Ухвала суду № 41343809, 30.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1126/2014(м)

238/3140/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Китаєв А.В.

Категорія 43 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Кочегарової Л.М., Баркова В.М.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 10 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів. Посилався на те, що він, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є власником житлового будинку АДРЕСА_1. У 2008 році його покійна мати, яка була власницею вказаного домоволодіння - ОСОБА_6, на умовах догляду за нею дала згоду на тимчасове проживання в будинку невістці - ОСОБА_4, її сину ОСОБА_5, та онукам ОСОБА_7, ОСОБА_2, де вони і зараз проживають. З 2010 року ОСОБА_6 неодноразово вимагала від відповідачів виселення, оскільки вони застосовували до неї фізичну силу, псували майно в будинку, обов'язки по догляду за нею та оплату комунальних послуг не виконували. Фактичний догляд за ОСОБА_6 здійснював він, що і вплинуло на рішення матері оформити заповіт на нього. Незважаючи на те, що він є власником вказаного будинку та земельної ділянки з 2013 року, через погрози зі сторони відповідачів та фізичного насильства по відношенню до нього, він позбавлений можливості проживати в будинку та працювати на земельній ділянці. На вимогу добровільно переїхати в село Пески Ясиноватського району Донецької області, де у відповідачів є власний будинок, останні категорично відмовляються. Просив усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів зі спірного домоволодіння.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 10 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження ОСОБА_1 належним йому на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із зазначеного житлового будинку. В задоволенні іншої частини позовних вимог - про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - відмовлено. Вирішено питання з оплатою судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просили його скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову. Зокрема, посилаються на те, суд безпідставно не взяв до уваги, що у 2008 році вони вселилися у будинок зі згоди колишньої власниці його, жили з нею однією сім'єю, вели спільне господарство, оплачували комунальні послуги, доглядали за власницею, купували продукти харчування для неї та лікарські препарати. Крім того, після її смерті, за власні кошти сплатили усі похоронні послуги. Вважають, що припинення сімейних відносин з власником будинку у зв»язку з її смертю не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у відсутність зазначених осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_8, які підтримали доводи скарги та просили її задовольнити, заперечення проти скарги позивача ОСОБА_1, який просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду оскаржується в частині зобов»язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 спірним домоволодінням шляхом їх виселення з будинку. Тому, перевіряючи законність оскаржуваного рішення, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє справу в частині відмови у задоволенні даного позову щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_5 із-за відсутності апеляційної скарги позивача на зазначену частину рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою 20 серпня 2013 року, реєстровий номер № 426, після смерті ОСОБА_6 власником зазначеного домоволодіння став позивач - ОСОБА_1, що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2013 року (а.с.5,24).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 20 серпня 2013 року, реєстровий номер № 427, позивачеві також належить земельна ділянка, площею 0,1486 га, яка розташована за тією же адресою (а.с. 6).

Як вбачається з довідки Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області від 16 січня 2014 року та довідок відділу адресно - довідкової роботи Головного управління ДМС України в Донецькій області, відповідачка ОСОБА_4 та ОСОБА_7, яка 28 серпня 2013 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище зі «ОСОБА_4» на прізвище чоловіка «ОСОБА_4», зареєстровані та проживають у спірному будинку (а.с.16, 19, 23).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають АДРЕСА_2 (а.с.17-18).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд зазначив в рішенні, що оскільки позивач є власником спірного домоволодіння він має право використовувати його для власного проживання і проживання членів своєї родини тому, відповідачі, які не є членами його сім»ї та не мають ніяких відносин з ним, повинні бути виселені з будинку.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з положеннями ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив фактичні обставини та визначив відповідні їм правовідносини, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивач на теперішній час є власником спірного житлового будинку, має право використовувати його для власного проживання і проживання членів своєї родини, а тому, проживання в спірному будинку відповідачів порушує його права на користування та розпорядження своєю власністю.

Згідно із ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 цієї статті до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм, житлові права членів сім»ї власника будинку є похідними від прав власника цього будинку, тому, припинення права власності на будинок його власника припиняє право членів його сім»ї на користування цим будинком.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що після смерті попереднього власника будинку ОСОБА_6, яка давала відповідачам згоду на користування будинком та реєстрацію відповідачів у ньому, її право власності на будинок перестало існувати, а тому, і право відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як членів сім'ї колишнього власника, на користування цим будинком також припинилося.

Як вбачається з пояснень відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду на час набуття позивачем права власності спірним будинком членом його сім»ї вони не були, однією сім»єю з ним не проживали та спільного господарства не вели, згоди на проживання їх на спірній житловій площі позивач не давав, будь-які договірні відносини між сторонами відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду про те, що є обставини, які дають підстави вважати, що відповідачі створюють позивачеві перешкоди в користуванні і розпорядженні майном та порушують права позивача, як власника, є обґрунтованими.

Зміст апеляційної скарги не дає підстав для висновку про незаконність судового рішення. Будь - яких доказів, які б змінювали правові висновки суду про наявність підстав для виселення відповідачів зі спірного будинку апеляційному суду відповідачами не надано.

Посилання на те, що вони проживали з колишньою власницею, доглядали її та несли витрати на поховання, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Тому, апеляційна скарга відповідачів підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 10 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді