Постанова № 41363899, 12.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 906/1139/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14р. у справі № 906/1139/14 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства

про стягнення 24146,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/1139/14 від 23.09.14р. позовні вимоги задоволено частково.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість скористатися правом та зменшити розмір пені на 50% від суми 10 008,43 грн. до суми 5 004,22 грн. та на 50% розмір 7% штрафу - із суми 11 755,30 грн. до 5 877,65 грн. З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд перевірив здійснені позивачем та відповідачем розрахунки 3% річних та встановив, що 2 253,67 грн. 3% річних нараховані позивачем правильно та обґрунтовано. Встановлено, що станом на 31.12.12року борг за зобов'язаннями листопада 2012 року був відсутній. Таким чином, у стягненні інфляційних втрат в сумі 129,42 грн. суд відмовляє за безпідставністю нарахування.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.09.14р. у справі 906/1139/14 в частині зменшення розміру пені на 5004,21 грн. та зменшення розміру штрафу на 5877,65 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5004,21 грн. пені та 5877,65 грн. штрафу, в стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.2014р. у справі 906/1139/14 залишити буз змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування. При розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником та інтереси боржника, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві, а також розглянути справу без участі уповноваженого представника Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а. с. 98-99).

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" як продавцем та відповідачем Новогуйвинським ВЖРЕП як покупцем був укладений Договір №12/381-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. Газ що продається з цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями.

Сторони визначили кількість та якість газу в п. 2.1. Договору.

Порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу сторони обумовили у розділах 3, 4 Договору.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить суму вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

У п. 6.3. Договору сторони домовились, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідальність сторін передбачено розділом 7 Договору, зокрема, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

Строк дії Договору, відповідно до п. 11.1. - з 01.08.2012 року по 31.12 2013 року.

На виконання п.1.1 Договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2012 року природний газ обсягом 369,304 тис. куб. м. на загальну суму 483 492,80 грн.

Факт належного виконання позивачем своїх грошових зобов'язань підтверджується наступними доказами:

- актом приймання-передачі природного газу від 27.11.12 р. (за жовтень 2012 р.) на суму 102 300,89 грн. (а. с. 15);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.12 р. (за листопад 2012 р.) на суму 132 408,56 грн. (а. с. 16);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.12 р. (за грудень 2012 р.) на суму 248 783,35 грн. (а .с. 17);

Відповідач за отриманий природний газ в загальній сумі 483 492,80 грн. здійснював розрахунки у період жовтня 2012 року - вересня 2013 року. Остаточний розрахунок в сумі 17 452,80 грн. здійснив 19.09.13 року.

Договір №12/381-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом - Договір) відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання сторонами.

Умову Договору щодо продажу імпортованого природного газу в період жовтня-грудня 2012 р. обсягом 369,304 тис. куб. м. на загальну суму 483 492,80 грн. позивач виконав належним чином. Відповідач, прийнявши товар своєчасно та належним чином, зобов'язання з його оплати виконав з простроченням.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати за фактично переданий газ, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 10 008,43 грн..

Господарський суд перевірив здійснені позивачем та відповідачем розрахунки пені за правилами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 ГК України , ст.253, ч.5 ст. 254 , ст. 255 ЦК України та п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі по тексту цієї постанови - також Постанова № 14) та встановив, що сума пені, нарахована позивачем в розмірі 10 008,43 грн. є правильною та обґрунтованою.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 7% штрафу.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/1052/2011, постанова ВСУ від 06.11.13 року за позовом ПАТ "Перший Український міжнародний банк").

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд перевірив розрахунок штрафу та встановив , що дійсно сума заборгованості , яка прострочена понад 30 днів за зобов'язаннями грудня 2012 року становила 167932,80 грн., тому визначений позивачем розмір7% штрафу на суму 11 755,30 грн. є арифметично правильним, а відтак, заявлена позовна вимога підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання зменшити розмір пені та штрафу на 70%.

Частиною 1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

В свою чергу, право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Здійснення судом цього права безпосередньо визначається дефініціями ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю наступних обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд також приймає до уваги, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 483 492,80 грн.

Окрім того, придбаний у позивача природний газ використаний відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Боржник Новогуйвинське ВЖРЕКП належить до сфери управління комунальної власності Новогуйвинської селищної ради.

За КВЕД-2010 у числі основних видів діяльності Новогуйвинського ВЖРЕКП є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

У ч. 4 ст.191 Господарського кодексу України зазначено, що законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Згідно ч.6 цієї статті органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Частинами 4, 5 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні-послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Постановою КМУ від 1 червня 2011 р. N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

За змістом цього Порядку відповідачем до складу інших операційних витрат не можуть включатися: суми визнаних штрафів, пені, неустойки. Відповідно, зазначені витрати відносяться підприємствами на збитки від господарської діяльності.

Окрім того, у ст. 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачається, що громадяни для реструктуризації заборгованості мають право укласти з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).

Як зазначено у статті 5 цього закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Однак реалізація правової норми статті 5 напряму залежить від реалізації правової норми статті 1 цього Закону, а оскільки укладення угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги є правом, а не обов'язком громадян, тому змусити їх цим правом скористатися відповідач не може.

За Договором №12/381-ТЕ-10 природний газ придбано відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається, зокрема, населенням.

Наведене доводить, що відповідач є суб'єктом підприємництва, одержання прибутку якого залежить від рішень органу місцевого самоврядування, що встановлює фіксовані ціни на його послуги, від вартості енергоносіїв, що придбаваються ним в інших суб'єктів для виробництва відповідних послуг, від своєчасності отримання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися міською радою, а також від розрахункової платоспроможності споживачів, як правило, населення, за споживання цих послуг.

Боржник на дату вирішення спору є збитковим підприємством, що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік, відповідно до якого збитки підприємства становлять 474,90 тис. грн..

Господарський суд, виходячи з вище викладеного, вважає, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість скористатися правом та зменшити розмір пені на 50% від суми 10 008,43 грн. до суми 5 004,22 грн. та на 50% розмір 7% штрафу - із суми 11 755,30 грн. до 5 877,65 грн.

У стягненні 5 004,21 грн. пені та 5 877,65 грн. 7% штрафу позивачу слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2 253,67грн.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п.6.2 Постанови № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови № 14).

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд перевірив здійснені позивачем та відповідачем розрахунки 3% річних та встановив, що 2 253,67 грн. 3% річних нараховані позивачем правильно та обґрунтовано.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат в загальній сумі 129,42 грн.

Як роз'яснено в абз. 3 п. 3.2. Постанови ВГСУ №14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Станом на 31.12.12року борг за зобов'язаннями листопада 2012 року був відсутній, що у свою чергу є підставою для відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 129,42 грн.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 06.10.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року у справі №906/1139/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1139/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.