Рішення № 41355605, 06.11.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7835/14-ц

Провадження № 2/344/3205/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Іванова О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку 12 865 грн. 53 коп. матеріальних збитків та 20 000 моральної шкоди, 2000 витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Додатково позивач ОСОБА_1 та його представник зазначили про те, що відповідачі самовільно та без дозволу компетентних органів і належних документів провели реконструкцію власної квартири АДРЕСА_1, із знищенням частини несучої стіни, і замість дверного прорізу з вікон, який виходить на балкон, влаштували арку, внаслідок чого в спальні квартири позивачів в несучій стіні з'явилася тріщина довжиною 70 см з появою плями від залиття стелі.

Таким чином, пошкодження несучої стіни у квартирі АДРЕСА_2 з боку відповідачів, на думку позивачів, призвело до нанесення позивачам матеріальних збитків в сумі 12 865 грн. 53 коп., що підтверджується розрахунком, який провів позивач, а також спричинило моральну шкоду, яку позивачі оцінюють в 20 000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Однак, 16 грудня 2013 року заявники дізналися з інженерного висновку від 16.12.2013 року, що тріщини в квартирі позивачів не змогли виникнути по причині зсуву суглинкових ґрунтів під фундаментом будинку на АДРЕСА_1, а утворилися внаслідок зосередження навантаження в місцях руйнування опори перемичок. Такий інженерний висновок було проведено на підставі адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 експертом проводилось дослідження в квартирі позивачів, однак чи проводилось дослідження квартири відповідачів позивачу не відомо. Дослідження проводились на підставі креслень ОСОБА_7, чи брався до уваги проект реконструкції позивачу не відомо.

Також позивач ОСОБА_1 пояснив, що розрахунок матеріальної шкоди він проводив сам та вказав що до розрахунку ним включено також всі судові витрати понесені ним при попередніх розглядах його позову до відповідачів, послуги банку, сплата відсотків за користування банківським кредитом, який він оформив для сплати всіх необхідних судових зборів за подання позовних заяв, оплата ксерокопій документів по справі, оплата експертиз та інше.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судові засідання не з'являлись , про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином, що підтверджувалось позивачем ОСОБА_1 в судових засіданнях.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими, оскільки всі обставини вже досліджувались в судовому засіданні та суд прийняв рішення, яке набрало законної сили. Зокрема, в судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив про те, що відповідачами не було розібрано несучої стіни в їх квартирі АДРЕСА_2. Крім того, тріщини в квартирі позивачів з'явилися ще задовго до проведення ним реконструкції власної квартири. Висновок від 16.12.2013 року зроблений без огляду його квартири та підставі попередніх креслень, а не на підставі проекту реконструкції. Відповідач визнав той факт, що реконструкцію він почав до того, як отримав на це дозвіл.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджував відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що в червні 2011 року прийшла в гості до своїх батьків, які проживають в квартирі на АДРЕСА_1 та почула стукіт, який лунав з квартири зверху. Внаслідок такого стукоту в спальні батьків утворилась тріщина від стелі до віконного пройому. Окрім спальні більше тріщин у квартирі немає.

Вислухавши пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши письмові докази у справі, оглянувши матеріали цивільної справи № 0907/11339/2012 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Пунктами 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України») визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23521933 від 26.06.2014 року квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (а.с.84).

Відповідач ОСОБА_3 не зареєстрований, однак проживає у вказаній квартирі.

Вказаний факт сторонами не заперечується, визнається, а тому згідно ст. 61 ЦПК України доказування не підлягає.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в квартирі АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 5 вересня 2003 року (а.с.9 т.1 справа №0907/11339/2012 року).

Суд змушений посилатись на матеріали справи 0907/11339/2012 року, оскільки представник позивача просив витребувати її для огляду на не вважав за доцільне долучати докази, які є в справі №0907/11339/2012 року до справи, яка розглядається у цьому провадженні. Позивач та його представник у своїх поясненнях посилались на докази, які містяться у справі №0907/11339/2012 року.

У зв'язку з появою тріщини довжиною 70 см з появою плями від залиття стелі в несучій стіні в квартирі АДРЕСА_2, яка належить позивачам, позивачі 20.07.2012 року звернулися до суду вперше з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Підставою заявлених позовних вимог 20.07.2012 року позивачами зазначено те, що тріщини в їх квартирі з'явилися внаслідок самовільного та протиправного здійснення відповідачами реконструкції власної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з частиною 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно ж до частини 2 статті 59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даній цивільній справі позовні вимоги заявлено про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, завданої майну позивачів внаслідок появи тріщин в стіні їх квартири у зв'язку з діями відповідачів щодо проведення реконструкції їхньої квартири.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що згідно вимог цивільного права підставою цивільно-правової відповідальності є склад правопорушення, який складається з наступних елементів: 1) протиправне діяння; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між діянням і шкодою; 4) вина правопорушника.

Рішенням суду від 06 грудня 2012 року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2013 року встановлено, що позивачами не було надано суду належних доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між діями відповідачів щодо реконструкції їх квартири АДРЕСА_1 та появою тріщин в квартирі позивачів АДРЕСА_2.

Судом першої інстанції в рішенні від 06.12.2012 року встановлено, що відповідач ОСОБА_3 самовільно, без затвердженої в установленому порядку проектної документації здійснив реконструкцію квартири АДРЕСА_1 шляхом влаштування арки замість дверного прорізу з вікном, що виходять на балкон.

Факт здійснення відповідачами реконструкції квартири підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 17 травня 2012 року, складеним Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (а.с.10 т. 1 справа №0907/11339/2012 року).

На підставі зазначеного акту, на ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за самовільно здійснену реконструкцію квартири і його притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно з постановою про адміністративне правопорушення від 21 травня 2012 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950 грн. (а.с.79 т. 1 справа №0907/11339/2012 року).

Відповідно до припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, складеного того ж дня, з метою виявлених порушень його зобов'язано в двомісячний термін усунути зазначені порушення шляхом узаконення самовільно здійсненої реконструкції квартири або привести квартиру до попереднього стану (а.с.78 т.1 справа №0907/11339/2012 року).

Згідно експертного висновку № С-117 Івано-Франківської торгово-промислової палати, складеного 16 листопада 2012 року на замовлення ОСОБА_1, вбачається, що експерти припускають, що причиною появи тріщини несучої стіни біля віконного прорізу у житловій кімнаті 7 з'явилась зміна стабільного навантаження на несучі конструкції будинку внаслідок втручання в несучі конструкції будинку при реконструкції квартири АДРЕСА_1, що розташована поверхом вище. Житлова кімната 7 в квартирі АДРЕСА_2 потребує проведення ремонтних робіт (а.с.115-116 т.1 справа №0907/11339/2012 року).

Разом з тим, відповідно до експертного висновку № В-43 від 06 березня 2009 року, проведеного Івано-Франківською торгово-промисловою палатою на замовлення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було встановлено, що при обстеженні житлового будинку на АДРЕСА_1 виявлено численні і суттєві пошкодження фасаду, стін та стиків міжпанельного перекриття стель у квартирах №№ 18,19,21,24,27,30, дані пошкодження виникли внаслідок зсуву суглинкових ґрунтів під фундаментом будинку АДРЕСА_1 через недоліки у виконанні робіт по влаштуванню фундаменту прибудованого будинку, проведених фірмою «ТрансКомСервісплюс» (а.с.98-99 т. 1 справа №0907/11339/2012 року).

Таким чином, ще в 2009 році експертом проводилося обстеження будинку і квартири позивачів та було зафіксовано численні і суттєві пошкодження фасаду, стін та стінки між панельним перекриттям стель (волосяні тріщини по перегородках і панелях перекриття, а також тріщини і розколини із зсувом по керамічній облицювальній плитці у ванній кімнаті, у спальній кімнаті по панелі тріщини).

Посилання позивачів на лист-роз'яснення, наданий Івано-Франківським філіалом «НДІпроектреконструкція» до виданого ним раніше висновку № С-117 від 16 листопада 2012 рок про технічний стан квартири, в якому роз'яснено речення «ймовірно тріщина з'явилась в результаті проведеного ремонту в квартирі АДРЕСА_1» не заслуговують на увагу, оскільки таке роз'яснення побудовано на припущенні причин появи тріщин в квартирі.

Про припущення причин появи тріщин в квартирі позивача зазначено і в пояснювальній записці в робочому проекті на підсилення віконного прорізу в квартирі АДРЕСА_2, складеним Івано-Франківським філіалом ДП «НДІпроектреконструкція» на замовлення ОСОБА_1, в якому встановлено, що в несучі конструктиви будинку, при розбиранні дверного прорізу та вікна, власник квартири АДРЕСА_1 не втручався, тріщина не руйнівного характеру, виявлення її можливе при недостатньому обпиранні перемички і ймовірно з'явилась в результаті проведеного ремонту в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.11-14 т.1 справа №0907/11339/2012 року ).

Доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між діями відповідачів щодо реконструкції їх квартири та появою тріщин в квартирі позивачів суду не надано.

Сам факт самовільного здійснення реконструкції квартири шляхом влаштування арки замість дверного прорізу з вікон не є достатньою підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

В процесі розгляду справи апеляційним судом, за клопотанням ОСОБА_1 Апеляційним судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза і згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 41/3/13 від 28 червня 2013 року, складеним судовим експертом встановлено, що зміщення у розташуванні віконно-дверного прорізу у зовнішній несучій стіні квартири АДРЕСА_1 відносно квартир розташованих на інших поверхах будинку не виявлено. Імовірною причиною виявленої тріщини в квартирі АДРЕСА_2 став зсув суглинкових ґрунтів під фундаментом будинку АДРЕСА_1 через недоліки у виконанні робіт з влаштування фундаменту прибудинкового будинку. Втручання в несучі конструкції будинку на АДРЕСА_1 при реконструкції квартири АДРЕСА_1 не виявлено. Реконструкція квартири АДРЕСА_1 імовірно послужила поштовхом для проявлення тріщин в квартирі АДРЕСА_2, причиною яких став зсув суглинкових ґрунтів під фундаментом будинку АДРЕСА_1 через недоліки у виконанні робіт з влаштування фундаменту прибудованого будинку (висновок №В-43 від 06 березня 2009 року) (а.с.238-244 т.1 справа №0907/11339/2012 року ).

Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як на підставу своїх твердження викладених у даній позовній заяві позивач надав суду висновок, який не досліджувався судом при розгляді першої позовної заяви, а саме - Інженерний висновок філіалу ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 16.12.2013 року (а.с.7-9).

Із висновку вбачається, що він виконаний на підставі адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 Спеціалістами проведено обстеження тільки квартири АДРЕСА_2, тобто квартири позивачів, квартира АДРЕСА_1, квартира відповідачів, не обстежувалась.

Також, із розділу 3 висновку вбачається, що він проведений за наданими обмірними кресленнями квартири АДРЕСА_1 (виконавець ОСОБА_7.), проект на реконструкцію спеціалістами не досліджувався.

Із висновку вбачається, що тріщини в квартирі АДРЕСА_2 є силовими, вони не могли виникнути по причині зсуву суглинкових грунтів під фундаментом будинку при реконструкції квартири АДРЕСА_1.

Однак, суд оцінює такий висновок критично, оскільки він проведений на замовлення адвоката позивача, відповідач не міг поставити свої запитання експертам; експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку; дослідження проведено не повно, без обстеження квартири відповідачів та дослідження проекту реконструкції.

Крім того, 04.09.2013 року Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області затверджено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.73-78).

Стосовно наданого позивачами Акту ОСББ «Гражда» від 29 червня 2011 року, суд звертає увагу на те, що вказаний акт не є належним доказом на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідачів з реконструкції квартири АДРЕСА_1 та появою тріщин квартирі АДРЕСА_2, оскільки зміст даного акту суперечить наявним в матеріалах справи доказам, якими підтверджується те, що тріщини в квартирі АДРЕСА_2 були наявні ще принаймні у 2009 році.

За таких обставин, проаналізувавши всі вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачами не доведено причинного зв'язку між наявними в їх квартирі АДРЕСА_2 тріщинами та діями відповідачів щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1, а тому в задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

Крім того, позивачі не зовсім розуміють, а представник позивача не роз'яснив, що до матеріальних збитків не може бути включено судовий збір, витрати не експертизи, на ксерокопії документів, послуги банку, відсотки за кредитом та інше (а.с.17), оскільки такі витрати належать до судових витрат та стягуються за результатом розгляду справи. Тому позивачами також не обґрунтовано і суму матеріальних збитків.

Що стосується вимоги по відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вона є похідною від вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством».

Належних доказів на підтвердження як самого факту наявності моральної шкоди, її розміру, протиправності діяння її заподіювачів, як і наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та їх вини в її заподіянні, позивачами суду надано не було.

Відтак, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства України, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 22, 383, 386, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2014 року.

Суддя Бабій О.М.