Ухвала суду № 41348814, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/4626/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 16.10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011

у справі № 2а-11559/10/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпроважпапірмаш ім. Артема"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Дніпроважпапірмаш ім. Артема" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000988811/0 від 13.08.2010; №0000988811/0 від 13.08.2010.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2011у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000988811/0 від 13.08.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1276425 грн. та в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1275489 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2010 та складено № 1762-08-02/1-00218911 від 02.08.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000988811/0 від 13.08.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1276425 грн.: 850950 грн. основний платіж, 425475 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість 38271 грн. в порушення пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", не включення до складу податкових зобов'язань вартості стружки сталевої та металобрухту, які утворилися внаслідок використання в виробництві придбаної металопродукції та використаних в подальшому в операціях, які звільнені від оподаткування згідно п. 11.44 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів суми податку на додану вартість в розмірі 567,34 грн. на підставі податкових накладних, які оформлені з порушеннями вимог Закону України „Про податок на додану вартість", в січні 2008 року включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 333, 34 грн. по податковій накладній ТОВ „Промснаб" № 10 від 16.01.08, в якій не міститься назва, номенклатура товару; в липні 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 234 грн. по податковій накладній ТОВ НПП „Техсервіс" № 141 від 06.07.2009, в якій не міститься назва, номенклатура товару.

Порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в липні 2008 року позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3150 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ ТД „Технобудсервіс", які оформлені з порушенням вимог Закону України „Про податок на додану вартість", без зазначення переліку отриманих послуг від ТОВ ТД „Технобудсервіс", опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг).

Також встановлено, що податкові накладні видані ТОВ ТД „Технобудсервіс" за фактом виконання робіт у відповідності з укладеним між позивачем та ТОВ ТД „Технобудсервіс" договором від 25.06.07 № 25/ПУ, але при перевірці даних документів встановлено, що фактично ці роботи виконані Дніпропетровською санітарно-епідеміологічною станцією та на бланках даного підприємства.

Порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в липні і серпні 2007 року безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 93 грн. витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що не пов'язані з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємство не зменшило податковий кредит на суму списаних на понаднормативний брак товарно-матеріальних цінностей, які не підлягають подальшому використанню в господарській діяльності підприємства в липні 2009 року, - на суму податку на додану вартість 10965, 90 грн., при виготовлені готової продукції (барабану № 294) позивачем порушено технологічний процес виготовлення, що призвело до виникнення наднормативного браку (акт на брак № 2 від 23.07.2009 на суму 55762 грн.).

Порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", підприємством безпідставно завищено податковий кредит в листопаді 2009 року на загальну суму 500 грн. по податковій накладній № 910 від 01.11.2009, виписаній ТОВ „Агроінвест", яка на момент перевірки була відсутня.

Порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивачем по операціям з ремонту та модернізації основних засобів відповідно до укладених договорів з ТОВ „Техпром М", безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 351847, 50 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених між підприємствами.

Порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивачем по операціям з ремонту та модернізації основних засобів відповідно до укладеного договору з ТОВ „Карат", безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в жовтні 2009 року суму податку на додану вартість 326695, 81 грн. у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами.

Порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 118859, 36 грн. по тим матеріальним запасам, які використано не у господарській діяльності у зв'язку з реалізацією продукції за цінами нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції.

Стосовно використання в виробництві придбаної металопродукції та використаних в подальшому в операціях, які звільнені від оподаткування згідно п. 11.44 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.11.44 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції на момент здійснення спірних операцій тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнені від оподаткування.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 104 від 31.01.2007.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Також, зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у пп. 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Стосовно податковим накладним оформлених з порушенням пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Стосовно договору № 25/ПУ від 25.06.2007 укладеного між позивачем та ТОВ ТД „Технобудсервіс" на виконання обстеження 24 робочих місць і видачу висновку по поліпшенню умов праці на кожне робоче місце.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що роботи було виконано у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт.

Відповідач посилається на той факт, що при перевірці даних документів встановлено, що фактично ці роботи виконанні Дніпропетровською обласною санітарно - епідеміологічною станцією на бланках даного підприємства.

Однак, судом апеляційної інстанції не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, що послуги не мали реального характеру, сторони договору складали акти виконаних робіт.

Стосовно зменшення податкового кредиту на суму списаних на понаднормовий брак товарно-матеріальних цінностей , які не підлягають подальшому використанню в господарській діяльності підприємства в липня 2009 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при виготовлені готової продукції (барабану № 294) було порушено технологічний процес, що призвело до виникнення наднормованого браку про що складено акт № 2 від 23.07.2009, який в подальшому був списаний на рах. 949 "Інші витрати операційної діяльності".

При виготовлені готової продукції, було використано власна сировина (металобрухт) який на період складеного акту № 2 від 23.07.2009 був звільнений від оподаткування, згідно п. 11.44 Закону України „Про податок про додану вартість".

Також судом встановлено, що використання власної сировини підтверджується внутрішніми первинними бухгалтерськими документами позивача.

Стосовно операцій позивача з ремонту та модернізації основних засобів за договорами, укладеними з ТОВ „Техпром М".

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 351847, 50 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірного контракту.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах з контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій, за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачу.

Так, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ „Карат" на організацію роботи по демонтажу металевих конструкцій та бетонних конструкцій і фарбування естакади.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що роботи, виконані ТОВ „Карат", оформлено актом виконаних робіт від 17.10.2009.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, які по формі і змісту відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У зв'язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ „Карат".

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем виконані всі умови договорів щодо придбання товарів та надання послуг, реальність операцій підтверджується первинними документами.

Крім того самим відповідачем встановлено, що позивач в перевіряємому податковому періоді сплатив відповідні суми податку на додану вартість у складі ціни товару, послуг.

В свою чергу, Акт перевірки не містить посилань на порушення позивачем вимог зазначених норм.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Закону України „Про податок на додану вартість" унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій. За висновками перевіряючих такі документи не були визнані недійсними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 у справі № 2а-11559/10/0470 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 у справі № 2а-11559/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко