Ухвала суду № 41361206, 06.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/2601/14 06.11.14

За скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

На бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

До Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

Про стягнення 2 916,70 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 2 916,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.14. у справі № 910/2601/14 позов задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 2 916,70 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

28.04.14. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.14. у справі № 910/2601/14 було видано відповідний наказ.

08.09.14. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Борковського Тараса Олександровича здійснити примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва, стягнувши з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 4 743,70 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.14. розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві призначено на 02.10.14.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 02.10.14. не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.14. у даній справі не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги було відкладено на 06.11.14., явку учасників судового процесу з витребуваними документами було визнано обов'язковою.

Проте, представники позивача (скаржника), відповідача та ВДВС у судове засідання 06.11.14. повторно не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників вищезазначених учасників судового процесу

Крім того, судом враховано, що відповідно до приписів ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Подана скарга обґрунтована тим, що встановлений державним виконавцем строк на добровільне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.14. у справі № 910/2601/14 закінчився, відповідачем грошові кошти позивачу сплачено не було, проте, державним виконавцем не було стягнуто з боржника виконавчий збір, що порушує інтереси держави.

Крім того, скаржник посилається на те, що державним виконавцем не вжито заходи примусового виконання рішення, не здійснено всі міри для своєчасного і повного виконання рішення суду, що свідчить про бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та грубе порушення ним законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів скарги, постановою від 03.06.14. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/2601/14 від 28.04.14. та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення - в семиденний термін з дня винесення постанови (до 10.06.14. включно).

Як визначено ч. ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Проте, боржник, у встановлений державним виконавцем строк, зазначений наказ Господарського суду міста Києва не виконав.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Заходами примусового виконання рішень за приписами ст. 32 вказаного Закону є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Скаржник посилається на те, що державним виконавцем не вжито заходи примусового виконання рішення, не здійснено всі міри для своєчасного і повного виконання рішення суду, проте, не вказує, які саме дії не вчинено державним виконавцем для стягнення з відповідача грошових коштів.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що для розгляду скарги ухвалами суду від скаржника та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві витребовувались матеріали виконавчого провадження ВП № 43519465 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.14. № 910/2601/14.

Проте, ні скаржник, ні відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві в призначені судові засідання не з'являлись, матеріалів виконавчого провадження на надали.

Разом з тим, судом враховано наступне.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Згідно з приписами ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Таким чином, скаржник, як зацікавлена особа був не позбавлений права ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження ВП № 43519465, зробити з них копії та надати їх суду для доведення своєї правової позиції, викладеної при зверненні з даною скаргою.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

За відсутності матеріалів виконавчого провадження ВП № 43519465 в суду відсутня можливість дійти достовірного висновку щодо того, чи відповідають дійсності твердження скаржника про невжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що не стягнення державним виконавцем з боржника виконавчого збору порушує інтереси держави, суд відзначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Матеріали скарги не містять доказів стягнення з боржника виконавчого збору постановою державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 43519465.

Разом з тим, виконавчий збір стягується в доход Державного бюджету України, а не користь стягувача, а тому винесення чи не винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не стосується прав та обов'язків стягувача.

Крім того, в прохальній частині скарги позивач просить зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Борковського Тараса Олександровича здійснити примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.14. у справі № 910/2601/14.

Як відзначалось судом, заходами такого примусового виконання є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням, а не стягнення виконавчого збору.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яку затверджено наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12., передбачено, що, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене в сукупності, скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві є необґрунтовано та недоведеною і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві відмовити повністю.

Суддя Т.М. Ващенко