Рішення № 41361088, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20044/14 16.10.14

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Турченко Д.Л. (дов.№ 47-4159 від 29.09.2014)

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 порушено провадження у справі №910/20044/14 та призначено її до розгляду на 16.10.2014 року.

До судового засідання 16.10.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові. Додаткового представник позивача наголосив на виконанні вимог ухвали щодо надання витребуваних документів, шляхом подачі через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотань про доручення додаткових документів до матеріалів справи від 09.10.2014 та від 15.10.2014 року.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 02.10.2014, причини неявки суду не повідомлені.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1. ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ» укладено договір оренди нерухомого майна № 1802 від 27.09.2010 року.

Відповідно до п.1.1 договору оренди нерухомого майна № 1802 від 27.09.2010 Орендодавець на підставі Рішення № 129 від 25.06.07 та виданого у встановленому порядку Розпорядження № 348-Р від 28.07.2010 Дніпровської районної у м. Києві ради передав в оренду нерухоме майно (будівлі. Споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Березняівська, буд. 28.

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є: нерухоме майно (будівля, споруда), загальною площею 145,40 кв.м., в т.ч підвал - 106,80 кв.м. та 38,60 кв.м. на першому поверсі, а також устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1). Згідно з п. 1.2 договору майно передається орендареві в оренду з цільовим призначенням для розміщення складу (106, 80 кв.м.) та офісу (38,60 кв.м.).

Відповідно до п.п. 2.3. вищенаведеного договору оренди, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та знаходиться на балансі Дніпровського районної у м. Києві ради та у комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на утриманні, експлуатаційному обслуговуванні житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій Дніпровського району м. Києва (балансоутримувач).?

Згідно з розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 236 від 30.05.2012 Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» припинено шляхом приєднання до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».

Рішенням Київської міської ради VIII сесії VI скликання від 22.09.2011р. № 34/6250 закріплено, що орендодавцями майна територіальної громади міста Києва уповноважені виступати районні в місті Києві державні адміністрації, щодо майна, яке передане їм в управління (п.2.2 Рішення).

Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.08.2012 № 340 балансоутримувачі майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, визначені правонаступниками прав та обов'язків комунального підприємства за договорами оренди нерухомого майна.

На підставі п.2.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 34/6250, п. 4, 5 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 № 236 «Про організаційно - правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово- розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла на себе права та обов'язки Орендодавця і стала стороною за договором оренди нерухомого майна;№ 1802 від 27.09.2010, укладеним між КП «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ».

На виконання вищезазначених Рішень Київради та Розпорядження Дніпровської адміністрації, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ» (Орендар), Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (балансоутримувач) було укладено Додаткову угоду № 1802-пр від 09.04.2013 до договору оренди від 27.09.2010 № 1802.

Відповідно до п. 2 вищезазначеної додаткової угоди сторони погодились викласти пункт 2.3. договору оренди в наступній редакції: «об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва».

Пунктом 3 додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна внесено зміни в розділ 4 «Орендна плата та порядок розрахунків». Так, пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. додаткової угоди до договору оренди передбачено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної в місті Києві ради від 27.03.2008 № 221, від 12.03.2009 № 338 та від 22.12.2009 № 412.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Пунктами 4.5. та 4.6. додаткової угоди до договору оренди закріплено, що орендна плата та заборгованість з орендної плати, що виникла зо договором, сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, у разі порушення строків внесення орендної плати, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася орендна плата з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. З статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСИЧІ» не виконало умови додаткової угоди № 1802-пр від 09.04.2013 до договору оренди від 27.09.2010 № 1802 та вимоги законодавства України в частині оплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась сума заборгованості, яка на день розгляду даного господарського спору становить 37 391,93 грн.

Так, з метою досудового врегулювання спору, КП УЖГ Дніпровського району м. Києва неодноразово на адресу відповідача направляло вимоги та листи-претензії (20.01.2014, 06.02.2014, 27.03.2014, 10.07.2014, 16.07.2014) однак грошових коштів у рахунок погашення суми боргу від ТОВ «Росичі» так і не надійшло, що зумовило, звернення позивача із даним позовом до суду про стягнення 37 391,93 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір №1802 оренди нерухомого майна від 27.09.2010 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Факт передання об'єкту оренди у тимчасове користування відповідача підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 27.09.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, із матеріалів справи вбачається, що строк дії договору визначений у п. 8.1. договору оренди № 1802 та становить з 27.09.2010 до 25.09.2013 включно.

Частинами 2,3 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на якій його було укладено. Договір оренди може бути разірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймочем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані,якій було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд за власним переконанням оцінив надані сторонами докази, встановив, що оскільки строк договору оренди №1802 від 27.09.2010 закінчився, однак орендоване майно від відповідача не було повернуто за актом прийому - передачі, а отже залишається у його користуванні, тому позивач - КП УЖГ Дніпровського району міста Києва має право вимагати від ТОВ «Росичі» стягнення заборгованості з орендної плати за період травень 2013 - серпень 2014 загальним розміром 37 391,93 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 7; ідентифікаційний код 21649265) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 37 391 (тридцять сім тисяч триста дев'яносто одну) гривню 93 копійки основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 16.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 21.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова