Рішення № 41360400, 29.10.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13483/14-ц

н/п 2/640/2959/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Медведєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Схід» про стягнення заробітної платні та моральної шкоди, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, 07.08.2014р. звернувся у суд з позовом до відповідача, Гаражно-будівельного кооперативу «Схід», в якому просить суд стягнути з відповідача:

- заборгованість по заробітній платні в сумі 3277,20 грн.;

- середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період з 11.09.2013р. по 07.08.2014р. в сумі 12507,78 грн., а також за період з 08.08.2014р. по день постановлення судового рішення;

- моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що протоколом зібрання ГСК «Схід» 18.06.2013р. він був обраний головою кооперативу, з цього часу виконував свої посадові обов'язки до 02.09.2013р. - коли подав заяву про зняття повноважень голови кооперативу. При звільнені йому не виплачені усі належні виплати, зокрема заробітна плата, виходячи з розміру мінімальної заробітної платні та середньомісячних робочих днів на місяць. Внаслідок несвоєчасного розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен також сплатити йому середній заробіток за весь час затримки належних виплат. Також відповідачем, несплатою йому заробітної платні, спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, позбавлення задовольнити свої елементарні життєві потреби, зміною звичайного життєвого укладу, яку на підставі ст. 237-1 КЗпП України він просить стягнути з відповідача.

Відповідач - Гаражно-будівельного кооперативу «Схід», у судовому засіданні через свого уповноваженого представника та у запереченнях, позовні вимоги не визнав, при цьому зазначивши, що дійсно на зібрання ГСК «Схід», яке відбулося 18.06.2013р. позивач був обраний головою кооперативу, однак вказане обрання було помилковим, оскільки він не є членом кооперативу та відповідно до уставу не може бути головою, тому на засідання кооперативу 02.09.2013р. зняли з нього повноваження голови. При цьому, в період з 18.06.2013р. по 02.09.2013р. обов'язків передбачених статутом позивач не виконував, заробітна плата йому не встановлювалась, контра не укладався, тому відсутні підстави для виплати позивачу заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплат. Моральна шкода позивачем не доведена.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно протоколу позачергових зборів ГБК «Схід» від 18.06.2013р. позивача було обрано головою кооперативу.

В подальшому, а саме 02.09.2013р. на засіданні членів правління кооперативу було встановлено, що позивач не є членом кооперативу, тому не може бути головою правління згідно статуту, тому задоволено його клопотання про зняття з нього повноважень голови правління кооперативу, що підтверджується випискою з протоколу.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, а також визначення розміру оплати праці голови правління.

Загальними зборами кооперативу розмір заробітної платні голові правління не встановлювався.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про кооперацію", виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Пунктом 35 статуту кооперативу встановлені обов'язки правління, а саме: прийом вступних пайових внесків; складання планів, кошторису та звіту; укладання договорів по будівництву і господарству, і виконання інших заходів, які відповідають потребам кооперативу від імені кооперативу; представництво кооперативу в усіх судових та адміністративних установах; здійснення контролю за будівництвом гаражів; управління гаражним господарством; прийом працівників і службовців для обслуговування господарства та їх звільнення, ведення бухгалтерського обліку та діловодства кооперативу; виконання інших обов'язків, які випливають з прийнятого статуту.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про кооперацію" трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

Для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений строк чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту.

Кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач не є членом кооперативу.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як встановлено судом контракт між сторонами не укладався, доказів домовленості між сторонами про умови матеріального забезпечення і організації праці, суду не надано.

За відсутності встановлення позивачу зборами кооперативу заробітної платні та укладання контракту, підстави для стягнення заробітної платні з відповідача на користь позивача - відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.2 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ч.1 ст.95 КЗпП мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Виходячи з наведених норм закону, розмір заробітної плати залежить від умов та складності роботи, якостей працівника та не може бути меншою за мінімальну при наявності виконаної працівником роботи або відпрацьованої норми за місяць.

Доказів виконання усіх покладених статутом на голову правління обов'язків, суду не надано. Так само не надано доказів відпрацювання позивачем норми праці, при цьому, як встановлено судом позивач в період з 18.06.2013р. по 02.09.2013р. працював підприємцем, тому підстави для стягнення з відповідача на його користь мінімальної заробітної плати - відсутні.

Враховуючи не доведеність позивачем наявності обов'язку виплати відповідачем, при його звільнені коштів, положення ст. 117 КЗпП в даному випадку застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доказів порушення відповідачем законних прав позивача суду не доведено, внаслідок чого позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.