Вирок № 41356819, 12.11.2014, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4795/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Радченко С.П., Тимченко Б.Ю.,

за участю прокурора Литвиненка Р.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

представника служби у справах дітей Клєвцової Н.М.,

представника міліції у справах дітей Мартинюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110230000441 від 19.06.2014 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Обухів Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який навчається на 2 курсі Ржищівського професійного ліцею, зареєстрованого та проживаючого за адр

есою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні крадіжки за наступних обставин.

28 квітня 2014 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив та мету, шляхом вільного доступу, переконавшись, що його ніхто не бачить, з кімнати вказаного будинку, шляхом вільного доступу викрав планшет марки «MiRa-Meli» з вмонтованою камерою 8 mega. В подальшому викрадений скористався на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди на суму п'ятсот п'ятдесят гривень.

Дії ОСОБА_4 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав винуватість у вчиненні зазначеного вище діяння частково, показав, що 28.04.2014 року прийшов до свого знайомого ОСОБА_12 в гості, очікував його у дворі, нікого не було, він непомітно зайшов у будинок, побачив планшет, взяв його собі, бо йому він сподобався, пізніше він продав його, а гроші витратив на свої потреби, про вартість планшету та технічні характеристики йому не відомо,

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що йому батько подарував планшет без документів, він зберігався в будинку на видному місці, одного разу він запросив обвинуваченого до себе додому відремонтувати комп'ютер, той заходив у будинок, але потім сказав, що йому вже пора йти, пізніше однокласник бачив обвинуваченого із належним йому планшетом. На планшеті було два надписи: Самсунг та Асус, надпису Мірамелі не було. Вартість планшету становила приблизно 500-700 грн. Він виявив зникнення планшету через три дні.

Представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 показала, що є бабусею ОСОБА_1, якому батько подарував планшет білого кольору, який був викрадений та повернутий в неробочому стані.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що на вулиці Л.Українки бачив обвинуваченого із планшетом білого кольору марки Асус і Самсунг, він сказав, що йому дав покористуватись ним потерпілий, в той час планшет працював.

Свідок ОСОБА_9 показав, що обвинувачений запропонував йому купити планшет, на що він погодився і купив його без документів в робочому стані, але потім повернув обвинуваченому.

Допитана в якості спеціаліста ОСОБА_10 показала, що працює головним бухгалтером ФОП ОСОБА_13, має вищу економічну освіту, на прохання працівників міліції вона оглядала планшет білого кольору із царапинами марки Мірамелі китайського виробництва без серійного номеру, в робочому стані, використовуючи інформацію із Інтернету вона склала висновок про відсоток зносу та вартість планшету.

Таким чином, суд вважає доведеним те, що 28.04.2014 року обвинувачений незаконно заволодів майном потерпілого в житловому будинку за місцем проживання останнього.

Однак під час судового розгляду суду не подано належних і допустимих доказів, які би доводили вартість та достатні індивідуалізуючі ознаки викраденого майна.

Так, надані стороною обвинувачення докази не містять письмових доказів, які б підтверджували марку, модель, серійний номер, опис, найменування виробника, найменування виробу, технічні характеристики, первинну вартість, відомості про знос, залишкову (дійсну ринкову) вартість на час скоєння злочину, тощо.

Суду не подано жодного доказу належності планшету саме потерпілому.

Крім того, в достатній мірі під час судового розгляду не було усунуто протиріч у показах потерпілого, свідків, спеціаліста, обвинуваченого щодо індивідуалізуючих ознак викраденого планшета, зокрема викрадений планшет йменувався ними під маркою різних виробників: Самсунг, Асус, Міра-мелі, а оглянутий в судовому засіданні речовий доказ, наданий представником потерпілого містить надпис «MiRa-Meli», на ньому не виявлено ознак знищення інших надписів, при цьому потерпілий та представник потерпілого при наданні показань не вказували на таку марку планшета, а потерпілий стверджував про відсутність на належному йому планшеті такого надпису. Неповнолітній потерпілий не може нести відповідальність за завідомо неправдиві покази, тому його покази суд не може покласти в основу вироку. За таких обставин та за відсутності письмових доказів висновки слідчого у обвинувальному акті в цій частині є сумнівними.

Доводи прокурора про підтвердження вартості викраденого майна заключенням і показами спеціаліста ОСОБА_10 суд вважає необґрунтованими і такими, що не можуть покладатись в основу вироку, оскільки заключення спеціаліста від 28.08.2014 року (а.с.52), за яким товарознавець ОСОБА_10 прийшла до висновку про те, що планшет китайського виробництва марки «MiRa-Meli» із зносом 30 % має остаточну вартість 550 грн. не є допустимим доказом в силу статтей 86, 89 КПК України, оскільки не є письмовим доказом - документом згідно ст.99 КПК України, отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК України. Так, доказами не підтверджено достовірності існування обставин, зазначених у заключенні спеціаліста - факту залучення слідчим вказаного спеціаліста до участі в кримінальному провадженні для проведення оцінки речей. Також відсутні докази наявності у спеціаліста відповідних спеціальних знань і навичок. Залучення спеціаліста в даному випадку відбулося для мети, яка не передбачена ч.2 ст.71 КПК України - для оцінки речей, а експертиза в цьому кримінальному провадження не проводилась, судом встановлено, що ОСОБА_10 не є експертом, не попереджалась про відповідну кримінальну відповідальність. Загалом чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено такого процесуального документа як заключення чи висновок спеціаліста. Враховуючи викладене, суд відкидає цей докази обвинувачення.

Крім того, зміст обвинувального акту не містить формулювання обвинувачення щодо належності майна конкретній особі, конкретизації відомостей, які надавали можливість ідентифікувати викрадене майно, визначення вартості викраденого, тому викладений у обвинувальному акті висновок слідчого про спричинення потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 550 грн. не узгоджується із зазначеними обставинами кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

При цьому суд враховує суттєвість вартості викраденого майна для вирішення питання про вид відповідальності за крадіжку, оскільки чинним законодавством передбачено як кримінальну, так і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння, а критерієм для розмежування видів відповідальності слугує саме розмір вартості викраденого.

Вказане свідчить про те, що всупереч вимогам п.п. 1,3 ч.1 ст.91 КПК України стороною обвинувачення не доказані обставини події кримінального правопорушення в частині обставин вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд вважає, що прокурором не виконано приписів ст.ст. 22, 92, 93 КПК України щодо обов'язку доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, збирання доказів, доведення перед судом їх переконливості, тому суд при вирішенні справи враховує загальні засади кримінального провадження щодо змагальності сторін та диспозитивності.

Суду не представлено достатніх даних, які б підтверджувались належними і допустимими доказами, з яких би вбачалось вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину, а відповідні твердження слідчого у обвинувальному акті не узгоджуються із зібраними по справі доказами.

Із врахуванням наведених вище мотивів, дотримуючись принципів верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності кримінального судочинства, суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого, тому відкидає докази обвинувачення щодо діянь, кваліфікованих слідчим за ч.1 ст.185 КК України.

Враховуючи викладене вище, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст.185 КК України та склад такого кримінального правопорушення недоведеними.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи містить це діяння склад кримінального правопорушення.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд вважає, що достатні підстави для ухвалення обвинувального вироку відсутні.

Згідно п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставин, згідно ч.6 ст.284, п.3 ч.1 ст.373 КПК України ОСОБА_4 підлягає виправданню, оскільки під час судового розгляду не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Запобіжний захід не застосовувався.

Речовий доказ слід залишити потерпілому.

Цивільний позов слід залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України та виправдати її в зв'язку із недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, закрити.

Речовий доказ планшет марки «MiRa-Meli» залишити законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_11 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя М.В.Кравченко