Ухвала суду № 41358575, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1747/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Елемент» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 3132/0002122301 та №3133/0002122301 від 21.12.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень №506, 507, 508, 509, 510 від 06.11.2012 та згідно наказу від 06.11.2012 №560 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, наказу від 19.11.2012 №595 про продовження строків проведення перевірки, виданих ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, працівниками ДПІ в Обухівському районі Київської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.10.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2010 по 30.06.2012.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.12.2012 за №3563/1-22-01-37360940, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4167797,0 грн., в т.ч.: 2 квартал 2011 р. на суму - 1547051,0 грн.; 2-3 квартали 2011 р. на суму - 2402446,0 грн.; 2-4 квартали 2011 р. на суму - 2619703,0 грн.; 1 квартал 2012 р. на суму - 485026,0 грн.; 1 півріччя 2012 р. на суму - 1548094,0 грн.

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3. ст. 198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3159135,0 грн. в т.ч. по періодам: червень 2011 р. на суму 353 636,0 грн.; серпень 2011 р. на суму 413977,0 грн.; вересень 2011 р. на суму 976715,0 грн.; листопад 2011 р. на суму 42 167,0 грн.; грудень 2011 р. на суму 225 481,0 грн.; березень 2012 р. на суму 636 926,0 грн.; травень 2012 р. на суму 511233,0 грн.

- п. 119.2 ст. 119 ПК України в частині подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманих з них податків за ф. №1ДФ за відповідний період.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012:

- №3132/0002122301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 860 751,00 грн., у т.ч. 3 159 135,00 грн. основного платежу та 701 626,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- №3133/0002122301 від 21.12.201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 554 821,00 грн., у т.ч. 4 167 797,00 грн. основного платежу та 387 024,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» було укладено договори по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом від 31.03.2011 №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 №632/6-тр/ш, на підставі яких позивачу було надано послуги по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів, згідно рознарядок ДК «Укргазвидобування» та готової продукції, отриманої в результаті переробки вуглеводної сировини на давальницьких умовах, залізничним транспортом по території України до станції призначення. Умови і порядок виконання договору відвантаження продукції здійснюється у залізничних цистернах парку Укрзалізниці або у залізничних цистернах, що належать Виконавцю, транзитна норма яких становить приблизно 55 тон. Виконавцем за вказаними вище договорами виступає ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Згідно умов договорів від 31.03.2011 №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 №632/6-тр/ш відвантаження продукції залізничним транспортом здійснюється з Шебелинського ВПГКН УПГГК (ст. Шебелинка Південної залізниці). Надання послуг з відвантаження продукції оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договорів від 31.03.2011 №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 №632/6-тр/ш виконавцем був поставлений товар (нафтопродукти), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт за період з червня 2011 року по червень 2012 року та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Оплата за відвантажену продукцію була здійснена позивачем на умовах 100% передплати, що підтверджується наданими до суду копіями банківських виписок.

Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, з метою подальшої реалізації та отримання прибутку в оподаткованих операціях. Факт реальності товарної операції, оприбуткування та реалізації товарно-матеріальних цінностей третім особам (договори купівлі - продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури), придбаних у ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» у відповідних обсягах в розрізі податкових періодів підтверджується наданим позивачем реєстром в розрізі контрагентів.

Також, до складу валових витрат позивач включив витрати за агентськими договорами з контрагентами ТОВ «Інтей», ТОВ «Ейпріл», ТОВ «Джевел Стайл», ТОВ «Пріор Груп», ТОВ «Інтер Аркс». Предметом вказаних вище агентських договорів було сприяння в укладенні позивачем договорів щодо продажу нафтопродуктів, пошук осіб зацікавлених в продукції позивача в Україні та в країнах СНД.

На підтвердження наданих агентських послуг в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, звіти про надання послуг та банківські виписки, які підтверджують проведені з контрагентами розрахунки.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «валові витрати виробництва та обігу» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач сплатив вартість робіт згідно договорів, що підтверджується банківськими виписками.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає позивачу право на формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з вказаними контрагентами.

Посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність здійснення господарських операцій не беруться колегією суддів до уваги з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Більш того, за договорами від 31.03.2011 №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 №632/6-тр/ш позивач не являвся ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем, ані покупцем, а лише посередником, що підтверджується актом перевірки відповідача, тому відсутність у ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» товарно-транспортних накладних є цілком правомірним.

Посилання апелянта на порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що акти приймання-передачі наданих послуг складалися між позивачем та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в один день, оскільки ні діюче законодавство України, ні положення договорів від 31.03.2011 №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 №632/6-тр/ш не містять відносно цього ніяких обмежень та застережень.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на проведення слідства у кримінальній справі по відношенню керівних органів позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, відкриття кримінального провадження не може мати наслідком визнання правочинів, укладених раніше, недійсними, якщо це не буде прямо зазначено у вироку, винесеному судом за результатами розгляду такої справи.

При цьому, апелянтом не надано суду вирок суду, яким би було встановлено, що між позивачем і вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаних контрагентів позивачу фактично не надавались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом, а тому податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 №0001842203 та №0001852203 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.