Рішення № 41367866, 21.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 р. Справа № 914/3228/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Брок Транс”, м. Кременчук, Полтавська область;

до відповідача: Приватного підприємства “Сейла і Ко”, м. Львів;

про: стягнення 71 158 грн. 85 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 11.09.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Брок Транс” до Приватного підприємства “Сейла і Ко” про стягнення 72 158 грн. 85 коп. Розгляд справи призначено на 30.09.2014 року.

У судове засідання 30.09.2014 року сторони явки представників не забезпечили. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, заяву про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та заяву про зменшення розміру позовних вимог. Судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 21.10.2014 року.

У судове засідання 21.10.2014 року сторони явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.10.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Брок Транс” (надалі по тексту рішення – позивач, виконавець) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства “Сейла і Ко” (надалі по тексту рішення – відповідач, експедитор) з вимогою про стягнення 72 158 грн. 85 коп., з яких 62 547 грн. 89 коп. сума основного боргу, 4 179 грн. пені, 4 778 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 652 грн. 42 коп. 3 % річних. У процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги на 1 000 грн. у зв’язку з частковим погашенням основного боргу, внаслідок чого суд вирішує спір з урахуванням нової ціни позову - 71 158 грн. 85 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Брок Транс” надало послуги по перевезенню вантажу Приватному підприємству “Сейла і Ко”. Натомість відповідач зобов’язався оплатити надані послуги у строки та прядку, визначені договором.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові зобов’язання відповідачем не виконані.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи у відповідності зі ст. ст. 64 та 86 Господарського процесуального кодексу України, у судові засідання явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, у процесі розгляду сплатив 1 000 грн. основного боргу, що стало підставою для зменшення позовних вимог.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 03.09.2013 року сторони уклали договір № 39 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (надалі по тексту рішення - договір).

Сторони узгодили, що експедитор доручає виконавцю перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (пп. 1.1 договору).

Виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід’ємною частиною цього договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб і скріплена печатками сторін (п. 2 договору).

Договором (п. 3) сторони також визначили, що вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявці. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою відправника вантажу, перевізника, виконавця, одержувача вантажу або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем. Експедитор оплачує замовлені послуги протягом 14 банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаного в заявці.

Згідно з заявкою від 14.01.2014 року до договору позивачем було здійснено міжнародне перевезення вантажу, наданого відповідачем, за маршрутом: с. Високогірне (Запорізька обл.) - п/п Ягодин/Дорохуск – Suzar, Gizycko, (Polad) на зальну суму 18 463 грн. 83 коп. разом з ПДВ; згідно з заявкою від 27.01.2014 року - за маршрутом: м. Диканька (Полтавська обл.) - п/п Ягодин/Дорохуск – Pacanow (Polad) на зальну суму 16 857 грн. 24 коп. разом з ПДВ; згідно з заявкою від 29.01.2014 року - за маршрутом: с. Градизьк (Полтавська обл.) - п/п Ягодин/Дорохуск – Swibie, Zamarski, Opole (Polad) на зальну суму 19 250 грн. 34 коп. разом з ПДВ; згідно з заявкою від 27.02.2014 року - за маршрутом: м. Диканька (Полтавська обл.) - п/п Ягодин/Дорохуск – Wabrzezno (Polad) на зальну суму 19 476 грн. 48 коп. разом з ПДВ.

Вказаний вантаж був отриманий відповідачем та підлягав оплаті, про що свідчать акт надання послуг № 7 від 21.01.2014 року на суму 18 463 грн. 83 коп., СМК № 425162 та рахунок на оплату № 8 від 21.01.2014 року; акт надання послуг № 18 від 30.01.2014 року на суму 16 857 грн. 24 коп., СМК № 006896 та рахунок на оплату № 18 від 30.01.2014 року; акт надання послуг № 50 від 04.03.2014 року на суму 19 476 грн. 48 коп., СМК № 006897 та рахунок на оплату № 50 від 04.03.2014 року; акт надання послуг № 21 від 05.02.2014 року на суму 19 250 грн. 34 коп., СМК № 425161 та рахунок на оплату № 21 від 05.02.2014 року.

Відтак, за надані позивачем послуги відповідач зобов’язаний був сплатити 74 047 грн. 89 коп.

Як підтверджується банківськими виписками за 21.08.2014 року, 17.06.2014 року, 25.07.2014 року, 05.08.2014 року відповідачем сплачено 11 500 грн. 00 коп. на оплату рахунку № 8 від 21.01.2014 року. У процесі розгляду справи, а саме 08.09.2014 року, відповідач сплатив в рахунок погашення рах. № 8 від 21.01.2014 року 1 000 грн., на підтвердження чого представником позивача долучено до матеріалів справи платіжне доручення та зменшено розмір позовних вимог.

Докази здійснення оплати у повному обсязі відсутні. Відтак, несплаченими залишаються 61 547 грн. 89 коп.

На виконання умов договору позивач направив відповідачу претензію за вих. № 11/07-1 від 11.07.2014 року з повідомленням про заборгованість за отримані послуги (копія претензії з доказами надіслання знаходиться в матеріалах справи). Зазначену претензію відповідач отримав 15.07.2014 року, про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про вручення.

Відповідно до п. 8.9. договору усі спори і розбіжності, що пов'язані із даним договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов даного договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Відповідно до п. 8.10. договору у випадку отримання претензії по даному договору, сторона, що отримала претензію, зобов'язана надіслати іншій стороні вмотивовану відповідь не пізніше, ніж через 10 днів.

Однак, відповідач жодним чином не відреагував на претензію, відповіді не направив та грошові зобов'язання не виконав.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, взаємні права та обов’язки між сторонами виникли внаслідок укладення договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем належним чином виконано договірні зобов’язання по наданню послуг, що підтверджується дослідженими та описаними вище документами (актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, рахунками), які отримані відповідачем, оформлені належним чином. Натомість відповідач виконав свої зобов’язання неналежним чином, оскільки, як підтверджено банківськими виписками та платіжним дорученням, здійснив оплату частково, на суму 12 500 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як визначили сторони у договорі, експедитор оплачує замовлені послуги протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаного в заявці. У заявках такими документами визначено заявки, СМР, рахунки, акти виконаних робіт, податкових накладних.

Як зазначалося судом вище, у матеріалах справи відсутні докази здійснення повної та вчасної оплати за надані послуги, наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Як вбачається з акта звірки взаєморозрахунків, станом на 15.09.2014 року заборгованість відповідача становить 61 547 грн. 89 коп., оскільки як підтверджується платіжним дорученням № 2968 від 08.09.2014 року, відповідачем сплачено 1 000 грн. з призначенням платежу «зг.рах.№ 8 від 21.01.2014 р.».

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає позовну вимогу про стягнення 61 547 грн. 89 коп. основного боргу обґрунтованою, доведеною, не спростованою іншими доказами, а відповідно і такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач заявив про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язання пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про отримання відповідачем пакету документів, що підтверджують надання послуг з міжнародного перевезення вантажів згідно з заявками до договору від 14.01.2014 року, від 27.01.2014 року, від 29.01.2014 року та від 27.02.2014 року, відповідно 03.02.2014 року, 08.02.2014 року, 19.02.2014 року та 20.03.2014 року не підтверджені матеріалами справи.

Відтак, при здійсненні перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат суд вважає за доцільне враховувати наявні в справі документи, які підписані представником відповідача та свідчать про його поінформованість про надані послуги. Так, враховуючи підписання актів надання послуг 21.01.2014 року, 30.01.2014 року, 05.02.2014 року, 04.03.2014 року, та виписані на оплату рахунки у такі ж дати, видається логічним та доречним, що саме з таких строків варто виходити при обранку кількості днів прострочення виконання зобов’язань. Так, підписавши акт надання послуг № 7 від 21.01.2014 року, після спливу 14 банківських днів (10.02.2014 року), з 11.02.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, а зважаючи на часткову оплату 17.06.2014 року, 25.07.2014 року, 05.08.2014 року, 21.08.2014 року, 08.09.2014 року, розмір заборгованості станом на момент прийняття рішення склав 5 963 грн. 83 коп.; підписавши акт надання послуг № 18 від 30.01.2014 року, після спливу 14 банківських днів (19.02.2014 року), з 20.02.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання; підписавши акт надання послуг № 50 від 04.03.2014 року, після спливу 14 банківських днів (25.03.2014 року), з 26.03.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання; підписавши акт надання послуг № 21 від 05.02.2014 року, після спливу 14 банківських днів (25.02.2014 року), з 26.02.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Здійснивши перерахунок вказних сум з урахуванням наведених вище вимог та встановлених обставин справи, не виходячи за межі заявлених поивачем вимог, суд вважає, що стягненню підлягає 652 грн. 42 коп. 3 % річних і 4 778 грн. 65 коп. інфляційних втрат.

Стосовно вимоги про стягнення 4 179 грн. 89 коп. пені, то суд вважає її необгрунтованою з огляду на наведені нижче положення.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, як вбачається з п. 5.7. договору, сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати, встановлених даним договором, експедитор несе відповідальність згідно чинного законодавства. Проте, таке положення не відповідає вимогам ст. 547 Цивільного кодексу України та не може вважатися підставою для нарахування пені. Посилання позивача на ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, також є помилковим, оскільки договором сторони не визначили такого розміру. Аналогічної позиції (в частині необхідності визначення розміру пені в договорі) дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 22.03.2011 р.N 37/432.

Враховуючи наведені положення, суд відмовляє у позовній вимозі щодо стягнення пені з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За загальним правилом у зв’язку зі зменшенням позивачем позовних вимог сума сплаченого судового збору у відповідному розмірі підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Однак, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (абз. 2 п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»). Відтак, судові витрати у відповідності до наведених положень та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Сейла і Ко” (79066, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 407, код ЄДРПОУ 23970570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Брок Транс” (39627, Полтавська обл., місто Кременчук, проїзд Галузевий, будинок 8, код ЄДРПОУ 38052626) 61 457 грн. 89 коп. основного боргу, 4 778 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 652 грн. 42 коп. 3 % річних та 1 699 грн. 11 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 4 179 грн. 89 коп. пені.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 27.10.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.