Постанова № 41366876, 11.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 925/929/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Агєєвої О.М. - дов. №521 від 01.08.2014р.

від відповідача Сторчоуса О.В. - дов. б/н від 03.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства

«Золотоніське лісове господарство»

на рішення господарського суду Черкаської області

від 24.07.2014р. (суддя Васянович А.В.)

у справі №925/929/14

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі

відокремленого підрозділу «Одеська дирекція

залізничних перевезень» (далі - Одеська залізниця)

до Державного підприємства

«Золотоніське лісове господарство»

(далі - ДП «Золотоніський лісгосп»)

про стягнення 31 905,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.07.2014р. у справі №925/929/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Золотоніський лісгосп» на користь Одеської залізниці 31 905,00грн. штрафу та 1 827,00грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевий суд дійшов незаконного висновку про те, що єдиним правильним, а відтак й єдиним дозволеним способом визначення маси вантажу є виключно зважування, оскільки чинним законодавством дозволено відправникам лісоматеріалів обирати умовний спосіб визначення маси вантажу, при цьому отриманий показник маси не обов'язково повинен співпадати із масою вантажу, яка визначена іншим способом, наприклад, шляхом зважування. З огляду на умовний спосіб визначення маси вантажу у вагоні №67861146, встановлена представником ДП «Золотоніський лісгосп» умовна вага в сумі 58 000кг. у залізничній накладній №40218521 від 28.01.2014р. визначена правильно, що виключає допущення відповідачем передбаченого п.22 Статуту залізниць України порушення. Таким чином, місцевий суд не мав жодних правових підстав для задоволення позову та стягнення штрафу з відповідача. Крім цього, на думку апелянта, складений позивачем комерційний акт АА №053671/35/14 від 29.01.2014р. підписано не уповноваженими працівниками, тому не може бути належним доказом у справі тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. апеляційну скаргу ДП «Золотоніський лісгосп» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Рябуха В.І. та призначено розгляд справи на 16.09.2014 року.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці та зайнятістю судді Рябухи В.І. в інших судових засіданнях, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (п.9-2) передбачено, що у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р., через нез'явлення в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 07.10.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2014р. просив відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що ДП «Золотоніський лісгосп» звернулося до Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України по питанню надання роз'яснення та проведення дослідження з питань, що входять до предмету доказування у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р., клопотання представника відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 21.10.2014 року.

20.10.2014р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання ДП «Золотоніський лісгосп» про долучення до матеріалів справи копії відповідей Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України на звернення відповідача про надання наукового роз'яснення на питання, що мають відношення до досліджень фізичних властивостей деревини, а також особливостей визначення її об'єму та маси.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача, розгляд справи відкладено на 11.11.2014 року.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, Одеська залізниця звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до ДП «Золотоніський лісгосп» про стягнення 31 905,00грн. штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неправильно вказано масу вантажу в накладній №40218521 від 28.01.2014р., в зв'язку з чим згідно ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (далі - Статут), з відправника (відповідача) підлягає стягненню штраф у визначеному ст.118 Статуту розмірі тощо.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі письмові докази дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про задоволення позову.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що: перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом за зазначеним в накладній №40218521 від 28.01.2014р. маршрутом; в накладній відповідачем зазначено масу вантажу 58 000кг; в пункті призначення одержувачем отримано вантаж масою 60 350кг; ваги, на яких було здійснено зважування вантажу, були придатними для зважування та пройшли відповідну повірку; факт розходження даних про масу вантажу у перевізних документах з виявленими при зважуванні на тензометричних вагах даними підтверджується належними та допустимими доказами; в добровільному порядку штраф на підставі ст.122 Статуту відповідачем не сплачено, його розмір є правильним, строк сплати настав тощо. Оскільки викладені у відзиві на позов доводи відповідача не спростовували вищенаведеного, суд вважав, що заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 31 905,00грн. підлягала стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, в тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст.908-928 ЦК України, ст.ст.306-315 ГК України.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 ЦК України, з якою кореспондуються ст.ст.306, 307 ГК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

На підставі ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства України. Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджено Правила перевезень вантажів, інші нормативні документи, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст.ст.2, 5, 6 Статуту).

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, приписів ст.ст.23, 24 Статуту, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, підтверджує представник відправника своїм підписом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Положеннями п.37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення у накладній відправником має бути зазначена їх маса. Тарні та штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, відправника, порта стягується штраф у передбаченому ст.118 Статуту залізниць України розмірі. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту).

Як встановлено матеріалами справи, спір виник з приводу стягнення 31 905,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній №40218521 від 28.01.2014р. (а.с.19), по якій відповідачем відправлено зі станції «Золотоноша 1» Одеської залізниці на станцію «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці вагон №67861146 з вантажем - «Пиловочник всяких пород дерева», одержувач ТОВ «Транс Конкорд». Згідно цієї накладної маса вантажу складає 58 000кг умовно.

29.01.2014р. при перевірці маси вантажу на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці на тензометричних вагах встановлено, що вага у вагоні №67861146 брутто 82 550кг, тара з документа 22 200кг, нетто 60 350кг, що складає різницю ваги проти накладної №40218521 від 28.01.2014р. в сторону збільшення на 2 350кг, за наслідками зважування складено акт загальної форми ГУ-23 №61 від 29.01.2014р. (а.с.21) та комерційний акт АА №053671/35/14 (форми ГУ-22) від 29.01.2014р. (а.с.18).

Таким чином, позивач вважаючи, що відповідачем під час заповнення перевізних документів невірно зазначено масу вантажу, 20.03.2014р. надіслав на адресу відповідача претензію на суму 345 240,00грн. (а.с.12-15), яку обґрунтував неправильним визначенням відповідачем в основних перевізних накладних в січні-лютому 2014 року маси вантажів, відтак складанням відповідних комерційних актів, серед яких й акт АА №053671/35/14 від 29.01.2014 р. по даній справі. Цим актом встановлено, що вантаж по даній справі має різницю ваги проти накладної в сторону збільшення на 2 350кг, штраф становить 31 905,00грн.

Відповідаючи на претензію позивача відповідач 23.04.2014р. повідомив, що вимога про нарахування штрафу за неправильно визначену вагу вантажу є безпідставною, претензія - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Як згадувалось вище, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що через неправильно зазначення відповідачем в накладній маси вантажу, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 31 905,00грн., проте апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та необґрунтованими.

У відповідності до п.9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження («шапки») - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у «шапці»; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

В накладній №40218521 від 28.01.2014р. зазначено, що маса вантажу умовно складає 58 000кг. (а.с.19). Ця маса вантажу визначена відповідачем шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони). Графа 49 цієї накладної не містить зауважень позивача щодо способу визначення маси лісоматеріалів та його позначення - «условно».Таким чином, укладаючи договір про перевезення вантажу на підставі п.28 Правил приймання вантажів до перевезення від 21.11.2000 р. № 644 ( затверджено Міністерством юстиції України 24.11.2000 р. № 861/5082), позивач погодився із визначенням відповідачем маси лісоматеріалів умовно.

В своїх поясненнях по справі позивач посилався на приписи п.13 Статуту, якими передбачено, що для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої.

Проте, такі твердження позивача є безпідставними, адже п.13 Статуту регламентовано визначення маси вантажу шляхом зважування, ключовим аргументом апеляційних вимог відповідача є дозволений чинним законодавством умовний спосіб визначення відправником маси вантажу лісоматеріалів. При цьому, отриманий показник маси не обов'язково повинен співпадати із масою вантажу, що визначена іншим способом - шляхом зважування тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими доводами апелянта й про те, що умовний спосіб визначення маси пов'язаний із особливістю деревини як матеріалу. Зокрема, для визначення ваги лісоматеріалів основне значення має така властивість як влагомісткість деревини, яка є постійно змінюваним чинником, коливається в залежності від породи деревини, місця проростання, строків та умов зберігання. Саме тому вагу деревини не можна визначити точним способом, адже вона має пряму залежність від терміну зберігання та відсотку вологи й тому є різною, можуть допускатись помилки у визначенні кубічних метрів деревини, що також може створювати відхилення у вазі деревини. Крім цього, при зважуванні вагону слід враховувати погодні умови, що може призвести до зміни збільшення ваги лісоматеріалів тощо.

Як вбачається із специфікації-накладної №16 (форма ЛГ-22) від 28.01.2014р. (а.с.66-67), вагоном №67861146 перевозилось 66,32куб.м. пиловочника сосни.

При оформленні згаданого вагону представниками відповідача у накладній №40218521 від 28.01.2014р. встановлено масу вантажу 58 000кг, яку визначено шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони). Перевід кубічних метрів деревини у тони здійснювався на підставі коефіцієнтів, які вказано у «Справочнике по лесозаготовкам» /Н.В.Ляшенко /, параграф 263. Згідно цього джерела, середній коефіцієнт переводу кубометрів свіжозрубаної сосни у вагу складає 0,86, тому вага завантаженої лісопродукції в спірному вагоні склала 57,03 тони. (66,32 куб. метрів * 0,86). Крім цього, при визначенні ваги завантаженого вагону була врахована вага вагонних реквізитів в кількості приблизно 1.0 тона (вагонстійка, вагонстяжка, дріт, дошка), про що позначено в специфікації-накладній №16 від 28.01.2014 року. Підставою для врахування в масу вантажу маси упаковки є п.4.1 розділу 4 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги», який затверджено наказом Мінтранспорту №317 від 26.03.2009 року.

Таким чином, при оформленні вагону №67861146 представниками відповідача у накладній №40218521 від 28.01.2014р. визначено загальну масу вантажу 58 000кг шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони), визначивши вагу у залізничній накладній відповідач формально виконав всі перелічені законодавством норми.

Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, визначено (п.3), що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083.

З огляду на вищенаведене та той факт, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на проміжній станції, не перевищує норми граничного розходження визначення його маси нетто, у позивача на було підстав для складання комерційного акту АА №053671/35/14 від 29.01.2014 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги про стягненню з відповідача штрафу, позивач посилався на те, що при комісійному виваженні та перевантаженні вагону на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено, слід розуміти, що вантаж лісоматеріалів зважувався, проте на підставі п.22 згаданих вище Привал видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Штрафними санкціями на підставі ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Апеляційний господарський суд вважає, що для стягнення з відповідача штрафу необхідна така обов'язкова умова як наявність в його діях порушення будь-яких приписів. Оскільки при оформленні вагону №67861146 до перевезення та складанні накладної №40218521 від 28.01.2014р. відповідачем не порушено жодних положень чинного законодавства, як і правил здійснення господарської діяльності, підстав для стягнення з нього штрафних санкцій в розмірі 31 905,00грн. немає.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову як незаконними, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову. В зв'язку з цим доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 24.07.2014р. у справі №925/929/14 скасувати та прийняти нове рішення: в задоволенні позову Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» до Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» про стягнення 31 905,00грн. відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» (вул. Пантелеймонівська, 17, м. Одеса, ідентифікаційний код 25426332, р/р 26002300360395 в Одеському обласному управлінні ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Одеса, МФО 328845) на користь Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» (с. Вільхи, Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00993366, р/р 2600538291 у ПАТ Акціонерний Банк «Укргазбанк», пр-т Ак. Паладіна, 18/30, МФО 320478) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/929/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун