Ухвала суду № 41367085, 14.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/15669/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І.Е.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Білоус О.В.

судді: Курко О. П. Совгира Д. І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій незаконними та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про призначення пенсії відповідно до ст.16 Закону України "Про пенсійне забезпачення".

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду І інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову від 05 серпня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_2 звернулась до суду із вимогами про визнання незаконним та скасування рішення УПФУ у м. Вінниці, оформленого протоколом № 12 від 23.05.2014 року засідання комісії для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як, вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матерілами справи, що ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (генералізоване злоякісе новоутворення), що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 02.04.2012 року, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті від 01.04.2012 року, експертними висновками від 27.04.2011 року та від 24.04.2012 року та довідкою до акту огляду МСЕК від 20.06.2011 року.

Відповідно до посвідчення серії С №081049 , виданого Департаментом праці і соціального захисту населення в м. Вінниці 03.05.2012 року, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Позивач 06.05.2014 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але Комісія для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відмовила їй в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії, згідно з витягу з протоколу № 12 від 23.05.2014 року. Відмову відповідач обґрунтував тим, що її чоловік-Галузінський приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаний, а не як військовослужбовець.

Згідно ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва,одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно примітки до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» «до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.»

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема: проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби відносяться: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується, що позивач, є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; після смерті чоловіка позивач повторний шлюб не укладала.

Пунктом «в» ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено право на пенсію по втраті годувальника, мають зокрема дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами.

Цим же Законом встановлено, що відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

Згідно із ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846. Згідно з п. 5 Порядку, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

На підставі наведеного, враховуючи положення ст.195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено надані сторонами докази, вірно визначено юридичну природу спірних правовідносин і Закон, який їх регулює.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року, -без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.