Ухвала суду № 41358544, 11.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1611/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3358/14

Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції

на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2014 року

за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції Полупан Ярини Михайлівни

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2014 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції Полупан Ярини Михайлівни задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції Полупан Ярини Михайлівни, які виявилися у відмові у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 548/485/14-ц про розподіл спільного часткового майна по 1/2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Хорольського РУЮ від 24.09.2014 року Полупан Я.М. у справі №548/485/14-ц про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язано державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №548/485/14-ц, виданим Хорольським районним судом 08.09.2014 року після пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувачем.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі начальник ВДВС Хорольського РУЮ ОСОБА_4, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу районного суду скасувати та винести нову про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1

Вказує, що рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий лист про зобов'язання вчинити дії, не встановлено, в якій саме частині повинен виконати рішення боржник ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Відсутність у виконавчому листі чіткого розмежування обов'язку боржника вчинити певні дії робить неможливим виконання рішення суду, оскільки значна частина зобов'язання, передбачена рішенням суду, покладена на обох сторін.

Посилається на те, що для зверненні до суду з заявою про роз'яснення рішення, яке є правом, а не обов'язком державного виконавця, необхідною умовою є відкриття виконавчого провадження.

Вважає, що відсутність у виконавчому документі чіткого переліку дій, які необхідно вчинити конкретному боржнику, унеможливлює винесення відносно нього як постанову про відкриття виконавчого провадження, так і подальші процесуальні документи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 08 вересня 2014 року, скасовано рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, проведено розподіл спільного часткового майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виділено кожному по 1/2 частці житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснити переобладнання в житловому будинку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю вартості частин при розподілі житлового будинку з господарськими будівлями. Припинено за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності належних їм по 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.10-16).

На підставі вказаного рішення 23.09.2014 року по справі №548/485/14-ц місцевим судом видано виконавчий лист, який 24.09.2014 року пред'явлений ОСОБА_1 до виконання до ВДВС Хорольського РУЮ (а.с.8-9).

Постановою державного виконавця ВДВС Хорольського РУЮ Полупан Я.М. від 24.09.2014р., на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №548/485/14-ц про зобов'язання співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснити наступні переобладнання в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1: 1. Закласти дверні отвори із коридору 6 площею 11,6 кв.м. в кімнату 7 площею 10,0 кв.м. та в кімнату 9 площею 20,6 кв.м. 2. Кімнату 8 площею 7,5 кв.м. використовувати як коридор та улаштувати дверний отвір із даного приміщення на вулицю; передбачивши подвійні двері та в кімнату 7 площею 10,0 кв.м. із встановленням одинарних дверей. Кімнату 7 площею 10,0 кв.м. переобладнати під кухню. 3. Обладнати приміщення, що виділяються другому співвласнику інженерними мережами водопостачання та каналізації. Обладнати виділені приміщення самостійними мережами електропостачання. Зовнішню мережу газопостачання залишити в спільному користуванні. 4. Побудувати додатково надвірну вбиральню (а.с.6-7).

Підставою винесення зазначеної постанови державний виконавець зазначив те, що в резолютивній частині рішення відсутні конкретні зобов'язальні дії, які повинен вчинити боржник ОСОБА_3 Відсутність у виконавчому листі чіткого розмежування обов'язку боржника вчинити певні дії робить неможливим виконання рішення суду, так як значна частина зобов'язання, передбачена рішенням, покладена на обох сторін (а.с.6-7).

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що виконавчий лист відповідає вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі-Закон), державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів, передбачених Законом та Інструкцією про проведення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду, не взято до уваги те, що виконання будь-якого судового рішення, будучи невід»ємною стадією процесу правосуддя, має здійснюватися відповідно до вимог міжнародного, яке є частиною національного, законодавства та має відповідати вимогам статті 6 ратифікованої Україною Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, відтак, відсутні підстави для відмови у прийнятті до провадження виконавчого листа.

Такі висновки місцевого суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 ч.З ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду.

У відповідності до ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади їх посадовими та службовими особам на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічну норму містить стаття 14 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, установи, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а також порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця.

Статтею 2 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Обов'язки державних виконавців та права громадянина регламентовано законодавством України.

Згідно статті 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Частиною 1 статті 11 Закону встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу вимог ст.17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

За змістом ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону про виконавче провадження; неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; наявності інших, передбачених законодавством, обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження тощо (стаття 26 Закону про виконавче провадження).

При цьому вимоги до виконавчого документа є єдиними і визначені статтею 18 Закону про виконавче провадження. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте звуження цих вимог не допускається.

До інших обставин, що можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, можна віднести, наприклад, звернення за виконанням рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з порушенням вимог статей 35, 36 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" щодо попереднього звернення стягувача до компетентного суду з клопотанням про визнання й виконання рішення зазначеного третейського суду.

При невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», заявникові роз'яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону. Зазначене питання вирішується судом на підставі статті 369 ЦПК, а якщо відсутні відповідні відомості в судовому рішенні - то відповідно до вимог статті 220 ЦПК.

Відповідно до ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з положеннями ч.1 ст.26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів…

Як установлено статтею 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 року зазначено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Встановивши обставини по справі, здійснивши аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, приймаючи до уваги те, що Законом України «Про виконавче провадження» чи іншими нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження, як відсутність у виконавчих документах рішення зобов'язального характеру, що покладається на органи державної виконавчої служби; державним виконавцем ВДВС Хорольського РУЮ Полупан Я.М. не вжито всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та «Інструкцією про проведення виконавчих дій» по примусовому виконанню рішення суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, скасування зазначеної постанови та зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання та відкрити провадження за вказаним виконавчим листом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду про часткове задоволення скарги ОСОБА_1

Посилання державного виконавця в апеляційній скарзі на незрозумілість рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, та з огляду на те, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

За приписом ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема те, що відсутність у виконавчому листі чіткого розмежування обов'язку боржника вчинити певні дії робить неможливим виконання рішення суду, оскільки значна частина зобов'язань покладена на обох сторін, - не спростовують вірних висновків суду про відсутність підстав у державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, зводяться переважно до незгоди з постановленою місцевим судом ухвалою про задоволення скарги, відтак, не заслуговують на увагу.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи те, що при поданні апеляційної скарги ВДВС Хорольського РУЮ не сплачено судовий збір, сплата якого ВДВС Хорольського РУЮ була відстрочена ухвалою апеляційного суду від 31.10.2014 року до ухвалення судового рішення, з ВДВС Хорольського РУЮ підлягає до стягнення 121,80 грн. судового збору при поданні апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції, - відхилити.

Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2014 року, - залишити без змін.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції 121,80 (сто двадцять одну гривню 80коп.) грн. судового збору в дохід держави за подання апеляційної скарги на наступні реквізити: Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; Банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун