовано визначено власника БДЛК та ХМК так-як дані канали не є географічними природними об`єктами і будь-яких витягів або інших інформаційних документів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не досліджено.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про морські порти України" гідротехнічні споруди реєструються в окремому Реєстру, порядок ведення якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.02.13р. №91 затверджено Порядок ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6.03.13р. за № 363/22895. Відповідно до відомостей Реєстру, що є загальнодоступними, власником /балансоутримувачем/ ХМК на підставі акту приймання-передачі та розподільчого балансу від 13.06.13р. визначено ДП "Адміністрація морських портів України". При цьому з матеріалів справи вбачається, що власником гідротехнічної споруди - БДЛК і ХМК є держава, а балансоутримувачем - позивач.

Твердження скаржника, що зарахування портових зборів, які є дохідною частиною бюджету, на розрахунковий рахунок господарського суб`єкта є порушенням вимог Бюджетного кодексу України і не відповідають вимогам ЗУ "Про морські порти України" та наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 6, яким затверджено Порядок обліку та використання коштів від портових зборів та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.06.2013р. за № 931/23463.

Скаржник зазначив, що судна ТОВ СП „НІБУЛОН" здійснювали переміщення у технологічних цілях, а тому не слід вважати такі переміщення вантажними, комерційними рейсами і в даному випадку здійснення вантажних комерційних рейсів є припущеннями позивача, які не підтверджуються документально.

На думку судової колегії дане твердження є хибним та не підтверджується наявними доказами у справі з огляду на те, що ТОВ СП „НІБУЛОН" здійснює комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Буксири і баржі, які належать скаржнику, здійснюють переміщення товарно-матеріальних цінностей для подальшої реалізації, а зазначене переміщення є комерційною діяльністю, а тому ці судна належать до групи А, яка від сплати корабельного збору не звільнена. ТОВ СП „НІБУЛОН" не довів належним чином, що належні йому судна здійснювали технологічні переміщення водними шляхами зернових вантажів - товарно-матеріальних цінностей без мети на досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 2 статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Таким чином, ТОВ СП „НІБУЛОН" здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку).

Тверження скаржника, що буксири "Баштанський", "Лідіївський", " Нібулон -1", "Нібулон-2", "Нібулон-3", "Нібулон-4" буксир - штовхач "Прибужанівський" та несамохідні баржі мають осадку до 4м. і рухалися за бровками каналу, а в сам канал не заходили спростовуються самим скаржником, який визнав що при можливому проходженні суден ТОВ СП „НІБУЛОН" в місцях, де зони забровкового плавання відсутні дані судна здійснювали прохід каналу поперечно, причому на думку скаржника проходження каналу в один кінець таким чином не відбувається. Також колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно до п. 3.1.19 "Правил плавання" на ділянках каналу, де зони забровкового плавання відсутні, судна зобов`язані рухатись каналом.

Посилання скаржника, що положеннями про СРРС або іншим законодавчим актом не встановлено безумовного обов`язку судновласників, чиї судна здійснюють плавання в зоні дії СРРС, замовляти та отримувати послуги СРРС спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.2.3. "Правил плавання" усі судна які проходять через зони дії СРРС/ПРРС, зобов`язані отримувати інформацію, виконувати рекомендації та вказівки СРРС/ПРРС.

Пунктом 2.3.1. "Правил плавання" визначено, що кожне судно за 30 хвилин до входу в район дії правил повинно встановити радіозв`язок з відповідним ЦРРС/ПРРС .

Згідно з п. 2.4.1. Правил плавання ЦРРС/ПРРС здійснюють такі види обслуговування:

а) радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, а також за місцезнаходженням суден на якірних місцях в очікуванні транзитного проходу або проведення перевантажувальних операцій;

б) регулювання руху суден;

в) радіолокаційне проведення суден (надання навігаційної допомоги);

г) надання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій;

ґ) інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку судноплавства;

д) надання суднам та стороннім організаціям навігаційної та комерційної інформації.

Відповідно до п. 2.4.2. Правил плавання радіолокаційний контроль за рухом суден та стоянкою суден на якорі здійснюється постійно.

Згідно п. 3.2 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України №291 від 08.05.2013р., вихід капітана судна на радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на надання послуг з регулювання руху суден і вже є свідченням того, що судно користується послугами СРРС, і, відповідно, має їх сплачувати.

Судова колегія зазначає, що згідно ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно п.4.1 Положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 28.05.2001 року, служби регулювання руху суден (СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден. Відповідно до п. 3.6 цього Положення утримання СРРС здійснюється за рахунок коштів від збору за послуги СРРС.

Пунктом 1 наказу Мінтрансу України від 15.04.2004 року № 312 „Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" визначено, що на державне підприємство „ДЕЛЬТА - ЛОЦМАН" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 року функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем послуг служби регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між СРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС. З аналізу пунктів 2.3.1. та 3.2.7. Правил плавання слідує, що вихід капітана судна на зв'язок з відповідним СРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС.

На підставі цих даних, походження яких, за вірною оцінкою суду першої інстанції, не є сумнівним, факти надання позивачем відповідачу послуг служби регулювання руху суден судом правомірно визнані доведеними. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що регулювання руху суден здійснюється з метою забезпечення безпечного судноплавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що судна відповідача, здійснюючи рух по БДЛК, користувались послугами СРРС, які мають бути оплачені за встановленими ставками.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки не лише на підставі договорів та інших правочинів, а і на підставі інших юридичних фактів, зокрема фактичним користуванням каналами та послугами СРРС.

Оскільки письмовий договір сторони не укладали і строки оплати наданих послуг не обумовлені, колегія приходить до висновку, що за таких обставин сторони повинні керуватись п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, за якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Твердження скаржника, що позивачем не наведено правових підстав, які б свідчили про обов'язок ТОВ СП „НІБУЛОН" сплачувати ДП „ДЕЛЬТА -ЛОЦМАН" канальний збір, оскільки між ними відсутні договірні правовідносини, не відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Судова колегія погоджується з правомірністю посилання суду першої інстанції на правову позицію, яка викладена у постановах Вищого господарського суду України по аналогічних справах, а саме від 19.08.2013 у справі №17/212/10, від 01.10.2013 у справі №5024/1862/2011, від 19.11.2013 у справі №923/89/13-г та від 12.11.2013 у справі 915/219/13-г..

Таким чином, колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку сплачувати канальний збір та послуги СРРС та зазначає, що господарський суд першої інстанції в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи та надав вірну юридичну оцінку правовідносинам сторін та наявним в справі доказам, не порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв обгрунтоване рішення. За таких обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2014 року по даній справі без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2014 року по справі №915/1163/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН" - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 13.11.2014 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя В.В. Шевченко