Рішення № 41366853, 11.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 р. Справа № 914/3233/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко», Івано-Франківська область, Калуський район, с. Верхня,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива», Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра,

про: стягнення 40 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 644 грн. 39 коп. трьох відсотків річних, 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Мавдрик А.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива» про стягнення 40 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 644 грн. 39 коп. трьох відсотків річних, 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 15.09.2014 року рекомендованою поштою №79018 3179267 0 та 23.09.2014 року рекомендованою поштою №77324 0078447 3, відповідач - 18.09.2014 року рекомендованою поштою №81135 0022655 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 14.10.2014 року відкладено на 11.11.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 11.11.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви (від 14.10.2014 року, вх. №4897/14), подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Спір розглядається у відповідності до поданих позивачем 14.10.2014 року уточнень до позовної заяви (вх. №4897/14).

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 37322271, знаходиться за адресою: 77530, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Верхня, вул. Шевченка, буд. 102, що підтверджується долученою до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП від 09.10.2014 року (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 37582308, знаходиться за адресою: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. В. Стуса, буд. 6Б (докази в матеріалах справи).

05.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеко» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу №3/09 (надалі - договір), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити Котел КВ 0,18БТ (надалі - товар).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Розділом 2 договору встановлено суму договору і порядок оплати, розділом 4 - перехід права власності та ризиків.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору вартість товару складає 40 000 грн. 00 коп.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 180 календарних днів з дня отримання товару.

Згідно пункту 4.1. договору перехід права власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється за договором, відбувається в момент передання продавцем товару.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що за неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 7.3. договору укладений між сторонами договір діє з моменту його підписання сторонами і припиняє свою дію після виконання сторонами своїх зобов'язань за ним в повному обсязі.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, видатковою накладною від 02.10.2013 року №ЛНА-000002 передав, а відповідач прийняв товар за договором. Вказану видаткову накладну підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за договором товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 40 000 грн. 00 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 40 000 грн. 00 коп., доказів її погашення станом на час розгляду справи в суді сторонами суду не заявлено та не подано.

14.10.2014 року позивачем подано до суду уточнення до позовної заяви (вх. №4897/14), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 40 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 644 грн. 39 коп. трьох відсотків річних, 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат та судові витрати у справі.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Абзацами 3 та 4 пункту 3.12. вказаної Постанови передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд дійшов до висновку про те, що уточнення позовної заяви ТзОВ «Альтеко» від 14.100.2014 року (вх. №4897/14) за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору купівлі-продажу від 05.09.2013 року №3/09, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 644 грн. 39 коп. трьох відсотків річних та 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок суми відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні 11.11.2014 року судом перераховано розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

три відсотки річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів4000001.04.2014 - 13.10.20141963 %644.38

інфляційні втрати:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?01.04.2014 - 13.10.2014400001.1285111.6445111.64

Таким чином, загальна сума трьох відсотків річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 644 грн. 38 коп., інфляційних втрат - 5 111 грн. 64 коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 644 грн. 39 коп. трьох відсотків річних та 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 644 грн. 38 коп. трьох відсотків річних та 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за договором товару.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоальтернатива» (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. В. Стуса, буд. 6Б; код ЄДРЮО та ФОП 37582308) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко» (77530, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Верхня, вул. Шевченка, буд. 102; код ЄДРЮО та ФОП 37322271) 40 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 644 грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 2 448 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.11.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 14.11.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.