Рішення № 41362049, 06.11.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9072/14-ц

Пр. № 2/643/3555/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2014 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зінченко Ю.Є.,

при секретарі Колтур Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовної заявою, в якій зазначила, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 грудня 1978 року, позивач є власником 68/600 частин житлового будинку (що становить 46,9 м.кв.) за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 26.02.1979 р. Починаючи з 1990 року позивач фактично володіла майном, тобто частиною будинку 134/600, що становить 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1. Також Позивач сплачувала за комунальні послуги по утриманню частини будинку. За заявами позивача Рішеннями Московського районного суду м. Харкова громадян ОСОБА_4, 1941 р.н., ОСОБА_5, 1934 р.н., ОСОБА_6 1938 р.н. оголошено померлими, рішення суду набрали законної сили.

ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, були синами ОСОБА_7, яка залишила в спадщину позивачу 68/600 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, тому саме ці особи могли б бути спадкоємцями. Частини спірного будинку зареєстровані на праві власності на ім'я ОСОБА_4, 1941 р.н. в розмірі 22/600 частки, ОСОБА_5, 1934 р.н. та ОСОБА_6, 1938 р.н. в розмірі 44/600 частки спільно. В зв'язку з викладеним, позивач просить визнати за нею право власності на частину будинку за набувальною давністю за адресою: АДРЕСА_1, а саме: на частку 22/600, що належала ОСОБА_4, 1941 р.н., на частку - 22/600, що належала ОСОБА_6 1938 р.н., на частку 22/600, що належала ОСОБА_5 1934 р.н.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі і просить суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, направив до суду письмові пояснення, в яких просив прийняти законне та обґрунтоване рішення, розглянути справу без участі представника (а.с. 61-62).

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 грудня 1978 року, позивач є власником 68/600 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, вказане свідоцтво зареєстровано в КП «Харківське Міське БТІ» 05.01.1979 року (а.с. 25,26).

Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 26.02.1979 р. (а.с. 24) та сплачує комунальні послуги та орендну плату за землю (а.с. 4-15).

Згідно довідки КП «Харківське міське БТІ», станом на 31.12.2012 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 складалося з: 466/600 частин за ОСОБА_8 не підставі договору купівлі-продажу, 68/600 частин за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, 22/600 частин за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, 44/600 частин за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спільно на підставі рішення РВК Московського району м. Харкова (а.с. 60).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.02.2010 року ОСОБА_4, 1941 р.н. та ОСОБА_5, 1934 р.н. оголошено померлими, рішення суду набрало законної сили (а.с. 16).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2010 року ОСОБА_6, 1938 р.н. оголошено померлим, рішення суду набрало законної сили (а.с. 17).

Згідно відповіді на запит від 23.07.2014 року № 4735/01-16 з ХДНК № 11 та інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, після померлих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заяв про прийняття або про відмову від спадщини не надходило, спадкові справи не заводилися, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 47-50).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7, за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК України, при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.

Згідно ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 р., норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 р., а отже визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 1 січня 2011 р.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 самостійно володіє майном як до, так і після 2001 р., то застосувати набувальну давність в даному випадку є можливим. Позивачем надані суду докази на підтвердження відкритості, безперервності володіння майном протягом 10 років та добросовісності заволодіння чужим майном.

За таких обставин суд задовольняє позов у повному обсязі та виходячи з засад розумності та справедливості, визнає за позивачем право власності на частину будинку за набувальною давністю за адресою: АДРЕСА_1 на 22/600 частки, що належала ОСОБА_4, 1941 р.н., на 22/600 частки, що належала ОСОБА_6 1938 р.н., на 22/600 частки, що належала ОСОБА_5 1934 р.н.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 344, 372, 1218, 1261,1268 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,174,197,209,212-216 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 22/600 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4, 1941 р.н.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 22/600 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6, 1938 р.н.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю 22/600 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, 1934 р.н.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Зінченко Ю.Є.