Постанова № 41366618, 27.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 130030/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення «Техномаркет» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення «Техномаркет» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення «Техномаркет» (далі - позивач, ТзОВ «ЦТЗ «Техномаркет») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 24 травня 2012 року №0004452301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137127,00 грн. (в тому числі: 109702,00 грн. основного платежу та 27425,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №0004462301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 126157,00 грн. (в тому числі: 126157,00 грн. основного платежу).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно вважає нікчемними правочини, укладені позивачем із ТзОВ «Медео-Захід», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Медео-Захід», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог. Суд виходив із того, що правочин укладений позивачем із ТзОВ «Медео-Захід» має ознаки нікчемності. У позивача відсутні торгово транспортні накладні чи подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування товару, позивач ніс обов'язок по транспортуванню товару придбаного у контрагента, а передача повинна була здійснюватись на підставі актів прийому-передачі. Особисте перевезення товару директором позивача ставилось під сумнів. Крім того, директор ТзОВ «Медео-Захід» з 20.01.2011 року по 30.06.2011 року перебував у СІЗО у м. Рівне. Сам факт наявності податкових та видаткових накладних, платіжних документів не підтверджує реальність договору.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Покликання маються на те, що суд першої інстанції не дослідив відповідність договору та інших наявних первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На час укладення і виконання договору позивач був зареєстрованим платником ПДВ, тому податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід», є підтвердженим. Документи відповідають вимогам закону та не проаналізовано, що продукція реалізована. Крім того, не враховано п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року щодо нікчемності договорів. Не доведено умислу на укладення угоди, що суперечить державі і суспільству.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 12.04.2012 року по 03.05.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ЦТЗ «Техномаркет» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 11.05.2012 року №1130/22-1/31183581 (Т.1, а.с.13-26), яким встановлено порушення товариством ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків. У акті перевірки зазначено, що правочини, здійснені позивачем із ТзОВ «Медео-Захід», мають ознаки нікчемності і є нікчемними в силу закону.

Перевіркою встановлено порушення товариством ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» на загальну суму 109701,57 грн., в тому числі: за липень 2011 року - 30112,92 грн., за серпень 2011 року - 35771,63 грн., за вересень 2011 року - 7290,43 грн., за жовтень 2011 року - 3112,13 грн., за листопад 2011 року - 18393,26 грн., за грудень 2011 року - 15021,20 грн.

Також перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ЦТЗ «Техномаркет» вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування за другий-четвертий квартали 2011 року на загальну суму 548508,00 грн. та занижено податок на прибуток за звітний (податковий) період на 126157,00 грн., в тому числі: за третій квартал 2011 року - 84151,00 грн., за четвертий квартал 2011 року - 42006,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року №0004452301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137127,00 грн. (в тому числі: 109702,00 грн. основного платежу та 27425,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №0004462301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 126157,00 грн. (в тому числі: 126157,00 грн. основного платежу) (Т.1, а.с.31-32).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні та акти виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Усі первинні документи по спірних операціях є належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року позивач на підставі вказаного договору придбав у ТзОВ «Медео-Захід» товар (підшипники, сальники, паси та інше) на загальну суму 658209,50 грн., в тому числі ПДВ 109701,57 грн.

На підтвердження факту придбання даного товару ТзОВ «ЦТЗ «Техномаркет» надало суду копії видаткових накладних та податкових накладних, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар (Т.1, а.с.35-126).

Крім того, придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був оприбуткований товариством на складі, про що свідчать картки складського обліку матеріалів (Т.1, а.с.178-250, Т.2, а.с.1-45), та в подальшому реалізований контрагентам-покупцям позивача на підставі договорів поставки, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару представником покупця та виписками з банківського рахунку позивача (Т.2, а.с.160-253, Т.3, а.с.1-146).

Згідно висновків постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Здійснивши системний аналіз вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що невиконання продавцями товарів (робіт, послуг) зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи маються рішення, які підтверджують реальність правовідносин ТзОВ «Медео-Захід» із іншими контрагентами.

Відтак, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення «Техномаркет» задоволити, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі № 2а/0370/1663/12 та прийняти нову постанову, якою задоволити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення «Техномаркет» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 24 травня 2012 року за № 0004452301 та за № 0004462301.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 03.11.2014 року