Ухвала суду № 41345035, 06.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 236/2421/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1112/14 Головуючий в 1-й інстанції: Ткачов О.М.

Категорія: ст. 286 ч. 2

КК України Доповідач в 2-й інстанції: Жовніренко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Мульченка В.В., Прямілової Н.С.

при секретарі Полизі Т.В.

за участю прокурора Стоматової В.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши матеріали кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050420001189, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Пономарьової О.В., потерпілого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_5, представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 червня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,

встановила:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати; ухвалити новий вирок, яким визнати винним та призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування основного покарання із випробуванням строком на 3 роки, посилаючись на те, що суд необґрунтовано не застосував до засудженого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та не обґрунтував таке своє рішення, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, внаслідок ДТП тілесні ушкодження були заподіяні двом особам, одній з яких - потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно вкрай тяжкі тілесні ушкодження, які позбавляють її можливості повністю відновити втрачене внаслідок ДТП здоров'я.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості; ухвалити в цій частині новий вирок, засудивши ОСОБА_2 до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки. Вирок суду в частині розгляду цивільного позову скасувати, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., в інший частині позов залишити без змін.

Апелянт вважає за необхідне призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_2, керуючи автомобілем, перевищив граничну допустиму швидкість не менше ніж на 40 кілометрів на годину, що свідчить, на думку потерпілого, про високу імовірність настання ДТП, проте, свідомо ігноруючи вимоги ПДР України, ОСОБА_2 на них не зважив, у результаті чого останній створив реальну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, які не порушували ПДР України, однак, отримали тілесні ушкодження.

Окрім цього, на думку потерпілого, судом при вирішенні його позову в частині відшкодування моральної шкоди не в повному обсязі було враховані вимоги ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"», а саме, що пережиті ним внаслідок винних дій ОСОБА_2 моральні страждання у зв'язку із спричиненням йому легких тілесних ушкоджень та знищенням його транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту якого становить 171 200 грн., не відповідають сумі 1 000 грн., яка присуджена до стягнення судом.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості; ухвалити в цій частині новий вирок, засудивши ОСОБА_2 до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки. Вирок суду в частині розгляду цивільного позову скасувати, стягнути на її користь: з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.; з ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4 165 грн. та 6 562,80 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн.

В обґрунтування скарги потерпіла зазначає доводи, аналогічні доводам потерпілого ОСОБА_3

Окрім цього додає, що їй були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, тому пережиті нею моральні страждання не відповідають сумі 5 000 грн., яка присуджена до стягнення судом.

Також вважає незаконним та необґрунтованим рішення суду про залишення її цивільного позову до ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення в відшкодування матеріальної шкоди - 4 165 грн. та 6 562,80 грн. і в відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн., без розгляду з підстав неучасті під час розгляду справи в деяких судових засіданнях повноважного представника страхової компанії з поважних причин, так як згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» між ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» та засудженим ОСОБА_2 був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності останнього, внаслідок чого зазначена страхова компанія несе відповідальність за шкоду, завдану їй, на підставі і в розмірах, встановлених законом та договором.

Окрім цього, апелянт зазначив, що представник страхової компанії брав участь у розгляді справи судом, йому в повній мірі була надана можливість реалізувати свої права, та вважає, що на момент розгляду справи зазначена страхова компанія мала можливість самостійно нарахувати та сплатити відшкодування шкоди потерпілим, однак не зробила цього, тому питання про розмір відповідальності цієї страхової компанії мав вирішити суд на підставі чинного законодавства і зазначеної угоди.

В апеляційній скарзі представник потерпілих - адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, винести новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, та задовольнити у повному обсязі позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом ОСОБА_2 покарання, ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

В обґрунтування скарги апелянт послався на наступне:

- вважає, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, як це зазначив суд, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні стосовно потерпілих поводив себе цинічно й зухвало, не проявляв ніякого співчуття та уваги; матеріальну допомогу ОСОБА_5 надавала мати ОСОБА_2 та лише в перші кілька днів та на мінімальну суму, а сам ОСОБА_2, пообіцявши після події повністю оплатити всі заподіяні ОСОБА_5 матеріальні збитки та моральну шкоду, тому вона й не збирала чеки й квитанції, в суді підтвердив, що ніякого матеріального збитку та моральної шкоди потерпілим відшкодовувати не збирається;

- у результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, внаслідок чого вона перенесла тяжку операцію, понад півроку знаходилась на лікуванні, назавжди втратила здоров'я, можливість займатися своєю справою та отримувати від неї засоби до існування, потерпілий ОСОБА_3 також підірвав своє здоров'я, втратив автомобіль та зазнав збитків в підприємницькій діяльності;

- підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТДВ «СТ «Домінанта» послужила «неучасть у деяких судових засіданнях з поважних причин представника цивільного відповідача», однак, матеріали справи містять достатньо доказів кількаразових викликів представника цивільного відповідача ТДВ «СТ «Домінанта» у судове засідання, а також заперечення відповідача на позовну заяву, в яких відповідач лише частково відмовляється від позовних вимог ОСОБА_5 та погоджується з позовними вимогами в розмірі: 4 165 грн. - у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, 208 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди, тому залишення судом без розгляду позовних вимог ОСОБА_5 до ТДВ «СК «Домінанта» є порушенням вимог процесуального законодавства;

- підставою відмови в позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_8 судом зазначено надання незавірених належним чином ксерокопій документів, однак потерпілими до суду були надані оригінали всіх необхідних документів як доказів заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_9 на суму 4 165 грн., відшкодування неодержаних доходів у розмірі, не менш мінімальної заробітної плати в місячному еквіваленті, передбачені законодавством і ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, ОСОБА_3 також надав експертну оцінку заподіяного збитку на суму 171 200 грн., договір, що підтверджує упущену вигоду підприємницької діяльності та інші документи й чеки, до матеріалів справи були долучені копії документів, які суд, після вивчення оригіналів наданих потерпілими документів, мав можливість завірити належним чином.

У запереченнях СТ «Домінанта» просить вирок суду в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_5 до СТ «Домінанта» залишити без змін.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення його права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не застосовувався.

Задоволені частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди: ОСОБА_3 до ОСОБА_2; ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та постановлено стягнути:

- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн., в решті частині позову відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення;

- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн., в решті позову відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Залишені без розгляду позовні вимоги: ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення в відшкодування матеріальної та моральної шкоди; ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Вирішена доля речового доказу на підставі ст. 100 КПК України.

Як зазначено у вироку суду, 24 червня 2013 року, близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «MAZDA-3» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі сполученням Красний Лиман-Добропілля з боку м. Красний Лиман Донецької області в напрямку м. Слов'янська Донецької області, зі швидкістю 100 км/годину. У районі залізничного переїзду до мікрорайону Південний м. Красний Лиман Донецької області, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «NISSAN QASHQAI ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному йому напрямку, чим порушив вимоги п.12.1, п.10.1 та п.11.3 Правил дорожнього руху України, при цьому, дії ОСОБА_2, з технічної точки зору, в умовах розглянутої дорожньо-транспортної ситуації, знаходилися у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «NISSAN QASHQAI ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, а саме: розриви тонкої та товстої кишки; садна передньої черевної стінки; компресійний перелом першого поперекового хребця; забій грудної клітини, а водію даного автомобіля ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, а саме: забиті рани лиця, рук, ніг, грудної клітини та тазу.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційні скарги частково, просив вирок скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, який не заперечував проти скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступного висновку.

Законним є рішення, ухвалене щодо кримінального провадження компетентним судом, за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а відповідно до п. 7 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. Крім того, під час судового засідання ведеться журнал судового засідання відповідно до вимог ст. 108 КПК України.

Відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового засідання забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України.

У зв'язку з тим, що відповідно до вказаних норм закону, офіційним записом судового засідання є лише технічний носій, перевірити достовірність викладених у вироку суду доказів, можливо тільки за допомогою відтворення звукозапису судового засідання.

Проте, звукозапис судового засідання від 20.03.2014 року в суді першої інстанції, під час якого досліджувались докази по кримінальному провадженню, у тому числі обґрунтування заявлених потерпілими цивільних позовів, проводились дебати, відсутній, що позбавляє можливості перевірити достовірність викладених у вироку суду доказів, які стали підставою для визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, призначення йому покарання та вирішення питання про часткове задоволення цивільних позовів.

Таким чином, суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, перевірити в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційних скаргах, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, Пономарьової О.В., потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 червня 2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050420001189, скасувати.

Призначити новий розгляд у Краснолиманському міському суді Донецької області в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. ЖовніренкоВ.В. Мульченко Н.С. Прямілова