Постанова № 41367412, 30.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р. Справа № 804/16509/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просить:

- визнати протиправними дії начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, на відповідь №2825 від 01.10.2014р. щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 25.09.2014р. вх. №2330 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру №741 від 01 листопада 1977 року на території відкритого військового містечка, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 р.;

- зобов'язати начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 р., за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не може приватизувати своє житло. Тому, керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р., Наказом Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", позивач звернувся із заявою від 25.09.2014 року до відповідача, що є уповноваженим органом з приватизації в смт. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири, яку він займає. Замість розгляду заяви згідно встановленої процедури та надання рішення про приватизацію, згідно "Положення про порядок передачі квартир, (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 р., на заяву (вх.2330 від 25.09.2014р.) отримано відповідь №2825 від 01.10.2014 року, що військове містечко смт. Гвардійське включено до числа «закритих» і яке не підпадає під приватизацію житлового фонду. Позивач просить суд захистити її право на приватизацію квартири, в якій він проживає.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача до суду не прибув, письмових заперечень на позов чи доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, не надав, проте, 29.10.2014 року від представника КЕВ м. Дніпропетровська подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із участю в іншому засіданні.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки мотиви неявки представника відповідача до суду не є поважними, тому, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та має можливість забезпечити явку інших своїх представників до суду, які не зайняті в інших судових процесах.

У судовому засіданні 30 жовтня 2014 року, зважаючи на неявку представника відповідача, враховує строки розгляду і вирішення справи, встановлені статтею 122 КАС України, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проживає з 1977р. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Вселення в зазначену квартиру відбулося на підставі ордеру №741 від 01.11.1977 р., виданого Гвардійською КЕЧ району.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Суттю правовідносин є правомірність вжиття/невжиття заходів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідно до заяви від 25.09.2014 року, поданої позивачем до відповідача.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правовідносини регламентуються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

В абзаці другому преамбули Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-XXII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Законом України №2482-XXII передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Стаття 3 Закону України №2482-XXII визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною 5 ст. 5 Закону України №2482-XXII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України №2482-XXII.

Відповідно до ч. 1 ст. 8. Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Чатиною 3 ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 10 ст.8 Закону України №2482-XXII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась із заявою від 25.09.2014 року до відповідача, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Гвардійське.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за результатом звернення мешканців до органу приватизації, вказаний орган зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу квартири у власність, або прийняти рішення про відмову в передачі, про що в той же строк повідомити заявника з посиланням на норму Закону та обставини, що стала підставою для відмови.

Суд зазначає, що відповідачем на звернення позивача було надо лист № 2825 від 01.10.2014 року, який не містить рішення в сенсі ст. 8 Закону України №2482-XXII, а саме: у ньому не зазначено ані про прийняття рішення про приватизацію квартири, ані про відмову у приватизації квартири. У листі № 2825 від 01.10.2014 року зазначено про те, що питання про передачу в приватну власність квартири не розглядається.

Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянув заяву позивача, про те не прийняв по ній відповідного рішення згідно Закону України №2482-XXII, а відтак, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги - визнати протиправними дії начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, на відповідь №2825 від 01.10.2014р. щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 25.09.2014р. вх. №2330 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_1 спільно з членами його родини на підставі ордеру №741 від 01 листопада 1977 року на території відкритого військового містечка, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 р.

Керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнає протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 25.09.2014 року № 2330 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Щодо позовної вимоги про зобов'язання начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 р., за адресою: АДРЕСА_1, то суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Питання щодо вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації при прийнятті рішення за заявою позивача, яким на сьогодні у спірних правовідносинах є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська.

В даному випадку, суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень та вказувати наперед яке він повинен прийняти рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Однак, керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язує Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви позивача від 25.09.2014 року № 2330 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Одночасно, суд зазначає, що органом приватизації є саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська згідно наказу Міністра оборони України від 03.01.1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, що мешкають у будинках Міністерства оборони України», а не начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська.

Виходячи з положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 36,54 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства У

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 25.09.2014р. вх. №2330 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 25.09.2014р. вх. №2330 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 36,54 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник