Постанова № 41367938, 10.11.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 5015/1763/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М.Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Прикарпатпромарматура»

на ухвалу господарського суду Львівської області від 05.09.2014р.

у справі № 5015/1763/12

за заявою: ТзОВ «Експансія»

до: ВАТ «Прикарпатпромарматура»

про: банкрутство

З участю представників :

від кредитора - (ТзОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» - Туніка Г.В. - представник (довіреність №454 від 20.12.2013р.)

Ніштук Т.Я. - представник (довіреність №393 від 17.12.2013р.)

від кредитора - ТзОВ «ВА-АВТО» - Нєнов Д.І. - представник (довіреність №78 від 20.12.2013р.)

від боржника - не з'явився.

Босак О.Є. - ліквідатор.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.09.2014р., суддя Артимович В.М., було визнано грошові вимоги ОСОБА_6 (м. АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на суму 656150,00 грн., які підлягають включенню в першу чергу реєстру вимог кредиторів ВАТ "Прикарпатпромарматура", як вимоги, забезпечені заставою (іпотекою). Включено до першої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ "Прикарпатпромарматура" заборгованість перед державним бюджетом зі сплати судового збору в розмірі 1147 грн. за подання заяви ОСОБА_6 про визнання грошових вимог.

З даною ухвалою не погодився боржник - ВАТ «Прикарпатпромарматура» і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

10.11.2014р. апелянт подав доповнення до апеляційної скарги в якому вказує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду і тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Ліквідатор боржника подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Кредитор ОСОБА_6 просив суд залишити без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 05.09.2014р.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2014р. у справі №5015/1763/12 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2012 р. ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Прикарпатпромарматура".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.10.2013 р. заяву ОСОБА_6 про визнання кредиторських вимог в сумі 656150,00 грн. задоволено повністю та вирішено включити дану суму до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Прикарпатпромарматура".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 08.10.2013 р. у справі №5015/1763/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 р. касаційну скаргу ВАТ "Прикарпатпромарматура" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 08.10.2013 р. у справі №5015/1763/12 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Львівської області.

Оскільки провадження у справі про банкрутство боржника порушено 04.05.2012 р., суд першої інстанції правомірно розглянув заяву ОСОБА_6 з вимогами до боржника в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 р.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори одночасно з заявою про вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що підтверджують ці вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2009 р. між ОСОБА_6 (позикодавець) і ОСОБА_7 (позичальник) укладено договір позики про наступне: позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові 656150,00 грн. Зазначену суму позичальник зобов'язується повернути до 11.06.2010 р. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11.06.2009 р. за № 1310.

11.06.2009 р. між ОСОБА_6, як іпотекодержателем, та ВАТ "Прикарпатарматура" (майновий поручитель боржника - ОСОБА_7.), як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11.06. 2009 р. за реєстраційним № 1313. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя згідно договору позики, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_9, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотарісом Львівського міського нотаріального округу 11.06.2009 р. за реєстровим № 1310, за умовами якого останній зобов'язується повернути безвідсоткову позику у розмірі 656150,00 грн. терміном до 11.06.2010 р. В іпотеку було передано котельню, позначену на плані літ. "Л-1", загальною площею 511,3 кв.м., розташована за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2.

Заява ОСОБА_6 про грошові вимоги до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" в сумі 656150,00 грн. була подана до іпотекодавця, як майнового поручителя позичальника ОСОБА_7

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель, це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 1 статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі відповідно до ст. 543 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

При цьому норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг.

Слід також зазначити, що в силу абз. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що забезпечені іпотекою вимоги є грошовими та такими що забезпечені заставою. Зокрема така правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 03.06.2014 р. у справі №25/5005/6641/2012, від 26.08.2014 р. у справі №5024/948/2012.

В силу ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що вимоги ОСОБА_6 до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" є грошовими та такими, що забезпечені іпотекою (заставою) майна, оскільки ґрунтуються на невиконанні зобов'язання за договором позики від 11.06.2009 р.

Норма ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно абз. 2 ча. 2 ст. 26 цього ж Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя

Вимоги, забезпечені заставою, задовольняються у першу чергу відповідно до підпункту "а" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені кредиторські вимог ОСОБА_6 до боржника в сумі 656150,00 грн. обґрунтовані та підлягають визнанню.

Що ж стосується твердження апелянта, викладеного в доповненні до скарги проте, що він не був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, то апеляційний суд відхиляє його як необґрунтоване, оскільки в первинній апеляційній скарзі жодного згадування про дану обставину не було. Лише в доповненні до апеляційної скарги апелянт-боржник вказав дану підставу для скасування ухвали суду першої інстанції. На підтвердження цієї обставини апелянтом долучено до доповнення до апеляційної скарги копію листа заступника начальника Поштамту-ЦПЗ №1 Радкевич Г.Г. в якому вказані лише номери рекомендованих відправлень та час їх вручення. Зазначені відомості не можуть бути належними доказами того, що відправником цих відравлень був саме господарський суд Львівської області та саме по даній справі. Також апеляційний суд не може взяти до уваги вказаний лист як належний доказ, оскільки на ньому немає належних реквізитів установи - кутового штампу, печатки та адреси відправника. Належним доказом отримання ухвали апелянтом може бути лише конверт господарського суду Львівської області з поштовими штемпелями обох поштових відділень.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 05.09.2014р. по справі №5015/1763/12 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 05.09.2014 року у справі №5015/1763/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Прикарпатпромарматура» - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 12.11.2014р.»