Ухвала суду № 41349339, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/18683/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-5640/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ірпіньнафтопродукт»

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Спец-Транс»

про стягнення коштів у сумі 2049558, 59 грн. в доход держави,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Ірпінська ОДПІІ Київської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа не реалізували право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, результати якої оформлені актом перевірки від 27.07.2009 № 1094/23-2/30366747.

За висновком, викладеним в акті перевірки, договір від 01.03.2008 № 71-08/3, укладений між позивачем та ТОВ «Укр-Спец-Транс» на поставку нафтопродуктів, є нікчемним, оскільки укладений із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Цей висновок зроблений із посиланням на встановлений під час перевірки факт відсутності у ТОВ «Укр-Спец-Транс» виробничих потужностей, автотранспортних засобів, трудових ресурсів, як передумови здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення до 1 січня 2011 року слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому процесі встановлено, що 01.03.2008 між ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» (покупець) та ТОВ «Укр-Спец-Транс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 71-08/3, згідно з умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору нафтопродукти, зокрема: бензин марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо, паливо пічне побутове, фракція легка, газ СПБТ.

Факт поставки позивачу нафтопродуктів та сплати ціни за них в загальній сумі 2459470,28 грн. підтверджується приєднаними до справи доказами, а саме: копіями податкових та видаткових накладних, товарно-транспортної накладної, банківськими виписками з рахунку ТОВ «Ірпіньнафтопродукт».

Реалізація товариством нафтопродуктів іншим суб'єктам підприємницької діяльності підтверджена первинними документами, виписаними на виконання договорів про поставку, заправку автомобілів від 27.03.2008 № 20/08, від 19.03.2008 № 52, від 24.04.2008, від 26.05.2008.

На підставі цих доказів, оцінка яких відповідає правилам оцінки доказів, встановлених нормами ст. 86 КАС України, суди першої та апеляційної інстанції встановили факт руху активів (товарно-матеріальних цінностей - перелічених вище нафтопродуктів) в обліку ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» як свідчення факту їх придбання.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 249318 ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» займається такими видами діяльності за КВЕД, зокрема, як роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля паливом.

ТОВ «Укр-Спец-Транс» на дати укладення договору № 71-08/03 та господарських операцій з поставки нафтопродуктів (відповідно до дат виписування видаткових та податкових накладних) мало право дієздатність, що підтверджується приєднаним до справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.02.2012.

Відповідно до частини 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду . лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували цю норму процесуального права при оцінці доводів ОДПІ стосовно підтвердження фіктивності договору № 71-08/03 від 01.03.2008 фактом визнання громадянина ОСОБА_4, який займав посаду директора ТОВ Укр-Спец-Транс» з 12.07.2007 по 31.03.2008 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам). Як свідчить приєднана до справи постанова Обухівського районного суду Київської області від 24.06.2011, якою ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, у кримінальному судочинстві не встановлені обставини щодо здійснення ТОВ «Укр-Спец-Транс» підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій про недоведеність ОДПІ в судовому процесі, що договір № 71-08/03 від 01.03.2008 укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенкосудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев