Рішення № 41366805, 11.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 р. Справа № 914/3531/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний каскад», м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 133 734 грн. 26 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Брагіна Н.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний каскад» про стягнення заборгованості в розмірі 133 734 грн. 26 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 14.10.2014 року відкладено на 11.11.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 11.11.2014 року з'явився, 20.10.2014 року подав клопотання (вх. 44485/14), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮО та ФОП від 13.10.2014 року №19491192, місцезнаходженням відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Західний Каскад» є адреса: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, код ЄДРЮО та ФОП 20844326.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за місцезнаходженням відповідача: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109 поверталася на адресу господарського суду Львівської області без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За зазначеною адресою не перебуває» (докази в матеріалах справи).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», а також пункті 23 Інформаційного листа Віщого господарського суду України від 18.03.2008 року №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, є належним доказом надсилання останній вказаних процесуальних документів.

Відповідно до пункту 3.9.2. вказаної Постанови особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Таким чином, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Пунктом 3.9.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 30603572, знаходиться за адресою: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, що підтверджується долученими до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №912710 та Довідкою Головного управління статистики у м. Києві з ЄДРЮО та ФОП серії АА №762718 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Західний Каскад» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 20844326, знаходиться за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 13.10.2014 року №19431192 (докази в матеріалах справи).

19.03.2009 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Західний Каскад» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір №КІ206000004 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товарна АЗС продавця з використанням паливних карт.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Розділом 2 договору встановлено ціну товару, розділом 3 - порядок розрахунків між сторонами.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору ціною товару, який підлягає передачі за договором, є ціна товару за готівковим розрахунком, встановлена на АЗС в момент отримання товару.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. договору покупець здійснює стопроцентну попередню оплату товару за договором з врахуванням податку на додану вартість на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору продавець передає у власність покупця товар шляхом заправки автомобільного транспорту покупця за умови пред'явлення покупцем паливної карти і прийняття її обладнанням продавця. Право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС.

Пунктом 6.3.3. договору сторонами погоджено, що покупець зобов'язаний затвердити Акт вибірки товару за договором (інформаційний звіт) про стан свого рахунку за попередній місяць, наданий продавцем. У випадку незгоди з данними, відображеними в інформаційному звіті, надати свої заперечення протягом трьох робочих днів. У випадку неотримання продавцем заперечень по інформаційних звітах, останній вважається затвердженим покупцем.

Відповідно до пункту 7.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання будь якою з сторін своїх зобов'язань по договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням чи неналежним виконанням збитки або понесені затрати.

На виконання умов пункту 6.3.3. договору позивач за період з січня по серпень 2014 року передав, а відповідач прийняв товар за договором на суму 133 985 грн. 77 коп., що підтверджується складеними позивачем Актами вибірки (інформаційними звітами) за вказаний період (належними чином завірені копії актів в матеріалах справи).

На підставі передавання позивачем та вибірки відповідачем товару за договором 16.09.2014 року позивачем відповідачу виставлено Рахунок №КВ-0005709/КІ206000004 на суму 133 985 грн. 77 коп.

Вказані акти та рахунок 18.09.2014 року було направлено на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення №01071 21926507 (належним чином завірена копія доказів поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за договором товару належним чином не виконав, заперечень на Акти вибірки у встановлені пунктом 6.3.3. договору строки не надав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 133 734 грн. 26 коп., що підтверджується Актом звірки розрахунків. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія Акту в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 133 734 грн. 26 коп., доказів її погашення станом на час розгляду справи сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору від 19.03.2009 року №КІ 206000004, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до вимог статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого за договором товару.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Західний Каскад» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109; код ЄДРЮО та ФОП 20844326) на користь стягувача: Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; код ЄДРЮО та ФОП 30603572) 133 734 грн. 26 коп. суми основної заборгованості та 2 674 грн. 69 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.11.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 13.11.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.