Рішення № 41366376, 29.10.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16507/14-ц

Провадження №2/761/5144/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах Київської міської ради до Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності, витребування майна та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві Свідоцтво № 16786726 від 27 січня 2014 року про право власності ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,9 кв.м.; визнати право власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради на вказану квартиру; витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Київської міської ради зазначену квартиру; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 27 січня 2014 року № 10306397 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області від 25 лютого 2014 року за № 11191408 про проведення державної реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, однак, вказана квартира на підставі рішення реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві від 27 січня 2014 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за № 16786726, виданого 27 січня 2014 року Реєстраційною службою ГУ юстиції в м. Києві. Правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 є біржовий контракт за реєстраційним номером № т-287/05 від 18 січня 2005 року, укладений між членом біржі ТОВ «А.Н ШАП» в особі брокера ОСОБА_4, діючого в інтересах продавця Держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - з однієї сторони, та членом біржі ТОВ «А.Н. Компас» в особі брокера ОСОБА_5, діючого в інтересах покупця ОСОБА_1 - з другої сторони. Вказаний контракт зареєстровано Київською універсальною біржою за № т-287/05. Договором купівлі-продажу від 25 лютого 2014 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було відчужено від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Позивач вважає біржовий контракт за реєстраційним номером № т-287/05 від 18 січня 2005 року нікчемним, а також, що спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади м. Києва, на підставі чого звернувся до суду із вказаним позовом.

У судовому засіданні прокурор Долгорук С. М. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач1, відповідач2 у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач3 проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на ту обставину, що право власності на квартиру ним набуто правомірно у відповідності до Договору купівлі-продажу від 25 лютого 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вказаний договір є нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3

Відповідач4 у судове засідання не з'явився, на адресу суду направив свої пояснення, у яких вказав, що Договору купівлі-продажу від 25 лютого 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було посвідчено ним з дотриманням усіх норм закону.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, відповідача3, повно та всебічно дослідивши письмові докази по справі та обставини справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що будинок АДРЕСА_1 був переданий територіальною громадою м. Києва на підставі рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» територіальній громаді Шевченківського району м. Києва і прийнятий до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва на підставі рішення № 40 від 18 червня 2002 року Шевченківської районної в м. Києві ради на ІІ сесії XXIV скликання. Вказаний будинок був включений до додатку № 11 «Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва» за порядковим номером 1010.

В подальшому, рішенням Київської міської ради № 7/4819 від 09 вересня 2010 року «Про питання організації управління районами в м. Києві», з 31 жовтня 2010 року припинено шляхом ліквідації Шевченківську районну в м. Києві раду, зобов'язано ВО Київської міської ради протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням подати на розгляд КМР пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

Згідно рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», майно, яке перебувало у комунальній власності у тому числі територіальної громади Шевченківського району м. Києва, передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Житловий будинок по АДРЕСА_1 включений до Додатку 10 вказаного рішення за порядковим номером 1088, а отже належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Відчуження квартир, які перебувають у комунальній власності, відбувається в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Житлового кодексу України шляхом приватизації.

За інформацією Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 станом на 20 березня 2014 року значиться неприватизованою.

Разом з тим встановлено, що вказана квартира на підставі рішення реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 27 січня 2014 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, індексний номер 16786726, виданого 27 січня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції в м. Києві.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи спірного об'єкту нерухомості, правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 є біржовий контракт за реєстраційний номером т-287/05 від 18 січня 2005 року, укладений між членом біржі ТОВ «А. Н. ШАП» брокера Продавця з однієї сторони, діючого на підставі договору-доручення №24 від 24 грудня 2004 року в інтересах продавця Держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, яку представляє Савон Галина Миколаївна, на підставі доручення, виданого Державною податковою інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 15 грудня 2004 року за № 54, та членом біржі ТОВ «А.Н. Компас» в особі брокера ОСОБА_5 (БК № 679), з другої сторони, діючий на підставі договору-доручення № 07/12-05 від 24 грудня 2004 року в інтересах покупця ОСОБА_1.

На підставі вказаного правочину було прийнято рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 27 січня 2014 року № 10306397 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, а також видано Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві Свідоцтво № 16786726 від 27 січня 2014 року про право власності ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,9 кв.м.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, ст. 228 ЦК України докази вини відповідачів, наявності у них наміру порушити ними публічний порядок, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі. При цьому, посилання позивача на біржову угоду № т-287/05 від 18 січня 2005 року є безпідставним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність зазначеного правочину законом не встановлена, а тому, він відноситься до оспорюваних.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Так, надаючи оцінку доводам позивача щодо встановлення нікчемності правочину, суд вважає, що позивачем у порушення вимог ст. ст. 58-60 ЦПК України не надано до суду належних та допустимих доказів вини відповідачів, що є необхідною умовою задля встановлення нікчемності правочину внаслідок порушення публічного порядку.

Договором купівлі-продажу від 25 лютого 2014 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було відчужено від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Вказаний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3

На підставі зазначеного договору рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області від 25 лютого 2014 року за № 11191408 було проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, позивач фактично просить застосувати наслідки недійсності правочину, що не може бути здійснено судом з огляду на оспорюваність такого правочину.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, необхідних для встановлення нікчемності правочину, позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже є передчасними.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 61, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах Київської міської ради до Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності, витребування майна та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити.

Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,9 кв.м. - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: