Постанова № 41367964, 14.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 920/775/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "М-Логістік", м. Суми (вх. №3114С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 08.09.14 року у справі №920/775/14

за позовом ТОВ " Виркэн - Рус", м. Костерево, Володимирська обл., РФ

до ТОВ "М-Логістік", м. Суми

про стягнення 509847,76 російських рублів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 165838,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Сумської області, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 509847,76 російських рублів заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки №UА/101 від 06.04.2012 року, що в гривневому еквіваленті станом на 19.05.2014 року становить 174009,47 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2014 року по справі №920/775/14 9 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "М-Логістік" на користь ТОВ "Виркєн-Рус" 509847,76 російських рублів, що в гривневому еквіваленті станом на 24.04.2014 року становить 165838,96 грн. Стягнуто з ТОВ "М-Логістік" на користь ТОВ "Виркєн-Рус" 3320,60 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08.09.2014 року по справі №920/775/14 та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Офіційний курс, встановлений Національним банком України на день подання позову 24.04.14 року – 3,1923 грн. за 10 рос. рублів. Ціна позову в національній валюті України за курсом НБУ на 24.04.14 року має бути – 162758,70 гривень (509847,76 х 0,31923). Однак суд першої інстанції невірно визначив ціну позову в національній валюті України зазначивши ціну позову на сумі 165838, 96 грн.

Крім того, як зазначає апелянт, суд не надав належної оцінки неналежному виконанню ТОВ "Виркэн-Русь" в зв’язку з частковим постачанням товару, що на думку апелянта є порушенням ст. 526 ЦК України та стало перешкодою в проведенні розрахунку за отриманий товар.

Сторони своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, встановила.

06.04.2012 року між ТОВ "Виркэн-Русь" та відповідачем було укладено договір поставки № UA2/101 відповідно до умов якого, ТОВ "Виркэн-Русь" зобов’язалося поставляти, а відповідач приймати та оплачувати товар, ціна якого вказана у додатках до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна сума договору приблизно складає 14000000 російських рублів. Валютою договору є російський рубль (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору, оплата товару здійснюється відповідачем прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок ТОВ "Виркэн-Русь" протягом 90 календарних днів від дати поставки товару по окремій специфікації на відповідну партію товару.

Пунктом 2.6. договору визначено, що датою поставки є дата товарної накладної.

Матеріалами справи, зокрема товарними накладними № 593 від 25.04.2012 року, № 806 від 24.05.2012 року та довіреностями від 25.04.2012 року та від 24.05.2012 року, підтверджується факт передачі ТОВ "Виркэн-Русь" відповідачу та отримання останнім товару на загальну суму 1 139 847,76 російських рублів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2013 року між ТОВ "Виркэн-Русь" та ТОВ "ВІР ПЛАСТ" було укладено договір про приєднання, згідно з умовами якого ТОВ "Виркэн-Русь" приєднується до ТОВ "ВІР ПЛАСТ", самостійне існування ТОВ "Виркэн-Русь" в якості юридичної особи припиняється, а ТОВ "ВІР ПЛАСТ" продовжує своє існування в якості юридичної особи.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні частиною 4 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Згідно з нормами Закону України "Про міжнародне приватне право", особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (ст.ст. 25, 26 Закону).

Статтею 58 Цивільного кодексу РФ визначено, що при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи до останнього переходять права та обов'язки приєднаної юридичної особи згідно з передавальним актом.

Відповідно до передавального акту від 23.09.2013 року до договору про приєднання від 20.05.2013 року, ТОВ "Виркэн-Русь" передає ТОВ "ВІР ПЛАСТ" всі права та обов’язки по всім договорам без обмежень. Сторони підтверджують, що ТОВ "ВІР ПЛАСТ" є правонаступником ТОВ “Виркэн-Русь” по всім зобов’язанням до всіх його кредиторів та по всім вимогам до його кредиторів. ТОВ “ВІР ПЛАСТ” є правонаступником ТОВ “Виркэн-Русь” по всім зобов’язанням перед третіми особами по всім вимогам ТОВ “Виркэн-Русь” до його кредиторів.

Згідно з протоколом №13/92 від 23.09.2013 року сумісних загальних зборів учасників ТОВ “Виркэн-Русь” та ТОВ “ВІР ПЛАСТ”, останніми прийнято в тому числі рішення про зміну найменування ТОВ “ВІР ПЛАСТ” (ОГРН 1023301103264) на Товариство з обмеженою відповідальністю “Виркэн-Рус” (ОГРН 1023301103264) та затвердження статуту товариства у новій редакції з новим найменуванням та новим розміром статутного капіталу.

01.10.2013 року внесено запис про державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Виркэн-Рус” (ОГРН 1023301103264), останнє зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб згідно з випискою №1024 від 21.05.2014року, в якій містяться відомості про ТОВ “Виркэн-Русь” як реорганізованої юридичної особи, правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю “Виркэн-Рус”.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 8.6. договору № UA2/101 від 06.04.2012року, договір дійсний для правонаступників обох сторін.

Згідно з п. 8.1. договору, всі розбіжності та інші питання, які можуть виникнути при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, вирішуватимуться шляхом переговорів між представниками сторін. Спори нерозв'язні шляхом дружніх переговорів, підлягають розгляду в суді за місцем знаходження відповідача з дотриманням претензійного вирішення спорів.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 509847,76 російських рублів.

20.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 509847,76 російських рублів, в якій в тому числі повідомив останнього про те, що ТОВ “Виркэн-Рус” є правонаступником ТОВ “Виркэн-Русь”.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 1 139 847,76 російських рублів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач у своєму відзиві позов та в апеляційні скарзі посилається на те, що позивачем не виконані в повному обсязі зобов’язання за укладеним між сторонами договором поставки №UA2/101 від 06.04.2012 року та не поставлено товар у повному обсязі, що стало перешкодою в проведенні розрахунків, зокрема п. 2.1. договору поставки визначено, що загальна вартість договору становить 14 000 000 російських рублів.

Судова колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, оскільки п. 2.1. договору поставки визначено приблизну вартість договору, а п. 2.5. договору передбачено здійснення оплати товару протягом 90 календарних днів від дати поставки товару по окремій специфікації на відповідну партію товару; датою поставки є дата товарної накладної (п. 2.6. договору).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати товару, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 509 847, 76 рублів.

Однак, судом першої інстанції помилково встановлено, що ціна позову в гривневому еквіваленті станом на 24.04.2014 року (день подання позову) за курсом НБУ становить 165838,96 грн., оскільки, офіційний курс, встановлений Національним банком України на день подання позову 24.04.14 року - 3,1923 грн. за 10 рос. рублів. Ціна позову в національній валюті України за курсом НБУ на 24.04.14 року має бути визначена на суму 162758,70 гривень (509847,76 х 0,31923). В зв’язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 08.09.14 року у справі №920/775/14 в частині стягнення з відповідача 509 847, 76 російських рублів підлягає залишенню без змін, але сума в гривневому еквіваленті підлягає зміні на суму 3080,26 грн. що становить суму 162758,70 гривень.

Таким чином, керуючись ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 55, 99, 101, п. 4 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 08.09.14 року у справі №920/775/14 змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “М-Логістік” (вул. Курська, буд. 147, м. Суми, код ЄДРПОУ 37654885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виркэн-Рус” (вул. Пісцова, буд. 50/3, м. Костерево, Володимирська область, Російська Федерація, код ОКПО 54639483, ОГРН 1023301103264) - 509847,76 російських рублів, що в гривневому еквіваленті станом на 24.04.2014року за курсом НБУ становить 162758,70 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.11.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.