Вирок № 41364581, 04.11.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/593/14

Справа№754/15731/14-к

Вирок

Іменем України

04.11.2014 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Тарасенко Н.В.

при секретарі - Мирошниченко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014100030009026 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комишувате Новоукраїнського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Новостародуб Петровського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

по обвинуваченню кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурора Присідько І.В.

сторони захисту - обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ :

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 серпня 2014 року приблизно о 04 год. 00 хв., знаходячись по вул. Сабурова, 9/61 в м. Києві, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_6 автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 15000 грн., за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 відчинив двері автомобіля «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_1, разом з обвинуваченим ОСОБА_1 проникли до салону вказаного автомобіля, за допомогою дротів запалення завели двигун вказаного автомобіля, та на автомобілі з місця скоєння кримінального правопорушення зникли.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та показав суду, що деякий час проживав разом з ОСОБА_2 В ніч з 17 на 18 серпня 2014 року разом з ОСОБА_2 відпочивав в кафе. Приблизно о 04 год. коли йшли додому по вул. Сабурова над дорогою, він відійшов в сторону, щоб справити свої природні потреби, коли повернувся - ОСОБА_2 на місці не було. Він почув оклик ОСОБА_2, озирнувшись, побачив його біля автомобіля «ВАЗ», що стояв над дорогою. Поки дійшов до нього, той вже сів до машини на водійське сидіння та запропонував поїхати покататись. На цю пропозицію він погодився. ОСОБА_2 відчинив йому дверці автомобіля, після чого він сів поряд з ним на пасажирське сидіння. Про те, що машина ОСОБА_2 не належала він не знав, думав, що можливо вона належить його знайомим. Як ОСОБА_2 завів двигун автомобіля він не побачив, оскільки не дивився в ту сторону. Вони їздили по місту, в ході чого ОСОБА_2. повідомив, що машина йому не належить, він сказав йому повертати назад. Коли вони перетнули подвійну суцільну лінію, їх зупинили працівники ДАІ. Він злякавшись втік. Про угон автомобіля вони з ОСОБА_2 не домовлялись, замок запалювання він не пошкоджував.

Обвинувачений ОСОБА_2 в суді свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та показав суду, що в ніч з 17 на 18 серпня 2014 року відпочивав з ОСОБА_1 в кафе. Приблизно о 04 год. по дорозі додому ОСОБА_1 відлучився в сторону, він же побачив над дорогою автомобіль «ВАЗ». Підійшовши до нього, смикнув за дверці, вони були відчинені, сів за водійське сидіння та смикнувши за «фішку» завів двигун. Вийшовши з автомобіля побачив ОСОБА_1, підізвав його до себе та запропонував покататись. Те що автомобіль йому не належить, ОСОБА_1 не знав. Вони їздили по місту, ОСОБА_1 хвилин через 10 запитав його кому належить автомобіль, він повідомив, що автомобіль з сусіднього під'їзду. Після чого вони вирішили повертатись назад, при цьому перетнули подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. Їх затримали працівники ДАІ, оскільки він порушив правила дорожнього руху, ОСОБА_1 з місця втік. Попередньої змови на заволодіння автомобілем у них не було. Автомобіль він мав намір повернути на місце.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження:

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 в суді про те, що він має у власності автомобіль марки «ВАЗ», сигналізації на ньому немає. В неділю 17 серпня 2014 року вказаний автомобіль він поставив над дорогою по вул. Сабурова біля свого будинку, закрив дверці автомобіля, багажник. В багажнику знаходились дві викрутки та молоток. В понеділок біля 05 год. по телефону повідомили, що автомобіль відсутній, його батько вийшовши на вулицю автомобіль не побачив, після чого вони звернулись до міліції з заявою про угон автомобіля. Через кілька годин автомобіль було знайдено. В автомобілі було зламано замок запалювання, пошкоджено ручку дверцят, в багажнику все було перевернуто, сам багажник був зігнутий.

Показаннями свідка ОСОБА_7 в суді про те, що влітку 2014 року вранці ним разом з колегою ОСОБА_8 під час несення служби по вул. Артема в м. Києві було виявлено порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ», а саме перетин подвійної суцільної лінії. Вони поїхали за цим автомобілем, подавали знаки про зупинку, після чого автомобіль зупинився на зупинці громадського транспорту та вперся в бордюрний камінь. Пасажир автомобіля «ВАЗ» з місця втік, загубивши при цьому своє взуття, ОСОБА_8 намагався його наздогнати. При огляді автомобіля було виявлено пошкодження водійських дверцят, замка запалювання. Було викликано СОГ. Водій автомобіля «ВАЗ» поводив себе неадекватно, погрожував, також тікав, вони його розшукували, однак він потім сам повернувся до автомобіля.

Показаннями свідка ОСОБА_8 в суді про те, що під час несення служби ним з ОСОБА_7 було помічено автомобіль «ВАЗ» по вул. Артема в м. Києві, який порушив Правила дорожнього руху, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. Вони послідували за автомобілем, увімкнувши проблискові маячки. Автомобіль «ВАЗ» уперся в бордюрний камінь біля зупинки громадського транспорту. Вони своїм автомобілем ззаду перекрили йому дорогу. Пасажиру вдалось втекти з місця, а водія було затримано. У водія автомобіля були відсутні документи на автомобіль, посвідчення водія. Крім того, було виявлено пошкодження рульової колонки, замка запалювання, також були пошкоджені водійські дверці. На місці були виявлені молоток та викрутки. Водій автомобіля намагався знову втекти, потім самостійно повернувся на місце.

Даними протоколу огляду місця події від 18 серпня 2014 року, а саме автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Артема, 93 в м. Києві, під час огляду якого виявлено пошкодження замка багажника, відсутність захисного кожуха рульової колонки, пошкодження замка запалювання, який має сліди ударів та зігнутий з лівої сторони, звисають проводи із пристроєм запалювання, на підлозі поруч із сидінням водія, на задньому сидінні виявлені частини пошкодженого захисного кожуху, на сидінні та на підлозі біля місця водійського сидіння виявлено дві викрутки. Під час огляду вилучено дві викрутки, молоток, два сліди долоні з кузова (передніх дверцят) та постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18 серпня 2014 року визнані речовими доказами.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 серпня 2014 року, згідно якого свідком ОСОБА_7 по фотокартці впізнано ОСОБА_1 як особу, який знаходився на пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ» та втік після того, як до автомобіля почали підходити працівники ДАІ.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 серпня 2014 року, згідно якого свідком ОСОБА_8 по фотокартці впізнано ОСОБА_1 як особу, який знаходився на пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ» та втік після того, як до автомобіля почали підходити працівники ДАІ.

Даними висновку експерта № 844 від 03 вересня 2014 року про те, що вилучені під час огляду автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, з лівих передніх дверей два сліди долоні руки залишені ОСОБА_1

Суд відкидає показання обвинувачених дані в ході судового розгляду кримінального провадження про непричетність ОСОБА_1 до вчинення злочину та відсутність попередньої змови на угон автомобіля обвинувачених, та розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності та пом'якшити відповідальність за вчинене протиправне діяння. Оскільки винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб повністю підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в суді доказами, які суд визнає належними та допустимими.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_6 автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, при цьому обвинувачені діяли узгоджено, про що свідчить характер їх дій, місце розташування автомобіля «ВАЗ» - на проїзній частині по вул. Сабурова в м. Києві, про що свідчили в суді і потерпілий, і обвинувачені, тривалий час користування автомобілем обвинуваченими, дії обвинуваченого ОСОБА_1 після появи автомобіля ДАІ, а саме втеча з автомобіля, намагання обвинуваченого ОСОБА_2 втекти з місця затримання автомобіля.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 в своїх показаннях послався на те, що він вважав, що автомобіль «ВАЗ», належав можливо ОСОБА_2, можливо його знайомим, однак ці показання суд відкидає, як нелогічні та непослідовні, оскільки в суді обвинувачений ОСОБА_1 не зміг точно пояснити кому саме міг належати на його думку даний автомобіль, крім того пояснив, що йому не було достовірно відомо, що автомобіль належить ОСОБА_2, з урахуванням того, що останні проживали разом в одному помешканні, разом проводили час того вечора, ключів від автомобіля у ОСОБА_2 він не бачив, сторонніх людей біля автомобіля також не було.

Крім того, обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були надані суперечливі покази з приводу моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про те, що автомобіль ОСОБА_2 не належить. Так ОСОБА_2 в суді показав, що хвилин через 10, після того, як вони почали кататись на автомобілі, на запитання ОСОБА_1 він повідомив, що автомобіль йому не належить, після чого було прийняте рішення про повернення автомобіля. Однак ці показання суперечать зібраним та дослідженим в суді доказам, а саме протоколу огляду місця подій, згідно якого огляд автомобіля «ВАЗ» було розпочато співробітниками міліції 18 серпня 2014 року о 06 год. 16 хв., показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що автомобіль «ВАЗ» було затримано вранці, показанням самих обвинувачених про те, що до автомобіля вони сіли покататись приблизно о 04 год. Тобто з моменту заволодіння автомобілем до моменту його затримання працівниками ДАІ пройшов досить тривалий час, при цьому весь цей час обвинувачені разом користувались не належним їм автомобілем.

Крім того, показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що водійські дверці автомобіля було відчинено, вони не зламувались, багажник автомобіля не відчинявся, не пошкоджувався замок запалювання, спростовуються:

- даними протоколу огляду місця події від 18 серпня 2014 року, а саме аввтомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, про виявлені пошкодження замка багажника, відсутність захисного кожуха рульової колонки, пошкодження замка запалювання, зі слідами ударів та зігненням з лівої сторони, пошкодження пристрою запалювання, захисного кожуху, виявлення на сидінні та на підлозі біля місця водійського сидіння двох викруток;

- показами потерпілого ОСОБА_6 в суді про те, що викрутки та молоток знаходились в багажному відділенні автомобіля.

Аналіз показань обвинувачених свідчить про те, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про відсутність у ОСОБА_2 права на управління автомобілем «ВАЗ», при цьому він прийняв пропозицію ОСОБА_2 покататись на автомобілі ще до того, як ОСОБА_2 розпочав рух на автомобілі, двигун автомобіля було заведено в присутності ОСОБА_1, а відтак суд приходить до висновку про наявність в діях обвинувачених попередньої змови на незаконне заволодіння транспортним засобом у формі конклюдентних дій.

Оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі та досліджені докази, суд виходить з сукупності всіх обставин справи, які переконливо свідчать про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконного заволодіння транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, належного ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб та кваліфікує дії обвинувачених за ч. 2 ст. 289 КК України.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, судом не встановлено.

Суд виключає з пред'явленого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачення обставину, що обтяжує їх покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вказана обставина свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшла, дані, що підтверджують факт перебування обвинувачених під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння - відсутні, копію протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, відносно ОСОБА_2 суд не визнає належним доказом того, що останній на момент вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння. Відповідно ж до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особи винних, які раніше не судимі, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, їх позитивні характеристики з місця проживання та навчання, крім того ОСОБА_2 позитивну характеристику з ЗСУ , те, що тяжких наслідків від скоєного не настало, автомобіль повернуто потерпілому, відсутність з боку потерпілого матеріальних претензій до обвинувачених, думку потерпілого, який не наголошував на суворому покаранні обвинувачених та призначає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільняє їх від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання буде достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 77 КК України, суд не призначає обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати в кримінальному провадженні за залучення експерта під час досудового розслідування (проведення судово-дактилоскопічної експертизи) підлягають стягненню на користь держави з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази в кримінальному провадженні: автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, дві викрутки та молоток, повернуті під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6, підлягають залишенню за належністю останньому; два сліди долоні рук - зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_2 визнати винуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без змін - застава.

Заставу, внесену за ОСОБА_1, в розмірі 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень, згідно квитанції від 10.09.2014 року, на депозитний рахунок Деснянського районного суду м. Києва: Код ЄДРПОУ 02896779, банк одержувач УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, МФО 820019, рахунок № 37317001004241, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю - ОСОБА_9.

Заставу, внесену за ОСОБА_2, в розмірі 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень, згідно квитанції від 15.09.2014 року, на депозитний рахунок Деснянського районного суду м. Києва: Код ЄДРПОУ 02896779, банк одержувач УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, МФО 820019, рахунок № 37317001004241, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю - ОСОБА_5.

Речові докази в кримінальному провадженні:автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, дві викрутки та молоток - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_6; два сліди долоні рук - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта (проведення судово-дактилоскопічної експертизи) з кожного в сумі 196 грн. 56 коп.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору.

Суддя -