Ухвала суду № 41348917, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/37212/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «38 відділ інженерно-технічних частин» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Державне підприємство «38 відділ інженерно-технічних частин» (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 2-10 вимоги № 04-05-05-15/83 від 4 січня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вищевказані вимоги відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані наступні вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області «Про вжиття заходів усунення фінансових порушень» від 4 січня 2013 року № 04-0505-15/83:

п. 2 - відшкодувати недоотримання доходів підприємства внаслідок відсутності в договорі про відступлення права вимоги від 15 вересня 2008 року № 20-08/24 конкретно визначеного терміну погашення зобов'язань ТОВ «ПАК» та не пред'явлення вимоги щодо повернення боргу в термін до трьох років від дати виникнення зобов'язань, призвела до втрати боржника у зобов'язаннях, тобто має наслідком втрату активів Підприємством та нанесення збитків на суму 577639,84грн.;

п.3 - відшкодувати недоотримання фінансових ресурсів працівниками підприємства на суму 4527,04грн. внаслідок зниження витрат понесених підприємством на відшкодування ПДФО на виплату заробітної плати за рахунок коштів, що надійшли від господарської діяльності при складанні кошторису витрат до договору на охорону об'єктів Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК» від 31 грудня 2010 року №1;

п.4 - відшкодувати покриття витрат сторонніх юридичних осіб на загальну суму 6700,00грн. внаслідок оплати товарів з проведення культурно-масового заходу;

п.9 - відшкодувати покриття витрат фізичних осіб всупереч законодавству за рахунок коштів підприємства на загальну суму 3778,00грн. внаслідок оплати послуг корпоративного зв'язку працівників ДП « 38 відділ інженерно-технічних частин» понад встановлені підприємством ліміти для абонентів корпоративної мережі «Київстар GSM».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року апеляційна скарга Державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» задоволена.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Визнані протиправними та скасовані пункти 2-10 вимоги № 04-05-05-15/83 від 4 січня 2013 року Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №05-21/164 від 21 листопада 2012 року ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області заявлені вимоги № 04-05-05-15/83 від 4 січня 2013 року наступного змісту за пунктами, які оскаржуються:

2) відшкодувати недоотримання доходів внаслідок відсутності в договорі про відступлення права вимоги терміну погашення зобов'язань ТОВ «Придніпровська агропромислова компанія» на непред'явлення вимоги про повернення боргу протягом трьох років від дати виникнення зобов'язань, шляхом повернення коштів в сумі 577639 грн. 84 коп.;

3) відшкодувати недоотримання фінансових ресурсів працівникам внаслідок заниження витрат, понесених підприємством на відшкодування податку на доходи фізичних осіб та виплату заробітної плати за рахунок коштів, що надійшли від господарської діяльності при складанні кошторису витрат по договору охорони об'єктів Новокостянтинівської шахти, шляхом повернення коштів в сумі 4527 грн. 04 коп.;

4) відшкодувати покриття витрат сторонніх юридичних осіб внаслідок оплати товарів для проведення культурно-масового заходу шляхом повернення коштів в сумі 6700 грн.;

5) відшкодувати проведення завищених виплат на оплату праці внаслідок завищення надбавок за високі досягнення в роботі шляхом повернення коштів в сумі 30633 грн. 24 коп., оскільки галузевою угодою на 2007-2009 роки передбачалось нарахування надбавки в розмірі 50%, тоді як 15 працівникам в період з грудня 2011 року по серпень 2012 року виплачено 74%;

6) відшкодувати зайво виплачені премії за підсумками року в розмірах, що перевищують 100% середньомісячного заробітку, що є порушенням положення про виплату винагороди до професійних свят та за підсумками роботи за квартал і протягом року, затвердженого генеральним директором та погоджено з головою профспілкового комітету, шляхом повернення коштів в сумі 71108 грн. 09 коп.;

7) відшкодувати витрати внаслідок завищення посадового окладу колишньому генеральному директору ОСОБА_4 без дозволу Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом повернення коштів в сумі 71108 грн. 09 коп.;

8) відшкодувати зайво сплачені внески до державних цільових фондів по незаконно виплаченим надбавкам за високі досягнення в роботі, преміям. Посадовому окладу генеральному директору шляхом повернення коштів в сумі 42636 грн. 92 коп.;

9) відшкодувати покриття витрат фізичних осіб внаслідок оплати послуг корпоративного зв'язку понад встановлені підприємством ліміти шляхом повернення коштів в сумі 3778 грн.;

10) відшкодувати завищення вартості робіт внаслідок застосування кошторисних норм, які не відповідають технології і складу виконуваних робіт, включення до актів КБ-2в завищеної вартості використаних матеріалів та витрат на відрядження, які не підтверджені первинними документами, шляхом перерахування коштів ПАТ «Укратомвидав» на розрахунковий рахунок підприємства 151148 грн. 22 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування вимог, викладених в пунктах 2-4, 9. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 6 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2012 року, розірваний договір між Державним підприємством « 38 відділ інженерно-технічних частин» та товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія». Оскільки зобов'язальна сторона ДНВП «Цирконій» перебуває в стані банкрутства, заборгованість має стягуватися відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2012 року у справі № 36/5005/5063/2012 було залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 серпня 2012 року у справі № 36/5005/5063/2012.

Відступлення права вимоги (цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між цедентом та цесіонарієм.

Відповідно до частини першої сатті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 8 жовтня 1999 року № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018, визначається, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до акту звіряння між ДНВП «Цирконій» та ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин» станом на 1 лютого 2013 року заборгованість складає 774139 грн.70 коп.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що у зв'язку з розірванням договору № 20-08/15/24 про відступлення права вимоги від 15 вересня 2008 року, укладеного між ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин» та ТОВ «Придніпровська агропромислова компанія» щодо відступлення права вимоги боргу по зобов'язанням ДНВП «Цирконій» по справі про банкрутство останнього № Б 26/15/52/02, та перебуванням на момент розгляду справи ДНВП «Цирконій» у стані банкрутства, то і заборгованості в розмірі 774139грн.70 коп. повинна стягуватись відповідно до вимог Закону України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунк 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області «Про вжиття заходів усунення фінансових порушень» від 4 січня 2013 року № 04-05-05-15/83 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення пунктів 3, 4 та 9 вимоги, щодо відшкодування недоотримання фінансових ресурсів працівниками підприємства на суму 4527 грн.04 коп., відшкодування покриття витрат сторонніх юридичних осіб на загальну суму 6700 грн. та відшкодування покриття витрат фізичних осіб всупереч законодавству за рахунок коштів підприємства на загальну суму 3778,00 грн., суд першої інстанції зазначив наступне.

Оплата послуг корпоративного зв'язку працівників підприємства ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин», в сумі 3778 грн., здійснювалась за рахунок чистого прибутку отриманого від здійснення господарської діяльності підприємства.

Згідно із пунктом. 5.19 розділу V Колективного договору ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин» на 2011-2012 роки, передбачено за наявності коштів у розпорядженні підприємства, виділяти кошти, за рахунок господарчої діяльності, для поздоровлення працівників підприємства з ювілейними датами, днями народження, новим роком, 8 березня, дня ЗСУ, а саме: на закупівлю квітів, пам'ятних адрес, вітальних карток.

Судом першої інстанції було встановлено, що витрати в розмірі 6700 грн. були здійснені ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин» для оздоровлення працівників за наявності господарчих коштів та прибутку на підприємстві. В бухгалтерському обліку віднесені на балансовий рахунок 949 «Інші операційні витрати».

Щодо відшкодування ПДФО на виплату заробітної плати в сумі 4527 грн.04 коп., то судом було вірно встановлено, що воно здійснювалась за рахунок чистого прибутку отриманого від здійснення господарської діяльності підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 було затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Згідно п. 2 даного Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, господарська діяльність (підприємництво) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання є юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності.

Чистий прибуток підприємства, це частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується самостійно підприємством для подальшого розвитку.

Відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України від 19 грудня 2006 року № 1213 «Про затвердження Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» підприємство має право самостійно розпоряджатися часткою прибутку, а саме спрямовувати на розвиток виробництва, на соціально-культурні потреби, утворення резервного фонду на матеріальне заохочення, на благодійну допомогу та інші витрати.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що використання для оплати послуг корпоративного зв'язку працівників підприємства ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин» в сумі 3778 грн., на відшкодування ПДФО на виплату заробітної плати при складанні кошторису витрат до договору на охорону об'єктів Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК від 31 грудня 2010 року №1 в сумі 4527 грн.04 гкоп., та на відшкодування покриття витрат сторонніх юридичних осіб на загальну суму 6700 грн. внаслідок оплати товарів з проведення з проведення культурно-масового заходу, частини чистого прибутку ДП « 38 Відділ інженерно-технічних частин», яка залишилась після виконання всіх свої податкових зобов'язань, є правомірним.

Суд першої інстанції правильно визнав протиправними п.п. 2, 3, 4, 9 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області «Про вжиття заходів усунення фінансових порушень» від 4 січня 2013 року № 04-05-05-15/83 та скасував їх.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 5,6,7,8, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області «Про вжиття заходів усунення фінансових порушень» від 4 січня 2013 року з огляду на наступне.

Як встановлено судами, виплата заробітної плати в сумі 4527 грн. 04 коп., витрати на оздоровлення працівників в сумі 6700 грн., відшкодування послуг корпоративного зв'язку в сумі 3778 грн. здійснювались за рахунок чистого прибутку після відрахувань до державного бюджету.

Відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів № 1213 від 19 грудня 2006 року підприємство має право самостійно розпоряджатися часткою прибутку, спрямовувати його на розвиток виробництва, соціально-культурні потреби, утворення резервного фонду, матеріальне заохочення, благодійну допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Права органів державного фінансового контролю визначені статтею 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII). Дана норма не містить права зобов'язувати підконтрольну установу звертатись до суду з позовом до інших суб'єктів.

Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України надають право на звернення до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Примусова вимога стосовно реалізації права на звернення до суду не узгоджується з приписами частини першої статті 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вимога пункту 10 не може бути виконана Державним підприємством « 38 відділ інженерно-технічних частин», оскільки підприємство не має повноважень перераховувати кошти з рахунків інших юридичних осіб.

Згідно із пунктом 16 Наказу Міністерства праці № 23 від 26 січня 2003 року «Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання працівників підприємств і організацій», джерелами матеріального стимулювання є фонд оплати праці та вільний залишок прибутку. Колективним договором премії не обмежуються граничним розміром. Премії виплачувалися за високі досягнення в роботі за рахунок чистого прибутку після відрахувань до державного бюджету, а тому відсутні підстави для стягнення коштів з працівників, які отримували ці премії.

Колегія судді також зазначає, що виплата заробітної плати колишньому генеральному директору ОСОБА_4 проводилась за штатним розкладом, затвердженим Міністерством енергетики та вугільної промисловості, а тому правомірними є внески до державних цільових фондів з надбавок, премій, окладів працівників підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підприємством надані докази обґрунтованості витрат по роботам, зазначеним в акті перевірки, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог Державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» в повному обсязі, а саме, визнання протиправними та скасування пунктів 2-10 вимоги № 04-05-05-15/83 від 4 січня 2013 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Тому висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :