Ухвала суду № 41365277, 10.11.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.11.2014 Справа № 905/4025/13

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод “Втормет” про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/4025/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Веско”, Донецька область, м.Дружківка,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод “Втормет”, Донецька область, м. Костянтинівка,

про: стягнення 86297,47 грн.

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/4025/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариство “Веско” до Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод “Втормет” задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод “Втормет” на користь Публічного акціонерного товариство “Веско” суму основного боргу 80276,70 грн., пеню в сумі 5502,33 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1715,58грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23.07.2013 р. на виконання рішення господарського суду Донецької області видано наказ.

27.10.2014 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод “Втормет” про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/4025/13, встановивши наступний графік: з жовтня 2014 року по серпень 2019 року включно по 1458,24 грн. щомісячно, вересень 2019 року – 1458,44 грн.

Необхідність надання розстрочки відповідач обґрунтовує складним фінансовим становищем підприємства та недостатністю коштів для виконання рішення суду. Виконання рішення в повному обсязі може призвести до банкрутства підприємства та неможливості виконання поточних зобов’язань з виплати заробітної плати та єдиного соціального внеску, а також прострочених зобов’язань з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що стане причиною втрати страхового стажу працівниками підприємства, що є порушенням їхніх конституційних прав.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2014 р. прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.11.2014 р.

Позивач (стягувач за наказом) надав відзив на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, в якому просить залишити заяву відповідача без задоволення.

В судове засідання 10.11.2014р. сторони своїх представників не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали заяви та справи, суд дійшов висновку про відмову в наданні розстрочки виконання рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом і законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження свого фінансового стану відповідачем надані баланси та звіти про фінансові результати станом на 31.12.2013 р. та 31.03.2014 р., з яких вбачається, що за результатами господарської діяльності 2013 року відповідач має збиток в розмірі 2295 тис. грн., а в 1 кварталі 2014 року – 809 тис. грн. Звідси спостерігається позитивна динаміка у відновленні фінансового стану підприємства.

Звітів про фінансові результати за 2-й та 3-й квартал 2014 року відповідач не надав.

Разом із тим, із звіту про фінансові результати за 1-й квартал 2014 року вбачається, що відповідач має чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 603 тис. грн.

Відповідачем надані довідки банків про залишки коштів на рахунках станом на 19.05.2014 р. та 23.06.2014 р., однак дані довідки не свідчать про недостатність у відповідача коштів для виконання рішення на час розгляду заяви про розстрочку виконання рішення, оскільки з часу їх складання пройшло 5 місяців. Крім того, в цих довідках не відображено рух коштів по рахунках відповідача (обороти за певний період: надходження та перерахування коштів), а лише залишок коштів на певну дату.

Навпаки, із наданих довідок банків про залишки коштів на рахунках вбачається, що відповідач має певні грошові надходження. Про це, зокрема, свідчить довідка АТ «Дельта банк», згідно якої залишок коштів на рахунку відповідача станом на 19.05.2014 р. становить 9252,79 грн., а також довідка ПАТ «АКТАБАНК» про те, що станом на 19.05.2014 р. відповідач має на рахунку залишок коштів в сумі 12461,78 грн.

Надані відповідачем копії постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Веско» видані в 2013 році (постанова від 08.08.2013 р. ВП № 39282849 та від 16.08.2013 р. ВП № 39282849). Відомостей про стан виконавчого провадження на момент подачі заяви про розстрочку не надано.

Також відповідачем надані копії постанов Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. у справі № 2а/0570/15490/2012, від 12.11.2013 р. у справі 3 805/14856/13-а, від 05.03.2013 р. у справі № 805/2152/13-а, про стягнення з ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет» на користь управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 676809,74 грн., однак на тексті вказаних постанов містяться відмітки судді про те, що постанова не набрала чинності.

Крім того, надана постанова Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 р. у справі № 805/7680/13-а про стягнення з ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет» на користь управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 315455,57 грн.

Відомостей про набрання чинності вказаними постановами не надано.

Отже, відповідачем не доведено всупереч вимогам ст. 33, 34 ГПК України наявності обставин, які ускладнюють виконання боржником судового рішення або роблять його неможливим.

Крім того, суд зазначає, що збитковість господарської діяльності відповідача не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення, адже відповідач здійснює господарську діяльність та має відповідні грошові надходження. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку. Проведення стягнення можливо за рахунок наявного у відповідача майна.

Відповідачем не надано відомостей про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо провести стягнення.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення.

Позивач (стягувач) у відзиві на заяву відповідача заперечує проти надання розстрочки виконання рішення, оскільки боржник не обґрунтував у заяві наявність саме виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення на даний час, не надано уваги матеріальному стану позивача, який також знаходиться в важкому фінансовому становищі. Зауважив, що відповідач, з вини якого виник спір, більше ніж півтора роки з моменту винесення рішення не здійснив навіть часткового виконання рішення. Просить звернути увагу на наявність інфляційних процесів в економіці держави, внаслідок яких невиконання рішення вже завдало матеріальної шкоди позивачу.

За приписами ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 виконання всіма суб’єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов’язковість виконання судових рішень є обов’язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17.05.2005 р. у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов’язковим до виконання та має бути виконане.

Враховуючи вищевикладене, важке фінансове становище позивача, наявність інфляційних процесів в економіці держави, а також те, що відповідач не виконував рішення суду більше року і не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки, має певні грошові надходження від господарської діяльності, а термін розстрочки, який просить надати відповідач (5 років), є занадто великим та необґрунтованим для стягуваної суми 86297,47 грн., суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод “Втормет”, про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/4025/13 залишити без задоволення.

Суддя Т.В.Мойсеєнко