Ухвала суду № 41348842, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/7785/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-1670/7631/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» звернулось до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП «Асіст», ПП «Арона Сервіс», ПП «Алерт», ПП «Алерт Плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Саланг ТМ», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т», ПП «Агат Сервіс», ТОВ «Алівіс», ПП «Оріль», ПП «Астелікс-2007», ПП «Алькарас Плюс» за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011року, за результатами якої складено акт № 6223/23-308/05763814 від 23.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008532301/170, відповідно до якого товариству «Крюківський вагонобудівний завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 28 932 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21701 грн.

В силу приписів підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку

(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток абокомерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Із аналізу зазначених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т» були укладені договори поставки продукції: наконечників та двигунів. Зазначені договори не були оскаржені у судовому порядку та не визнавались недійсними. Фактичне виконання поставки підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Наведені первинні документи були цілком об'єктивно розцінені судом апеляційної інстанції як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Твердження податкової інспекції про відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставки підрядних в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Суди обґрунтовано відхилили посилання Кременчуцької ОДПІ на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 у кримінальній справі, яким ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального Кодексу України (підроблення документів) за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах, які були контрагентами позивача, позаяк відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Як встановлено судами, у зазначеному вироку відсутні посилання на факти та обставини, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між позивачем та спірними постачальниками.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-1670/7631/11 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-1670/7631/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко