Ухвала суду № 41367049, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 363/2332/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Підкурганний В.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просить зобов'язати УПФУ у Вишгородському районі Київської області надати звіт про виконання рішення судів за виконавчими листами від 7 грудня 2011 року № 2«А»-34/2010 щодо зобов'язання УПФУ у Вишгородському районі здійснити перерахунок пенсії за період з 11 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року та виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену суму як різницю між фактично виплаченою сумою пенсії та належною сумою відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від 7 грудня 2011 року № 2«А»-34/2010 щодо зобов'язання УПФУ у Вишгородському районі здійснити за період з 3 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіологічного контролю згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати протиправними дії УПФУ у Вишгородському районі Київської області щодо невиконання рішень судів у справі 2«А»-34/2010, що набрали законної сили; стягнути з УПФУ у Вишгородському районі Київської області на його користь кошти в сумі - 39 256 грн. 57 коп. (недоотримана сума державної та додаткової пенсії за період з 11 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року, а також підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, за період з 3 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з урахуванням вже виплачених сум); стягнути з УПФУ у Вишгородському районі Київської області на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується посвідченням від 4 грудня 2001 року, серії НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією

04 грудня 2010 року позивачу були видані виконавчі листи № 2 «А»-34/2010 про зобов'язання УПФУ у Вишгородському районні здійснити перерахунок пенсії за період з 14 грудня 2008 по 31 жовтня 2009 року та виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену суму як різницю між фактично виплаченою сумою пенсії та належною сумою заповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано УПФУ у Вишгородському районні здійснити за період з 3 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіологічного контролю згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області з заявою про відкриття виконавчого провадження.

27 листопада 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду - 7 днів з моменту винесення постанови

07 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до УПФУ у Вишгородському районі щодо надання розрахунків належних до виплати сум та терміни їх виконання, згідно виконавчих проваджень від 15 серпня 2013 року № 40145921, від 27 листопада 2013 року № 41029540 та від 27 листопада 2012 року № 41030106.

10 квітня 2014 року УПФУ у Вишгородському районі ОСОБА_3 надано відповідь щодо перерахунку пенсії та порядку її виплати.

Згідно повідомлення від 10 квітня 2014 року № 65/М-01 загальна сума заборгованості становить 20 232,27 грн.

15 квітня 2014 року ОСОБА_3 повторно звернувся до УПФУ у Вишгородському районі щодо надання йому розрахунків належних до виплати сум за виконавчими листами.

07 травня 2014 року позивачу надано розрахунок різниці між розміром пенсії, нарахованої за рішенням суду, та розміром, що фактично виплачений. Згідно якого ОСОБА_3 за період з 11 грудня 2008 року по 6 квітня 2009 року та з 23 травня 2011 року по 22 травня 2011 року нараховано - 40 048,88 грн., фактично виплачено - 19 816,63 грн., борг - 20 232,27 грн.

Відповідно до розрахунку недоотриманої суми пенсії згідно статей 39, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року недоотримана сума становить 39 256,57 грн.

31 грудня 2013 року УПФУ у Вишгородському районі Київської області отримано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27 листопада 2013 року ВП № 41030106 та ВП № 41029540, винесених на підставі виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 7 грудня 2011 року № 2 «А»-34/2010.

Відповідно до протоколу від 10 січня 2014 року УПФУ у Вишгородському районі здійснено індивідуальний перерахунок та включено до виплати суму коштів у розмірі 17 629 грн. 49 коп.

Відповідно до ч. 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України - суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

06 січня 2014 року УПФУ у Вишгородському районі Київської області надало інформацію підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС головного управління юстиції у Київській області щодо виконання постанов від 27 листопада 2013 року ВП № 41030106 та ВП № 41029540.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про зобов'язання надати звіт про виконання постанови суду за адміністративним позовом ОСОБА_3 до УПФУ у Вишгородському районі Київської області, оскільки відповідачем згідно покладених на нього повноважень та відповідно до наданих документів виконано судове рішення за виконавчими листами, тобто виконання судового рішення є завершеним.

Крім того, вимога про стягнення коштів із відповідача, також задоволенню не підлягає, оскільки, виплата коштів та вчинення певних дій на користь позивача відповідачем, забезпечується шляхом виконання судового рішення через виконавче провадження, до того ж, вже існує судове рішення про стягнення суми коштів з пенсійного органу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України моральної шкоди, завданої позивачу в сумі 100 000 грн.

Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду визначається статтею 1167 ЦК України. Приписами частини 1 наведеної правової норми передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Разом з тим, в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_3 не доведено та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена незаконними діями або бездіяльністю відповідача, не обґрунтовано її розмір та не зазначено, які саме моральні або фізичні страждання чи інші негативні явища заподіяні позивачеві та чим це підтверджується, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог в зазначеній частині, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.