Рішення № 41366795, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20447/14 12.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ-АГРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясо-виробничий комплекс «ПАНВІТЕК»

про стягнення 929 706,69 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Полив`яна Ю.М. - представник за довіреністю 15/10 від 15.10.2014р.від відповідачане з'явився

В судовому засіданні 05.11.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК" про стягнення заборгованості у розмірі 929 706,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № 105 від 27.12.2012 р, на підставі якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар (комбікорм), а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати на умовах визначених договором. За доводами позивача, ТОВ "СІБ-АГРО" належним чином виконало зобов'язання за договором та поставило відповідачу товар на загальну суму 3 332 388,19 грн. Відповідачем в свою чергу в порушення умов договору було частково оплачено товар на загальну суму 2 701 675,11 грн, а відтак у відповідача виник борг у сумі 630 71308 грн., крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 150 109,71 грн, 10% річних у розмірі 59 602,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 89 281,50 грн за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/20447/14, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.10.2014 року.

У судове засідання 29.10.2014 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав та надав пояснення по суті спору. Відповідач у судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника та про зміну адреси для листування.

Ухвалою від 29.10.14, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та враховуючи клопотання відповідача, суд відклав розгляд справи на 12.11.14.

Крім того, 29.10.14 відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою у справі № 910/20447/14 про визнання зобов'язання частково виконаним, що була повернута ухвалою суду без розгляду на підставі п.п. 3, 4, 6, ч.1 ст. 63 ГПК України.

11.11.14 через загальний відділ діловодства суду відповідач подав заяву про продовження розгляду справи на 15 днів та повідомив про неможливість явки представника відповідача у зв'язку з хворобою, тому просив відкласти розгляд справи та надати час для мирного врегулювання спору.

Крім того, 11.11.14 відповідач подав зустрічний позов (уточнений) про визнання зобов'язання частково виконаним. З огляду на те, що ухвалою суду від 29.10.14 зустрічний позов ТОВ "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК" було повернуто без розгляду, уточнений зустрічний позов виходячи із його змісту розцінюється судом як заперечення відповідача проти позову.

Суд зазначає, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення" позовних вимог або зустрічних позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

В судове засідання 12.11.14 з'явився представник позивача, який подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив суму позовних вимог в частині стягнення пені до 101 166,37 грн., всього просить стягнути з відповідача 880 763,35 грн. та повернути з бюджету судовий збір.

Судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, а також можливості надання часу для врегулювання спору, представник позивача категорично заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача суд відмовив у їх задоволенні виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Твердження відповідача про перебування його представника ТОВ "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК" на лікарняному не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження обставини хвороби його представника.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 12.11.2014р., не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем було викладено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІБ-АГРО» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 105 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язується передавати у власність покупця комбікорм, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору сторони домовились, що усі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього договору, якщо інше не випливає з відміток або тексту цих накладних.

Згідно з п.3.2, 3.3 договору терміни поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійснення конклюдентних дій сторін, пов'язаних з передачею-прийманням товару. Якщо не вказано в договорі (додаткових угодах до нього) поставка товару здійснюється на умовах СРТ Україна, Чернігівська обл.., пгт. Березна, склад покупця, згідно Інкотермс в редакції 2010 року.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна на товар вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки.

Відповідно до п.5.1 договору оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Постачальник надає покупцеві (його представникові) на товар, що поставляється відповідно до договору, наступні документи (супровідні документи): рахунки-фактури на товар, посвідчення про якість товару, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п.11.2 договору останній набуває чинності з 01.01.13 і діє до 31.12.13, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3 332 388,19 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарино-матеріальних цінностей:

Видаткові накладні ДовіреностіДата видаткової накладноїНомер видаткової накладноїВартість товару, поставленого за видатковою накладною, грн.Дата довіреності на отримання тмцНомер довіреності на отримання тмц02.01.13000000000391 489,6002.01.20131 05.01.130000000090101 170,80 11.01.13000000021694 803,70 15.01.130000000324112 080,6015.01.20131419.01.130000000418113 045,30 10.02.13000000093794 540,6008.02.20133115.02.13000000102395 329,90 02.03.13000000128294 452,9002.03.20134413.03.13000000143684 893,6013.03.20136013.04.13000000194099 965,1012.04.20138430.04.13000000218691 056,3230.04.20139812.05.13000000233290 031,1312.05.201310105.06.13000000258387 603,9203.06.201313812.06.13000000265182 716,9227.06.201316330.06.13000000283988 418,42 10.07.13000000300093 685,5810.07.201318010.07.13000000300195 855,40 10.07.13000000300387 119,92 11.07.13000000304593 766,09 11.07.13000000304693 420,08 12.07.130000003072101 397,71 16.07.13000000315099 858,00 17.07.130000003180101 022,5217.07.201319217.07.13000000318187 615,00 18.07.13000000319692 205,32 31.07.130000003442109 854,0031.07.201320405.08.130000003542100 671,92 06.08.130000003576101 191,92 08.08.130000003599101 295,92 27.08.130000003927111 487,9227.08.201324731.08.130000003995100 879,92 07.09.13000000411683 895,0806.09.201326110.09.13000000417582 875,08 24.09.13000000444786 427,0020.09.201328130.09.13000000455086 265,0030.09.2013289

Зазначені вище видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача (копії наявні в матеріалах справи, оригінали були оглянуті в судовому засіданні). Вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" прийнятих на себе за договором № 105 від 27.12.12 зобов'язань.

Внаслідок підписання вказаних видаткових накладних та приймання товару в обсягах поставлених позивачем у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість поставленого товару в сумі 3 332 388,19 грн.

Відповідач в порушення умов Договору, оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі не здійснив. Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписках з рахунку позивача, відповідачем в період з 14.02.13 по 30.09.13 було здійснено ряд платежів за поставлений товар на загальну суму 2 701 675,11 грн.

Враховуючи викладене, за твердженням позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), у відповідача утворилась заборгованість за договором поставки в розмірі 630 713,08 грн., оскільки, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за Договором поставки оплату за поставлений товар не здійснив, позивач також просить суду стягнути з відповідача 89 281,50 грн. втрат від інфляції, 101 166,37 грн. пені та 59 602,40 грн. - 10 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що отримання товару відповідачем та наявність заборгованості визнано відповідачем у актах звірки взаємних розрахунків від 01.02.2013 року, від 01.04.2013 року, від 01.06.2013 року, від 01.07.2013 року, від 02.09.2013 року, від 01.11.2013 року, що підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 105 від 27 грудня 2012 року товар станом на момент вирішення спору складає 630 713,08 гри., а строк виконання зобов'язань покупцем своїх грошових зобов'язань станом на момент вирішення спору настав.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджується видатковими накладними та актами звірки взаємних розрахунків, а також беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 105 від 27 грудня 2012 року в розмірі 630 713,08 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 59 602,40 грн. - 10 % річних, 101 166,37 грн. пені та 89 281,50 грн. інфляційних нарахувань.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.3 договору поставки № 105 від 27 грудня 2012 року у разі прострочення здійснення пати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від просроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань та 10% річних від простроченої суми, що підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим суд зазначає,, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви розрахунок 10 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перерахунок розміру пені нарахованої на заборгованість з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені. Пеня за прострочення виконання зобов'язань за перерахунком суду складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення630713.0801.10.2013 - 01.04.20141836.5000 %0.036 %41108.67Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати за поставлений товар підлягає стягненню в сумі 41 108,67 грн., в частині стягнення 60 057,70 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 880 763,35 грн., таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 978,87 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст..ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ-АГРО» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК (03049 м. Київ, вул. Богданівська будинок 2, ідентифікаційний код 34224583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО" (36007 м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, будинок 32-А, ідентифікаційний код 32257135) основну заборгованість у розмірі 630 713 (шістсот тридцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 89 281 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 50 коп., 10 % річних в розмірі 59 602 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот дві) грн.40 коп., пеню в розмірі 41 108 (сорок одна тисяча сто вісім) грн. 67 коп., 16414 (шістнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 11 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 60 057 грн. 70 коп. пені відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО" (36007 м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, будинок 32-А, ідентифікаційний код 32257135) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 87 коп., що був сплачений платіжним дорученням № 945 від 18.09.2014, що знаходиться в матеріалах справи.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин