Ухвала суду № 41347993, 05.11.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.< Головуючий суддя / По-батькові >.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Давня Я.А.

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Шевченківського району м.Чернівці, в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Чернівецька міська рада, приватний нотаріус ОСОБА_10, ОСОБА_11 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності на нежитлові приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та апеляційною скаргою ОСОБА_9, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 липня 2014 року,

встановила:

В грудні 2013 року прокурор Шевченківського району м.Чернівці звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Чернівецька міська рада, приватний нотаріус ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним.

Згідно заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 11.06.2014 року позивач просив витребувати у ОСОБА_9 нежитлові приміщення ХХХУ площею 41,20 кв.м. та ХХХУІ площею 23,90 кв.м., які розташовані в підвалі

_____________

22ц-1308 / 2014 р. Головуючий у 1 інстанції Гончарова І.М.

Категорія 5 доповідач Савчук М.В.

будинку АДРЕСА_1 на користь власників квартир даного будинку та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на вказані вище нежитлові підвальні приміщення, що проведена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстраційним записом у державному реєстрі щодо реєстрації права власності 2330037.

Посилався на те, що ОСОБА_9 на підставі договору дарування одноособово користується підвальними приміщеннями вказаного будинку, чим порушує право користування інших мешканців зазначеного будинку в тому числі і позивачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 липня 2014 року позов задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_9 нежитлові приміщення ХХХУ площею 41,20 кв.м. та ХХХУІ площею 23,90 кв.м., які розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 на користь власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити повністю.

Посилаються на незаконність, несправедливість та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначають,що судом не було вирішено основну позовну вимогу про визнання договору дарування від 02 вересня 2013 року недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що спірні підвальні приміщення були правомірно набуті ОСОБА_9 згідно договору дарування, є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин і згоди співвласників квартир на їх відчуження не вимагається.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_9, апелянти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 вважають, що вона не підлягає до задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що підвальні приміщення у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 є спільною власністю власників квартир цього будинку і відповідно до вимог ст.ст. 387, ч. 3 ст. 388 ЦК України позивачі, які є також власниками квартир цього будинку, мають право на витребування підвальних приміщень з володіння добросовісного набувача ОСОБА_9, оскільки договір дарування нежитлових приміщень від 02 вересня 2013 року, за яким ОСОБА_9 є їх власником, є безвідплатним. Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_9 на вказані вище нежитлові підвальні приміщення, суд першої інстанції виходив з вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якого суд вправі скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав в разі оскарження його дій та встановлення фактів порушення державним реєстратором зазначеного вище Закону.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом першої інстанції та матеріалами справи установлено, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 розташовані підвальні приміщення, які закріплені за квартирами даного будинку. Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 проживають та є власниками квартир у даному будинку. Підвальні приміщення багатоквартирного будинку № НОМЕР_1 є спільною власністю власників квартир цього будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 липня 2013 року за ОСОБА_8 визнано право власності на нежитлові приміщення ХХХУ площею 41,20 кв.м. та ХХХУІ площею 23,90 кв.м., які розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 06 листопада 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 липня 2013 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_8 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Згідно договору дарування, посвідченого 02 вересня 2013 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9 зазначені вище підвальні приміщення.

Право власності ОСОБА_9 зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.09.2013 року № 5487133.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власника має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року передбачено, що допоміжні приміщення, сараї, кладові, горища, колясочні і таке інше передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_13 не був законним власником підвальних приміщень та не мав права їх відчужувати.

Таким чином, спірне майно (підвальні приміщення) було набуте відповідачем ОСОБА_9 безвідплатно в особи ОСОБА_13, яка не мала права його відчужувати, що на підставі ст. 388 ЦК України дає право власникам витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції не вирішив всі позовні вимоги, а саме про визнання договору дарування недійсним та необгрунтовано відмовив у скасуванні реєстрації права власності ОСОБА_9 на вказане нерухоме майно, оскільки прокурором, який представляв інтереси позивачів були змінені позовні вимоги в заяві від 11.06.2014 року, і з вимогою про скасування реєстрації права власності не звернувся з позовом до Реєстраційної служби.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Отже, вимоги про визнання договору дарування підвальних приміщень від 02 вересня 2013 року недійсним позивачами, інтереси яких представляє прокурор, заявлено не було, а реєстраційна служба не була відповідачем по справі.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).

Необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги ОСОБА_9, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_5, про те, що спірні приміщення мають статус нежитлового та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та не відноситься до житлового фонду, оскільки відповідно до Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) це відчуження квартир

(будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд

і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч. 2 ст. 10 указаного Закону власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Допоміжні приміщення, якими є спірні підвальні приміщення будинку, не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, оскільки без доступу до необхідних інженерних комунікацій експлуатація житлового будинку є неможливою. Зазначене також встановлено рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 06 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання апелянта ОСОБА_9 на те, що судом визначено та зазначено в рішенні суду статус спірних приміщень як нежитлових не впливають на правильність та законність рішення суду, оскільки приміщення ХХХУ площею 41,20 кв.м. та ХХХУІ площею 23,90 кв.м., які розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1, були предметом спору, де зазначеним вище рішенням апеляційного суду Чернівецької області було встановлено, що вони є допоміжними приміщеннями, а не житловими, тому в силу ч. 2 ст. 308ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що судом першої інстанції було неправомірно передано підвальні приміщення на користь виключно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 є необґрунтованими та надуманими, оскільки судом установлено, що підвальні приміщення багатоквартирного будинку № НОМЕР_1 є спільною власністю власників квартир цього будинку, а з резолютивної частини рішення суду першої інстанції не вбачається, що судом було передано спірні підвальні приміщення виключно позивачам по справі.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними, висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України , колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :