Ухвала суду № 41349201, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/52143/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р.

у справі № 2а-13268/11/1370 (№ 89520/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» (далі - позивач, ТОВ «Тисмениця») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 р. № 0000412200/19026.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р., у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання 05.11.2014 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись. Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.06.2011 р. по 14.07.2011 р. на підставі направлень від 14.06.2011 р. № 1196, № 1197, № 1197, № 1198, № 1199, № 1200, № 1201, № 1202, № 1203, № 1204, та згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та наказу від 01.06.2011 р. № 585, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та ДПА у Львівській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Тисмениця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 21.07.2011 р. № 165/23-4/25229063 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 02.08.2011 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412200/19026, відповідно до якого позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 212 108,21 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 165/23-4/25229063 від 21.07.2011 р. підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про порушення позивачем встановлених законодавством строків розрахунків за контрактом № 1 від 17.07.2009 р. укладеного з компанією «Sagata Enterprises Inc» (Панама), за яким позивач здійснював експорт брухту та відходів з вуглецевих сталей, отримувач - «Scholz Recycling AG&Co.KG» (ФРН).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивач, заявляючи вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 р. № 0000412200/19026, посилається лише на недотримання податковим органом процедури винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що не є підставою для його скасування, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи, що винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при здійсненні дій які передують винесенню такого податкового повідомлення-рішення, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що обставини на які посилається позивач у своєму позові та апеляційній скарзі не є підставами для їх задоволення.

Разом з тим, якщо за результатами розгляду справи буде встановлена наявність спірних правовідносин, а також порушеного права платника податків, суд повинен застосувати відповідний спосіб захисту таких прав. Суд у такому разі повинен розглянути позовні вимоги, виходячи з їх суті, незалежно від словесного вираження. Також адміністративний суд за відповідних підстав може вийти за межі позовних вимог або прийняти інше рішення, яке би гарантувало відновлення порушених прав позивача.

Таким чином процедурні порушення, допущені контролюючим органом при визначенні платникові податків грошового зобов'язання, не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним відповідних податкових повідомлень-рішень. В будь-якому разі суди повинні оцінити також і правомірність поведінки платника податків. І якщо порушення платника податків і суми визначених йому грошових зобов'язань будуть підтверджені в процесі судового розгляду, податкове повідомлення-рішення має бути залишене чинним, незалежно від обставин процедури винесення такого податкового повідомлення-рішення.

В даному випадку, судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні правомірним спірного податкового повідомлення-рішення, та відповідно, обґрунтованості нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не досліджено та не здійснено аналізу самих взаємовідносин по господарських операціях позивача зі своїми контрагентами, та наявності в діях позивача порушення податкового законодавства, що слугувало підставою для визначення йому податкових зобов'язань, як такого.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р. у справі № 2а-13268/11/1370 (№ 89520/12/9104) - скасувати.

Справу № 2а-13268/11/1370 (№ 89520/12/9104) направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам,які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко