Рішення № 41343734, 11.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1/2014(м)

0519/7620/2012

Головуючий у 1 інстанції Кулик С.В.

Доповідач Сорока Г.П.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Баркова Л.Л.,

суддів - Сороки Г.П., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 березня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

16 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції позовної заяви просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ВАТ НАСК «Оранта») на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 32 896,93 грн. та суму понесених ним витрат на проведення експертизи в розмірі 705,00 грн., а всього 33601,93 грн., з ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 9 857,56 грн. та солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 суму матеріальної шкоди у розмірі 1000 грн., понесені ним судові витрати покласти на відповідачів (а.с.7-9,88,112-113).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником транспортного засобу «Mercedes Benz Е220 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_4. Об 11.30 годині 11.06.2011 року на 138 км а/д Донецьк-Маріуполь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля та автомобіля «Москвич», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок даної пригоди його автомобіль був технічно пошкоджений, чим йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 43 754 грн. 49 коп. Також ним були понесені витрати на проведення експертизи в розмірі 705 грн. 05.08.2011 року з метою виконання обов'язків щодо компенсації матеріальної шкоди, завданої ДТП, між ним та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за яким розмір відповідальності поручителя обмежується сумою в розмірі 1 000 грн. У зв'язку з цим, просив суд стягнути з відповідачів завдану йому матеріальну шкоду, витрати на проведення експертизи, судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 березня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ВАТ «Національної страхової компанії «Оранта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 42 754 грн. 49 коп.

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 427 грн. 54 коп., тобто по 213 грн. 77 коп. з кожного.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. При цьому посилається на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального і процесуального права.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_2 помер, про що зроблено актовий запис про смерть 07.06.2013 року за Н670 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м.Донецьку.

Ухвалою апеляційного суду від 16.12.2013 року до участі у справі залучено правонаступників померлого ОСОБА_2 - спадкоємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, після оголошеної апеляційним судом перерви в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення повідомлення про виклик до суду замовною кореспонденцією. Подала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності.

Правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності за участю його представника ОСОБА_6

Представник ВАТ НАСК «Оранта» Сукач Т.В. апеляційну скаргу не визнала, після перерви в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи не подала, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується її особистою розпискою.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності за участю його представника ОСОБА_8

Тому, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про закінчення розгляду справи у відсутності зазначених осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 - ОСОБА_6, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Частково задовольняючи позов та стягуючи матеріальну шкоду у розмірі 42754,49грн. із ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що з його вини відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був технічно пошкоджений належний позивачу автомобіль, та враховуючи те, що страхову компанію ні позивач, ні відповідач не повідомили про дорожньо-транспортну пригоду, дійшов до висновку, що завдана позивачу шкода у розмірі вартості відновлювального ремонту, визначеного актом експертної оцінки транспортного засобу №288 від 31.07.2011 року, підлягає відшкодуванню заподіювачем шкоди ОСОБА_2

Проте з висновками суду першої інстанції колегія суду погодитись не може.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає, тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу «Mercedes Benz Е220 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_4 на підставі посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, що підтверджується технічним паспортом на автомобіль на ім'я ОСОБА_1 28.06.2010р. печатка Адміністрації м.Потсдам Служба реєстрації ТЗ, посвідченням про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 від 24.10.2010 року, виданого Державною митною службою (східна митниця) (а.с.30,31,39,40).

З урахуванням наведеного доводи відповідача ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та представника ОСОБА_6, а також представника ВАТ НАСК «Оранта» Сукач Т. Т.В. про недоведеність належності автомобіля позивачу є безпідставними. Та обставина, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб не був пред'явлений підрозділу МВС України, яким повинна бути здійснена державна реєстрація транспортного засобу, не може свідчити про неналежність автомобіля позивачу.

Зі справи вбачається, що 11.06.2011 року об 11-30 годині на 138 км автодороги Донецьк -Маріуполь водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «АЗЛК-2140», державний номерний знак НОМЕР_1, перевозив вантаж (листи ДСП), не закріпивши їх належним чином, внаслідок чого сталося подання вантажу на проїжджу частину та на автомобіль «Mercedes Benz Е220 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_4, який рухався позаду, в результаті чого автомобіль «Mercedes Benz Е220 CDI» отримав механічні пошкодження. Дані обставини встановлені постановою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 11.08.2011 року, що набрала законної сили, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення по даному факту дорожньо-транспортної пригоди і притягнутий до адміністративної відповідальності, що визнали сторони і їх представники, тому відповідно до вимог ст.61 ЦПК України доведенню не підлягають.

Згідно звіту №288 про експертну оцінку транспортного засобу від 31.07.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes Benz E220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2009 року випуску, складає 32896,93грн.; утрата товарної вартості легкового автомобіля становить 10857,56грн., сума матеріальної шкоди становить 43754,49грн. (а.с.10-28).

Дане дослідження проведено спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_11, який має вищу технічну освіту із спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство», стаж експертної роботи з 1995 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінщика НОМЕР_5 від 07.06.2003 рокуФДМУ, свідоцтво НОМЕР_7 від 02.08.2002 року про реєстрацію в Державному реєстрі оцінщиків, посвідчення про підвищення кваліфікації по спеціальності «Оцінка автотранспортних засобів» ФДМУ МФ НОМЕР_6 від 09.09.2010 року (а.с.35).

Дослідження проведено та звіт складено у відповідності з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчих експертиз і оцінки колісних транспортних засобів, а також Національного стандарту №1. Огляд транспортного засобу спеціалістом-автотоварознавцем проведено 15.07.2011 року в присутності позивача та у відсутності ОСОБА_2, який не виявив бажання приймати участь у проведенні експертного дослідження, про що надав письмову заяву (а.с.28,34).

Тому, заперечення відповідачів на позов та доводи апеляційної скарги про те, що зазначений звіт про експертну оцінку транспортного засобу не є належним і допустимим доказом, є безпідставними, оскільки цей звіт відповідно до вимог ст.ст.57,58,59,64 ЦПК України є належним та допустимим письмовим доказом, так як в ньому містяться обставини, що стосуються предмету спору, даний доказ отриманий у встановленому законом порядку. Крім того, в суді першої інстанції, заперечуючи проти позову, відповідачі та їх представники не заявляли клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та не навели поважних причин не заявлення такого клопотання, які б давали підстави відповідно до вимог ст.303 ЦПК України призначення судової експертизи в апеляційному суді.

Згідно страхового полісу власник автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за третім типом договору. Ліміт відповідальності за зазначеним полісом за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн., франшиза - 0 грн. Строк дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_2, - з 25.05.2011 року по 24.05.2012 року ( а.с.75,81).

Позивач ОСОБА_1 в суді першої інстанції та в апеляційному суді його представник стверджували, що про наявність страхового полісу їм стало відомо лише в ході розгляду справи в суді першої інстанції, тому була відсутня можливість повідомити страхову компанію про настання страхового випадку та своєчасно звернутись до страховика про виплату страхового відшкодування.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник не заперечували, що ОСОБА_2 не повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, що відбулася 11.06.2011 року, але заперечували проти виплати суми матеріальної шкоди, посилаючись на те, що автомобіль застрахований і відповідальність повинна нести страхова компанія.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.21 вказаного Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Відповідно до ст.22 цього ж Закону при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити потерпілому відповідно до лімітів відповідальності оцінену шкоду, яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортн6оїї пригоди, життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як роз'яснено у п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року, відповідно до статті 21 Закону N 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до п.19 зазначеної Постанови, з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

З огляду на наведене, виходячи з того, що відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а згідно ст.38 цього Закону може бути підставою для пред'явлення регресного позову страховика, і що таке не повідомлення не позбавило страховика визначитись з наявністю страхового випадку, та враховуючи те, що в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_12 не давав згоди на відшкодування безпосередньо ним шкоди, заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 11.06.2011 року, посилаючись на наявність страхового полісу і зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування, колегія суддів вважає, що відповідальність по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди в межах ліміту відповідальності повинно нести ВАТ НАСК «Оранта», оскільки дорожньо-транспортна пригоди, внаслідок якої був технічно пошкоджений належний позивачу автомобіль, відбулась в період дії страхового полісу. Однак, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про звільнення страхової компанії від сплати позивачу страхового відшкодування.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязаня з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Згідно звіту експертної оцінки транспортного засобу №288 від 31.07.2011 року з урахуванням пошкоджень автомобіля позивача, виявлених при огляді транспортного засобу та наведених в акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 15.07.2011 року, які співпадають з пошкодженнями, зазначеними в довідці Волноваського взводу ДПС батальона ДПС при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, виявлених 11.06.2011 року (а.с.36), підлягає заміні: скло дверей передніх правих -спускове - деформована зовнішня поверхність (царапини); дзеркало зовнішнє праве розбито; блок-фара права передня - розбита; датчик парковки передній правий (середній) - відсутній. Підлягає ремонту: обліцовка переднього бампера -деформована поверх. 300Х400 - ремонт пластикових деталей середньої складності; крило переднє праве, деформована поверх. 100Х100 - ремонт без застосування нагріву; капот - счеси ЛКП 50Х300; стойка рами вітрового скла - зчеси ЛКП 100Х100; двері передні праві - счеси ЛКП 100Х100. Роботи по розборці - зборці, фарбування, антикорозійна обработка. Характер пошкоджень виключає скриті дефекти. Повна вартість відновлювального ремонту без врахування експлуатаційної зношеності двигуна складає 32896,93грн. (ремонтно-відновлювальні роботи 5162,40 + вартість матеріалів 3583,66 + вартість деталей, які підлягають заміні 24150,87), сума втрати товарної вартості становить 10857,56грн., розмір матеріальної шкоди складає 43754,49грн. В дослідницькій частині звіту спеціаліст-автотоварознавець зазначив, що вартість ремонту може змінитися у разі придбання деталей та вузлів, комплектуючих транспортний засіб у сторонніх виробників або використання не оригінальних деталей. Дійсна (ринкова) вартість транспортного засобу - 401405,32грн., середня ринкова вартість такого автомобіля становить 403422,43грн.; корегування по стану - потертості, пошкодження скла - 0,5%. Коефіцієнт фізичної зношеності становить 0%.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що автомобіль відремонтований та проданий. На пропозицію апеляційного суду документів щодо продажу автомобілю та ціни продажу, представник позивача не надав.

Зі справи вбачається, що згідно рахунку-фактури ТОВ «Авто-ДІМ» від 21.07.2011 року, за яким платником є ОСОБА_1, останній придбав для проведення ремонтних робіт скло дверей передніх правих, рамку каркас дзеркала зовнішнього правого, накладку дзеркала зовнішнього з показником повороту праве, дзеркальний елемент правий, фару передню, датчик (РТS) на загальну суму 23677,32грн. (а.с.29).

Представник позивача в апеляційному суді пояснив, що інших доказів, які б підтверджували витрати позивача на проведення відновлювального ремонту, немає.

З огляду на наведене, виходячи з того, що при визначенні вартості відновлювального ремонту, про відшкодування якої заявив позивач в своєму позові, в звіті про експертну оцінку зазначено про можливість зміни вартості шкоди в залежності від того, які деталі та матеріали будуть придбані, та, враховуючи те, що позивач до закінчення розгляду справи та вирішення питання про відшкодування шкоди відремонтував автомобіль і продав його, не виконавши свої зобов'язання, визначені законом, про збереження пошкодженого автомобіля до вирішення питання про виплату страхового відшкодування, а також те, що згідно наданого позивачем рахунку-фактури витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля ним понесені витрати в сумі 23677,32грн., колегія суддів приходить до переконання, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованим на суму 23677,32грн. Дана сума не перевищує визначену страховим полісом суму ліміту і підлягає стягненню з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди. Також колегія суддів вважає, що з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, понесені на оцінку матеріальної шкоди, у розмірі 700грн. (а.с.37), оскільки ці витрати пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою - страховим випадком.

Підстав для стягнення з ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 9857,56грн. і солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 1000грн. колегія суддів не вбачає, оскільки належний позивачу автомобіль відремонтований та проданий, позивач та його представник ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надали ніяких доказів, що витрати на ремонт автомобіля понесені у розмірі більшому, ніж сума визначеного судом розміру страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 23677,32грн та витрат на експертну оцінку пошкодженого автомобіля 700грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у зв'язку з ухваленням нового рішення, підлягає перегляду і рішення суду в частині судових витрат. Пропорційно задоволеним вимогам з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати по оплаті судового збору у розмірі 236,77грн.

Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 березня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 23677 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 32 копійки, у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу 700 (сімсот) гривень 00 копійок, у відшкодування витрат по оплаті судового збору 236 (двісті тридцять шість) гривень 77 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Баркова Л.Л.

Судді : Сорока Г.П.

Ігнатоля Т.Г.