Ухвала суду № 41363268, 09.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/1108/14 Головуючий 1 інстанції: Шмадченко С.І.

Справа суду 1-ї інстанції № 640/1333/14-К

Категорія: ст. 296 ч. 4 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Соколенка В.Г., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220490006388 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року стосовно ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, знаходиться у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дочку, є інвалідом 3-ї групи, працюючого диспетчером у ТОВ «Адвентіс», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п.п. 2,3,4 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 6 619 грн. 50 коп.

Згідно вироку, 08 грудня 2013 року, приблизно о 01 год. 30 хв., ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням заздалегідь заготовленого ним для заподіяння тілесних ушкоджень газового пістолета TM «Super Р» 9мм., знаходячись у громадському місці - приміщенні кафе «Фреш Лайн» за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 305, діючи з хуліганських мотивів, розпочав словесний конфлікт з раніше незнайомими йому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в ході якого почав ображати їх нецензурною лайкою, принижуючи їх людську гідність.

Після чого ОСОБА_3 діючи безпричинно, дістав з кобури належний йому газовий пістолет і проявляючи явну зневагу до існуючих у суспільстві правил поведінки направив вказаний пістолет в обличчя ОСОБА_1, погрожуючи його застосуванням. На зауваження з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не реагував і, продовжуючи свої хуліганські дії, які супроводжувались грубою нецензурною лайкою, проявляючи особливу зухвалість здійснив два постріли у напрямку обличчя потерпілого ОСОБА_1, чим заподіяв останньому збиті рани і садна на голові, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Хуліганські дії ОСОБА_4 були припинені самим потерпілим ОСОБА_7, який зміг виштовхати ОСОБА_4 з приміщення кафе на вулицю.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини вчинення злочину, що викладені у вироку, та кваліфікацію дій обвинуваченого, прокурор просить вирок районного суду в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання винному - необґрунтованим звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. В апеляційних доводах він зазначає про те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, під час досудового розслідування та судового розгляду не розкаявся, обставин, які пом'якшують покарання, не має, а тому, на думку прокурора, суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі норм ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав подану старшим прокурором прокуратури Київського району м. Харкова ОСОБА_8 апеляційну скаргу, з урахуванням внесених до неї змін, а також доводи потерпілого, обвинуваченого та його захисника, які посилалися на законність та обґрунтованість вироку, заперечуючи стосовно задоволення апеляції прокурора, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 КК України у апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційні доводи прокурора про неврахування судом при призначенні покарання ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України ступеня тяжкості вчиненого злочину, неправильного застосування норм ст.ст. 75,76 КК України мають необ'єктивний характер, оскільки не відповідають дійсності. Зокрема, такі твердження апелянта спростовуються висновками суду, вказаними у мотивувальній частині оскаржуваного вироку (том 2 арк. 65 - 67) щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, тобто врахувавши тяжкість злочину та його негативні наслідки, а також заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для їх нанесення, що також враховано як кваліфікуюча ознака. Таким чином, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно змісту вироку об'єктивно оцінено судом, з урахуванням фактичних обставин події, а також особу обвинуваченого, якій офіційно працевлаштований, тобто працює диспетчером у ТОВ «Адвентіс», характеризується виключно задовільно за місцем проживання, та відповідно до наявних у матеріалах кримінального провадження даних на диспансерному психіатричному і наркологічному обліках не перебуває. Разом з цим, як обставина, що обтяжує покарання, судом, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, як обставина, що обтяжує покарання, визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також судом першої інстанції належно оцінено той факт, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто раніше не судимий, що прокурором не оспорюється та не спростовується. А тому колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що ці обставини свідчать про небажання ОСОБА_3 виправитись, а також про неможливість застосування норм ст. 75 КК України при призначенні покарання за ч. 4 ст. 296 КК України.

Не погоджуючись з доводами прокурора щодо необхідності ухвалення нового вироку, поряд з вищезазначеними фактичними обставинами та позитивними даними щодо особи ОСОБА_3, встановленими судом першої інстанції, колегія суддів бере до уваги пояснення потерпілого про вибачення обвинуваченого, відсутність до нього вимог матеріального та морального характеру , а також прохання потерпілого ОСОБА_1 про недоцільність призначення покарання обвинуваченому без випробування, та заперечення потерпілого щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, стосовно необхідності погіршення становища обвинуваченого, шляхом ухвалення нового обвинувального вироку, без застосування норм ст. 75 КК України.

При цьому належить врахувати те, що апеляційне прохання прокурора про ухвалення нового вироку пов'язано лише з призначенням того ж самого покарання, що призначив суд першої інстанції, тобто тотожного за видом та розміром у виді позбавлення волі на строк 4 роки, але без застосування норм ст.ст. 75,76 КК України. На думку колегії суддів, в апеляційній скарзі прокурора не вказані негативні або компрометуючі данні стосовно обвинуваченого, які об'єктивно спростовують правильність висновків суду щодо доцільності призначення покарання з випробуванням ОСОБА_3, який при апеляційному розгляді пояснював, що визнає свою провину перед потерпілим, внаслідок вчинення хуліганських дій.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді необхідність ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції, посилався на неправильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що не узгоджується з нормами ч. 1 ст. 420 КПК України, а наведений в ній перелік підстав ухвалення вироку - є вичерпним і не передбачає зазначену апелянтом підставу.

Вищевказане свідчить про необґрунтованість доводів прокурора.

Поряд з цим, виходячи з вимог норм ст. 75 КК України, необхідною умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність достатніх підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Зазначених вимог кримінального закону суд першої інстанції дотримався. Наведені у мотивувальній частині оскаржуваного вироку висновки, на думку колегії суддів, є цілком слушними, оскільки, згідно даних судового розгляду та матеріалів кримінального провадження, обвинувачений характеризується виключно позитивно, працює, тобто веде соціально-корисний спосіб життя, а ступінь його соціальних зв'язків, пов'язаних з наявністю малолітньої дитини ( доньки Аліси 11.10. 2010 року народження), постійного місця проживання та роботи, а також з наявністю даних про інвалідність 3-ї групи, що підтверджується даними кримінального провадження та стороною обвинувачення не оспорюється, - є гарантованою запорукою виправлення без ізоляції від суспільства. При цьому належить врахувати те, що суд прийняв рішення щодо покладення на ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст. 76 ч. 1 п.п. 2,3,4 КК України, для здійснення кримінально-виконавчою інспекцією належного контролю за поведінкою засудженого протягом 2 років.

При цьому колегія суддів вбачає, що у суду першої інстанції, з урахуванням наведених вище позитивних даних щодо особи обвинуваченого - не було об'єктивних підстав призначати покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

Застосування норм ст. 75 КК України судом, з одночасним урахуванням та дотриманням норм ст.ст. 50, 65 КК України щодо необхідності та доцільності покарання, відповідає нормі ч. 2 ст. 61 Конституції України стосовно індивідуалізації покарання, тобто судом в даному конкретному випадку об'єктивно та вірно враховані позитивні дані щодо особи, обтяжуюча покарання обставина, і такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки пов'язаний з наявністю достатніх підстав для застосування випробування, тобто призначення покарання у виді позбавлення волі без реального його відбуття.

Дотримання низки зазначених правових вимог та врахування певних об'єктивно встановлених обставин, свідчить про справедливість та законність призначеного покарання. Такий вид і міра покарання, на думку колегії суддів, будуть достатніми для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При цьому належить врахувати те, що доводи прокурора про необхідність погіршення становища обвинуваченого шляхом ухвалення нового вироку свідчать про безпідставність та необ'єктивність такого апеляційного прохання, пов'язаного з неналежним врахуванням вищевказаних обставин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора про невиправдану м'якість призначеного покарання з застосуванням випробування обвинуваченому - є також безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Крім того, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого вироку, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року стосовно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

______ ____ _____

Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І. Соколенко В.Г.