Рішення № 41366360, 05.11.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14918/14-ц

Провадження №2/761/4927/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Савенко О.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та завданої шкоди,

в с т а н о в и в:

в травні 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (далі - ПрАТ «СК «Страховий капітал»), ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та завданої шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 грудня 2013 року в м. Києві по вул. Фучика сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Вольво», держаний номерний знак НОМЕР_2, що на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.01.2014р. винним у скоєнні ДТП визнано водія ОСОБА_2, яка керувала автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, порушила Правила дорожнього руху та вчинила правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Відповідальність заподіювача шкоди на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Страховий капітал», згідно полісу АВ/4978225. 12.12.2013р. позивачкою було подано страховику усі документи та заяву про виплату страхового відшкодування, яка не була розглянута. Відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 53471,83 грн., а вартість матеріального збитку складає 25759,43 грн. Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком може бути відшкодовано лише вартість матеріального збитку в розмірі 25759,43 грн., а особою яка завдала шкоду відшкодовується різниця між реально завданими збитками та розміром страхового відшкодування. Просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Страховий капітал» на користь позивачки страхове відшкодування в розмірі 25759,43 грн. вартість проведеного дослідження в розмірі 400,00 грн., а з заподіювача шкоди ОСОБА_2 різницю між реально завданими збитками, та розміром страхового відшкодування в сумі 27712,40 грн., а також стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Страховий капітал» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представника до суду не направив, заперечень на позовні вимоги позивача не надав, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи в його відсутності на підстав наявних у справі доказів.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення різниці в сумі 27712,40 грн. не визнав та зазначив, що вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що висновок суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4, який не є експертом, не є належним та допустимим доказом дійсного розміру спричиненого матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу. Оскільки позивач не надав доказів проведення ремонту свого автомобіля та понесених реальних затрат на його відновлення, вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці між реально завданими збитками та розміром страхового відшкодування в сумі 27712,40 грн. не підлягають задоволенню. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачки ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Перевіряючи обставини у справі, судом встановлено, що 11 грудня 2013 року о 13.20 год. по вул. Фучика в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Вольво», держаний номерний знак НОМЕР_2, що на праві власності належить позивачці ОСОБА_1, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів та є страховим випадком.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року винним у скоєнні ДТП визнано водія ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП України.(а.с.6).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Страховий капітал», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4978255 від 31.12.2012 року (а.с.68).

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2013 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ПрАТ «СК «Страховий капітал» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.7).

Відповідно до Звіту № 10678 від 18.03.2014р. проведеного ФОП ОСОБА_4, та складеного оцінювачем ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2 складає 53 471 грн. 83 коп., а вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2 складає 25 759 грн. 43 коп. (а.с.9-13).

Судом встановлено, що на день розгляду справи, автомобіль позивачки не відремонтовано.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

З наведеного вище вбачається, що відповідно до наведених норм та умов Полісу АВ/4978225 з відповідача ПрАТ «СК «Страховий капітал» на користь позивачки підлягає до стягнення страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тобто кошти в розмірі 25 759 грн. 43 коп.

Відповідно до п. 3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, що позивач самостійно сплатив вартість проведеного дослідження у розмірі 400 грн. 00 коп. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 72 від 18.03.2014 р., а отже дані збитки підлягають відшкодуванню з відповідача ПрАТ «СК «Страховий капітал» на користь позивача (а.с.32).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком може бути відшкодовано лише вартість матеріального збитку, тобто 25 759 грн. 43 коп., а особою, що завдала шкоду підлягає відшкодуванню різниця між реально завданими збитками та розміром страхового відшкодування, що становить 27712,40 грн.= (53471,83 грн. - 25759,43 грн).

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що Звіт № 10678 не є належним доказом, так як складений ФОП ОСОБА_4 який не є експертом, оскільки даний Звіт було складено оцінювачем колісних транспортних засобів ОСОБА_5 який має вищу технічну освіту, кваліфікацію оцінювача колісних транспортних засобів та складений у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Своїми процесуальними правами представник відповідач ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, і, зокрема, не заявляв клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення реальної шкоди заподіяної позивачу при ДТП. інших доказів на спростування доводів позивача не надав.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає до стягнення судовий збір з відповідача ПрАТ «СК «Страховий капітал» в розмірі 257,59 грн., а з відповідачки ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 277.12 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 998, 526 ЦК України, ст. 28.29, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 88 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та завданої шкоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (ЄДРПОУ 32206908) на користь ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_5) страхове відшкодування в розмірі 25759,43 грн., вартість проведеного дослідження в розмірі 400.00 грн., судовий збір в розмірі 257,59 грн., а всього 26417 (двадцять шість тисяч чотириста сімнадцять) грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_5) різницю між реально завданими збитками та розміром страхового відшкодування в сумі 27712,40 грн. судовий збір в розмірі 277.12 грн., а всього 27989 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 52 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: