Ухвала суду № 41348831, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/9758/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012

у справі № 2270/8851/11

за позовом Приватного підприємства "Хмельницькмонолітбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Хмельницькмонолітбуд" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства - за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №4027/23-5/30621633 від 31.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення п.п 4.1.4, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 п.п 5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.5 п.7.4, п.п 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.06.2011 року №0003582301/1664 з податку на прибуток та №0003852301/1662 з податку на додану вартість, яким збільшені суми грошового зобов'язання ПП "Хмельницькмонолітбуд" з цих податків на суми 184 353 грн. та 159 623 грн. відповідно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2010 року між позивачем та ПП "Вест-Буд" було укладено договір №05/03/10 про виконання робіт (послуг), за умовами якого виконавець зобов'язався виконувати роботу по будівництву елеватора в смт. Війтівці Волочиського району Хмельницької області. Крім того, між названими контрагентами 03.01.2011 року був укладений договір №3/01/11 на виконання робіт по будівництву.

На підтвердження реальності зазначених договорів та фактичності понесених за ними витрат позивачем було надано суду першої інстанції акти приймання виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт, а також відповідні податкові накладні.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду згдіно п.п. 7.7.1 п.п. 7.7 ст.7 зазначеного Закону.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. .2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі, і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що податкові накладні, від ПП "Вест-Буд" за змістом та реквізитами відповідають вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не спростовано податковим органом ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

На момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних ПП "Вест-Буд" зареєстроване у встановленому законодавцем порядку платниками податку на додану вартість, що свідчить про те, що відсутня єдина підстава для визнання податкової накладної недійсною - виписування її особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Враховуючи реальність господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством "Вест-Буд", а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено порушення Приватного підприємства "Хмельницькмонолітбуд" податкового законодавства.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012

у справі № 2270/8851/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2270/8851/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко