Вирок № 41352456, 29.10.2014, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/233/14-к

Провадження № 1-кп/188/72/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Ніколаєвої І.К.

при секретарі Карпенко С.М.

за участю прокурора Яцури А.В.

захистника ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Петропавлівка кримінальне провадження № 12013040480000007 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопідгороднє, Межівського району, Дніпропетровської області , громадянина України, який проживає та зареєстрований АДРЕСА_1 , працює слюсарем по ремонту рухомого складу ТОВ "ДимитрівПогрузТранс" , одруженого на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2013 року, близько 20 годин 45 хвилин, ОСОБА_3, приїхав на автомобілі під керуванням ОСОБА_4 до домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_7, де проживає раніше знайомий йому ОСОБА_5

В ході бесіди між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ініційованої ОСОБА_3, виникла словесна сварка на ґрунті раніше виниклих, тривалих неприязних відносин. В ході цієї сварки ОСОБА_3 маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, стоячи один навпроти одного - обличчям один до одного, навмисно, цілеспрямовано наніс останньому один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва - в область лівої виличної кістки. Від отриманого удару ОСОБА_5 почав відходити назад. За відсутності умов реальних підстав для необхідної оборони, ОСОБА_3 продовжуючи свої умисні, злочинні дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень, підбіг до ОСОБА_5 та умисно, цілеспрямовано наніс останньому почергово два удари в обличчя кулаками рук. Від отриманих ударів ОСОБА_5 впав спиною на поверхню землі. Після чого ОСОБА_3 продовжуючи свої умисні, злочинні дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, за відсутності умов та реальних підстав для необхідної оборони, сів зверху на тулуб ОСОБА_5 - обличчям один до одного, тим самим не дав змоги ОСОБА_5 захищатись від умисних, протиправних дій ОСОБА_3 та знаходячись в положенні сидячи на тулубі ОСОБА_5 наніс йому почергово три удари своїми руками зібраними в кулак в область голови спереду. В процесі нанесення ударів в обличчя потерпілому, ОСОБА_3, з метою утримання потерпілого лежачого на землі, продовжував знаходитись в положенні сидячи на тулубі ОСОБА_5 застосовуючи фізичну силу спричинив йому руками садну шиї з правої сторони.

Згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи № 193 від 11.10.2013 року встановлено, що Згідно наданої медичної (історія хвороби №0034, 7-й амбулаторні картки, 8 рентгенологічних знімків), та судово-медичної («Висновки експерта «№3 і №38) документації, комісією експертів встановлені тілесні ушкодження: перелом лівої виличної кістки (передньо-латеральної стінки), двосторонній гемосинус, після травматичний неврит другої гілки тройнічного нерву, -грепно- мозкова травма, струс головного мозку, підшкірні гематоми лобної області, носа, обох повік, крововилив під слизову оболонку лівого ока : субкон'юнктивальний), садна шиї праворуч, дугоподібної форми садна на правій половині шиї.

Виявлені тілесні ушкодження виникли від не менш трьох ударних дій тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в лобну та ліву виличну області, перенісся. Садна шиї виникли від дії тупих твердих предметів, що могло мати місце при здавлені шиї тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею продовгуватою форми, можливо і пальцями рук. Закритий перелом лівої виличної кістки, за своїм характером, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні.

Черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми обличчя за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше , як три тижні.

Садна шиї, за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_3 своїми злочинними діями навмисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я більше ніж 21 діб, тобто скоїв правопорушення за ч.1 ст. 122 КК України .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не визнав себе винним за ч. 1 ст. 122 КК України , але не заперечував, що дійсно 05 січня 2013 року, близько 20 годин 45 хвилин, він приїхав на машині з ОСОБА_4 до потерпілого додому, розташованого за адресою АДРЕСА_7. Метою візиту стало те, що потерпілий, на думку ОСОБА_3, ображав свою колишню дружину, не надавав грошей на утримання сина, якому ОСОБА_3 є хрещеним батьком. Через таку поведінку потерпілого між ними склались неприязнені стосунки. Після того, як ОСОБА_5 перший наніс йому удар в потилицю, він почав, з метою самооборони, наносити йому удари кулаком правої руки в ліво око. Не заперечував, що після їх падіння , він знаходився зверху на лежачому потерпілому і наніс йому ще два удари в ліву частину обличчя. Але при цьому він не міг вирватися від потерпілого, який його тримав за руки. Намагаючись вирватися від потерпілого він не упирався руками в грудну клітину потерпілого і при цьому міг спричинити йому садну на шиї. В процесі боротьби потерпілий також наніс йому тілесні ушкодження - садни на обличчі, але він до лікаря не звертався.

Цивільний позов Прокурора визнав повністю. Цивільний позов потерпілого визнав в частині стягнення з нього моральної шкоди в сумі 1000 гривень.

Погодився на застосування до нього Закону України "Про амністію".

Захисник обвинуваченого вважає, що ОСОБА_3 діяв з с метою самооборони, на його думку дії підзахисного кваліфіковані не вірно, прохає суд виправдати ОСОБА_3 а у задоволенні позову відмовити повністю через необґрунтованість позовних вимог.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні розповів при яких обставинах обвинувачений ОСОБА_3 спричинив йому легкі тілесні ушкодження, та тілесні ушкодження середньої тяжкості. Його свідчення повністю збігаються з вказаними в обвинувальному акті та встановленими судом обставинами. Потерпілий наполягав на тому, що на його шиї з'явилась садна через те, що ОСОБА_3 душив його руками і звільнив його тільки після того, як мати втрутилась в їх бійку. Цивільний позов підтримав повністю. В обґрунтування позову щодо матеріальних витрат пояснив, що витрати на бензин понесли як він так і його батьки які відвідували його в лікарні. Через отримані травми він змушений був лікувати зуби та поніс витрати на харчування під час перебування у лікарні. Також підтримав позов в частині стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу в сумі 11000 гривень. Обґрунтував отриману ним, через неправомірну поведінку обвинуваченого, моральну шкоду, прохає задовольнити цю вимогу в повному розмірі 20000 гривень.

Представник потерпілого не погодився з кваліфікацією дій обвинуваченого, на його думку, ОСОБА_3 намагався вбити потерпілого. Цивільний позов вважає обґрунтованим прохає його задовольнити. Наголосив на тому, що шкода до цього часу не відшкодована.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 - брат потерпілого ОСОБА_8 пояснили, що вони не були свідками побиття потерпілого, але бачили його червоне обличчя та садну на шиї після того як він повернувся у будинок. Зі слов його та матері вони зрозуміли, що його побив ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_9 розповіла в судовому засіданні , що 05 січня 2013 року, після 20 годин вона стала свідком того, що ОСОБА_3 приїхав до них до дому, та після того як син вийшов до нього, за їх двором побив її сина - ОСОБА_5 Вона почула крики та вибігла за двір, стягла ОСОБА_3 з сина на якому він сидів зверху і наносив удари кулаком та душив сина за шию. Їм вдалося відбитися від ОСОБА_3 та змусити його сісти в машину і поїхати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - батько потерпілого розповів яким чином він став свідком сварки між сином ОСОБА_11 та ОСОБА_3, який приїхав до їх подвір'я на машині ОСОБА_4. Саму бійку він не бачив, а прибіг на крик своєї дружини яка намагалась припинити побиття їх сина з боку ОСОБА_3. Він допоміг посадити ОСОБА_3 в машину на який він разом з ОСОБА_4 поїхали. Син був побитий, кров з носа, ліве око було почервоніле та червона шия.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_13 підтвердили, що вона бачила потерпілого, який є їх онуком, після побиття, бачила садну на шиї та червоне обличчя. Зі слів доньки та онука вони зрозуміли, що ОСОБА_3 приїхав до дому онука вигукав його на двір і побив.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_14 допитані в судовому засіданні пояснили, що вони на своїй машині, за проханням ОСОБА_3, привезли його до будинку ОСОБА_12. Зі слів ОСОБА_3 вони зрозуміли, що він хоче поговорити з ОСОБА_5, який начеб то, телефонував своїй колишній дружині після чого та попрохала ОСОБА_3 розібратися з ОСОБА_5. Пояснили, що перший удар наніс потерпілий ОСОБА_5 в потилицю ОСОБА_3, після чого ОСОБА_3 почав наносити удари і вони впали на землю. На їх думку ОСОБА_3 наносив удари з метою оборони. Після того як до сварки долучились батьки потерпілого, ОСОБА_3 сів в машину і вони тікали від погроз з боку батьків.

Вина обвинуваченого також повністю підтверджується вивченими в судовому засіданні матеріалами справи:

- Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.01.2013 року, де в заяві потерпілий ОСОБА_5 повідомив про його побиття ОСОБА_3 ( том 1 а.с.8);

- Протоколом огляду місця події від 05.01.2013 року в якому оглянуте місце скоєння кримінального правопорушення ( а.с. 9,10);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.01.2013 року та фото таблицею до протоколу ( том 1 а.с. 43-49) протоколом зафіксовані пояснення потерпілого ОСОБА_5 щодо обставин його побиття ОСОБА_3 ;

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.01.2013 року та фото таблицею до протоколу ( том 1 а.с. 50-55) протоколом зафіксовані пояснення свідка ОСОБА_9 щодо обставин побиття ОСОБА_3 її сина ОСОБА_5;

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.01.2013 року та фото таблицею до протоколу ( том 1 а.с. 56-62) протоколом зафіксовані пояснення свідка ОСОБА_10 щодо обставин побиття ОСОБА_3 його сина ОСОБА_5;

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.02.2014 року та фото таблицею до протоколу ( том 2 а.с. 24 - 32) протоколом зафіксовані пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин його побиття ОСОБА_5 ;

- копією листка непрацездатності серії АВЮ № 449556 ( том 1 а.с.79) яким підтверджується те, що потерпілий ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікування КЗ "Межівськая ЦРБ"з 06.01.2013 року по 24.01.2013 року.

- Речовим доказом - Медичною карткою стаціонарного хворого № 0034 та копіями виписок з медичних карток ОСОБА_5 яким підтверджується, що потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Межівськая ЦРБ" ДОР" у неврологічному відділенні з діагнозом - закрита ЧМТ, перелом лівої щелепної кістки та струс головного мозку ( том 1 а.с. 83-110) ; -

- Довідкою Комунального закладу "Межівської ЦРЛ" №76 від 21.01.2014 року про те, що на лікування ОСОБА_5 , який перебував на стаціонарному лікування з 06 по 24 січня 2013 року, було витрачено на медикаменти за рахунок хворого 2076,75 гривень ( том.2 а.с.39);

- висновком комісіонної судово-медичної експертизи № 193 від 11.10.2013 року ( а.с.212 - 224) якою підтверджено наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- Повідомлення про підозру від 10.01.2014 року ( том 2 а.с.7) згідно якого ОСОБА_3 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України;

Вислухавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, вивчивши матеріали справи , суд вважає, що вина ОСОБА_3 повністю доведена, а кваліфікація дій за ч. 1 ст.122 КК України - нанесення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, що спричинило тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні ( більше ніж 21 день) , визначена вірно.

При цьому суд вважає надуманим ствердження захисту про те, що обвинувачений діяв з метою самооборони з наступних підстав: під час досудового слідства це питання розглядалось і на підставі клопотання адвоката старший прокурор прокуратури Межівського району виніс Постанову 28.02.2014 року про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту ( том. 2 а.с.59), з доводом Прокурора суд повністю погоджується. Постанова не була оскаржена і не була скасована і на даний час вона чинна.

Щодо позиції обвинуваченого, який також стверджує, що він діяв з метою самооборони, але при цьому не заперечує кількість та механізм нанесених ним ударів потерпілому, суд розцінює, як бажання уникнути суворого покарання. При цьому суд враховує, що обвинувачений визнав повністю позов Прокурора та частково визнав, в частині моральної шкоди, позов потерпілого та погодився на звільнення його від покарання на підставі закону про амністію.

Ствердження Представника потерпілого про те, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати як замах на вбивство також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і тому суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Суд їх розцінює як бажання притягнути обвинуваченого до більш суворої відповідальності через те, що він не відшкодував до дня розгляду справи спричинену шкоду та не вибачився перед потерпілим.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд бере до уваги, що він вчинив злочин середньо тяжкості, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставиною не має, шкода спричинена кримінальним правопорушенням не відшкодована, Обвинувачений позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює слюсарем по ремонту рухомого складу ТОВ "ДимитрівПогрузТранс", раніше не судимий, не перебуває на обліку у нарколога і психіатра.

Суд враховує думку Потерпілого, який наполягає на призначенні суворої міри покарання і тому суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі.

Також суд враховує, що обвинувачений має двох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_1 та доньки ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 серії НОМЕР_2 ( том 1 а.с.248,249). те, що Прокурор в судовому засіданні ініціював застосувати до обвинуваченого амністію та повністю звільнити його від призначеного покарання і сам обвинувачений погодився до застосування до нього амністії і вважає за необхідне звільнити обвинуваченого від призначеного покарання повністю.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, КК України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 року вступив в силу ЗУ "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.

Згідно ст. 9 ЗУ "Про амністію в 2014 році" питання щодо застосування амністії вирішує суд за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Статтею 1 п. "в" ЗУ "Про амністію у 2014 році" передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей , яким не виповнилось 18 років.

Обвинувачений ОСОБА_3 є батьком двох дітей , яким не виповнилось 18 років, батьківських прав не позбавлений, скоїв злочин 05.01.2013 року, тобто до набрання чинності Закону "Про амністію 2014 року", злочин, в відповідності до ст.12 КК України є середнього ступеню тяжкості, вина його судом доведена.

Обставини, передбачені ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст. 8 ЗУ "Про амністію у 2014 році", які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність усіх підстав для застосування амністії щодо обвинуваченого.

Цивільний позов прокурора , заявлений до обвинуваченого ОСОБА_3 в інтересах КЗ «Межівської центральної районної лікарні» ДОР" суд вважає за необхідне задовольнити повністю, та стягнути з обвинуваченого витрати понесені на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 216,50 гривень у порядку ст.. 1206 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо задоволення цивільного позову потерпілого суд керується ст.1166, 1167, 1195 ЦК України і вважає, що він підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Потерпілий ОСОБА_5 з цивільним позовом звернувся на досудовому слідстві ( том 1 а.с. 73-74) в якому прохав стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 ,як з цивільних відповідачів, 8300 гривень матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди , в обґрунтування суми матеріальної шкоди потерпілим надані копії чеків ( том.1 а.с. 111 - 121) .

В судовому засіданні потерпілий своєю заявою виключив ОСОБА_18 як відповідача і збільшив позовні вимоги до 43826 гривень , а саме 3463,68 гривень - витрати на бензин на дорогу; витрати на ліки 3529 гривень; витрати на лікування зубів 4590 гривень; витрати на харчування 1243,20 гривень. Матеріальна шкода визначена в сумі 12826 гривень. Матеріальна шкода збільшена на 4526 гривень, але при цьому потерпілий не надав суду додаткових доказів у підтвердження понесених ним витрат саме в цьому розмірі а посилався на те, що докази наявні в матеріалах справи додані до первинного позову.

Щодо витрат на бензин та на дорогу в сумі 3463,68 гривень потерпілий в судовому засіданні пояснив, що витрати понесли його батьки, тому, що він в цей період перебував на стаціонарному лікуванні. Суд прийшов до висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на придбання ліків, суд вважає,що дана вимога підлягає частковому задоволенню в сумі 2076 гривень 75 копійок, що підтверджується довідкою Комунального закладу "Межівської ЦРЛ" № 76 від 21.01.2014 року та довідкою інформацією ( том.2 а.с.39,40), Належні та допустимі докази, які б підтверджували факт придбання потерпілим медичних препаратів на більшу суму, не надано, оскільки з наданих чеків на придбання медичних препаратів не вбачається факт придбання даних препаратів саме потерпілим.

Не підлягає задоволенню також вимога про відшкодування витрат на лікування зубів в сумі 4590 гривень. Потерпілий не надав суду належних доказів того, що лікування зубів мають причинний зв'язок з отриманими тілесними ушкодженнями. Суд не може прийняти як допустимий доказ також надані заказ-наряд від 24.05.2013 року на суму 2500 гривень та довідку рахунок без дати та номеру на суму 1740 гривень ( том 1 а.с.120), які не можуть свідчити про сплату даних коштів саме потерпілим і не підтверджена сплата фінансовими документами.

Витрати на харчування в сумі 1243,20 гривень також не обґрунтовані, крім того в переліку харчів потерпілим враховані не харчові речі. Як доказ потерпілий посилається на чеки, але з наданих чеків не вбачається хто саме поніс ці витрати. Довідку стоматолога ОСОБА_19 від 11.06.2014 року, на яку посилався представник потерпілого як на доказ щодо необхідності придбання харчів молочно - рослинної дієти, суд вважає недопустимим доказом. Саме тому ця вимога також не підлягає задоволенню.

Також потерпілий прохає стягнути на його користь з обвинуваченого 11000 витрат на правову допомогу. Суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню

Вирішуючи питання щодо задоволення витрат на правову допомогу, суд керується ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" яка вказує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

В в матеріалах справи є свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 ОСОБА_16 та угода № 1/13 від 08.02.2013 року , що підтверджує участь даного захисника під час досудового слідства по даному кримінальному провадженню. В матеріалах кримінального провадження, як доказ про понесені витрати, потерпілий надав квитанцію адвоката ОСОБА_16 від 23.04.2014 року про захист на стадії досудового слідства на суму 5000 гривень.

До матеріалів справи долучений договір про представництва інтересів клієнта укладений між потерпілим ОСОБА_5 та Адвокатом ОСОБА_2 24 квітня 2014 року .

Також є довідка, без номера та дати, Адвоката ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 сплатив йому 6000 гривень за участь на судовому слідстві.

Вирішуючи питання щодо задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд керується ст. 23, 1167 ЦК України і вважає, що вимога правомірна, потерпілий ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості через неправомірні дії ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні та проходив додаткове медичне обстеження. Моральні страждання обґрунтовані цивільним позовом. Суд вважає вимогу обґрунтованою, але розмір моральної шкоди визначений потерпілим як 20000 гривень є завищеним і тому дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Судових витрат по справі не має.

Речовий докази по справі - історію хвороби потерпілого ОСОБА_5 № 0034, приєднану до кримінального провадження, суд вважає за необхідне повернути медичному закладу з якого вона вилучена, а саме КЗ "Межівської ЦРЛ" ДОР, розташованої за адресою смт. Межова, вул. Сонячна,6 Межівського району, Дніпропетровської області.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368,370 КПК України суд , -

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним за ч. 1 ст. 122 КК України, призначити покарання два роки обмеження волі.

На підставі п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 повністю звільнити від відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 02.10.2003 року Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, і.код НОМЕР_5, уродженця с. Новопідгороднє, Межівського району, Дніпропетровської області , який проживає та зареєстрований АДРЕСА_1, на користь КЗ «Межівської центральної районної лікарні» Дніпропетровської обласної ради" , р/р 35417001066255 МФО 805012, ОКПУ 01988410 в ГУДКСУ в Межівському районі ,Дніпропетровської області , витрати понесені на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 216 ( двісті шістнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 02.10.2003 року Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області , і.код НОМЕР_5, уродженця с. Новопідгороднє, Межівського району, Дніпропетровської області , який проживає та зареєстрований АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою АДРЕСА_8 витрати на придбання ліків в сумі 2076 ( дві тисячі сімдесят шість) гривень 75 копійок, 7000 ( сім тисяч) гривень моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 11000 ( одинадцять тисяч ) гривень. Всього стягнути 20076,75 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Речовий докази по справі - історію хвороби потерпілого ОСОБА_5 № 0034 , повернути медичному закладу КЗ "Межівської ЦРЛ" ДОР, розташованої за адресою смт. Межова, вул. Сонячна,6 Межівського району, Дніпропетровської області.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженому в той же строк після отримання копії вироку.

Суддя І. К. Ніколаєва