Постанова № 41345844, 07.11.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7518/14-а

пр.№ 2-а/464/169/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2014 Сихівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шашуріної Г.О.,

за участю секретаря Жили М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального управління військових сполучень Збройних сил України, Львівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він є ветераном військової служби та в жовтні 2011 року після лікування та реабілітації у центрі «Судакський» він звертався до Львівського обласного військового комісаріату з заявою про відшкодування фактичних витрат на проїзд для лікування в санаторії в розмірі 458,59 грн., але компенсації та відповіді на свою заяву не отримав. В жовтні 2013 року Центрального управління військових сполучень Збройних сил України йому було надіслано листа, згідно з яким компенсація фактичних витрат на проїзд для лікування в санаторії в 2011 році в розмірі 458,59 грн. буде виплачена після надходження коштів для цих видатків з державного бюджету. З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати дії відповідачів неправомірними та відшкодувати йому фактичні витрати на проїзд на санаторно-курортне лікування в сумі 458,59 грн. і судові витрати в розмірі 73,08 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, якою позов підтримав, просив вимоги задовольнити в повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України провести розгляд справи за відсутності сторін.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як встановлено судом, позивач є ветераном військової служби, витратив для проїзду в санаторій «Судакський», де він лікувався в 2011 році, 458,59 грн. та в жовтні 2011 року звертався до Львівського обласного військового комісаріату з заявою про відшкодування фактичних витрат на проїзд для лікування в санаторії. Вказані обставини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню.

Як вбачається з листа Центрального управління військових сполучень Збройних сил України від 09.10.2013 року № 320/1/1548, фактичні витрати, пов'язані із проїздом позивача в 2011 році для лікування та відпочинку в санаторії, не можуть бути відшкодовані через відсутність фінансування вказаних видатків з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 10 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби надається право на безоплатний проїзд (туди і назад) у межах України один раз на рік залізничним транспортом у купейному вагоні швидкого чи пасажирського потягу або водним чи автомобільним транспортом міжміського сполучення для лікування та відпочинку у санаторіях та будинках відпочинку.

Наказом Міністерства оборони України від 11.10.2011 року № 623 затверджено Порядок відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку.

Так, згідно з п. 7 даного Порядку, якщо проїзд ветеранів військової служби здійснювався без використання військових перевізних документів, відшкодування фактичних витрат за проїзд до санаторіїв та будинків відпочинку здійснюється військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим, Київським міським військовим комісаріатом та обласними військовими комісаріатами на підставі заяви ветерана військової служби та за умови пред'явлення невикористаних військових перевізних документів у разі їх отримання ним, а також проїзних документів, квитанцій та інших документів, що підтверджують фактичні витрати, у тому числі витрати за користування постільними речами.

За наведених обставин, відмова компенсувати компенсувати понесені позивачем витрати є безпідставною.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачами не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу безпідставної відмови у відшкодування витрат на проїзд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням доводів позивача, та того, що відповідачами не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17-19, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального управління військових сполучень Збройних сил України, Львівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Центрального управління військових сполучень Збройних сил України, Львівського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 відшкодування витрат на проїзд до санаторія для лікування протиправними.

Зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат відшкодувати ОСОБА_1 фактичні витрати на проїзд (туди і назад) до санаторія для лікування у 2011 році в сумі 458,59 грн.

Стягнути з Центрального управління військових сполучень Збройних сил України, Львівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови або отримання її копії.

Суддя: