Постанова № 41349854, 13.11.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/3452/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

29.10.2014 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Соловйова Д.Г. щодо відкриття виконавчого провадження від 19.09.2014 на підставі вимоги управління Пенсійного Фонду України в м. Чернігові № Ф-313 У від 27.05.2014; скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Соловйова Д.Г. про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2014 про примусове виконання вимоги управління Пенсійного Фонду України в м. Чернігові № Ф-313 У від 27.05.2014.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19.09.2014 Деснянським відділом ДВС Чернігівського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №44806705, на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові №Ф-313 У від 27.05.2014 про сплату боргу. Позивач вважає, що дії відповідача при винесенні оскаржуваної постанови неправомірними, а постанова такою, яка підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідно до частини 14 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчим документом є лише рішення (а не вимога) органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті. Тому, позивач вважає, що вимога про сплату боргу не підпадає під визначення пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» та не може бути визнана відповідачем виконавчим документом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовні заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.05.2014 управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові винесено вимогу про сплату боргу № Ф-313-У. Вказаною вимогою управління вимагало від ФОП ОСОБА_1, на підставі акту звірки від 27.05.2014 №231, сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків у розмірі 1288,80 грн. Дата набрання чинності вимоги про сплату боргу 15.09.2014 (а.с. 5).

У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 боргу у 10-ти денний строк з дня одержання вимоги, 18.09.2014 управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові вищевказана вимога була направлена на примусове виконання до Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ (а.с. 6).

19.09.2014 державним виконавцем Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44806705 та надано час для його самостійного виконання у строк до 7 днів з моменту винесення постанови (а.с. 7).

Вважаючи дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови незаконними, а постанову такою, яка підлягає скасуванню ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом №606-XIV.

Частиною 1 статті 6 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В статті 11 Закону №606-XIV вказано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 та пункту 8 частини 2 статті 17 Закону №606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Пунктом 1 статті 19 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно до частин 1,2,5 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Статтею 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних Положень Закону №2464-VI встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно частини 3 Розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Розділом 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено.

Частиною 1 статті 25 Закону №2464-6 встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать розглядати до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюється лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 25 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Оскільки вимога № Ф-313-У від 27.05.2014 винесена управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові на виконання повноважень, передбачених статтею 25 Закону №2464-VI, то вона є виконавчим документом, що підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Так відповідно до частини 1 статі 18 Закону №606-XIV у виконавчому документі зазначаються 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Вимога про сплату боргу №Ф-313-У від 27.05.2014, відповідає всім вимогам встановленим статтею 18 Закону №606-XIV.

Отже, вимога про сплату боргу №Ф-313-У від 27.05.2014 є виконавчим документом, у відповідності до абзацу другого частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, подана на примусове виконання до Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ повноважним органом Пенсійного фонду України, та відповідає вимогам, передбаченим статтею 18 Закону №606-XIV.

За таких обставин дії відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження №44806705 від 19.09.2014 є правомірними, а постанова такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача, оскільки державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков