Рішення № 41343616, 18.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/119/2014(м)

265/4650/13-ц

Головуючий у І інстанції Козлов Д.О.

Категорія 30 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецькоі області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.,

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України», треті особи: Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення та повідомлення про професійне захворювання;

за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, треті особи: Державна установа «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України», Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2013 року ,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «МК «Азовсталь») звернулось до суду з позовом до Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» (далі - ДУ«Інститут медицини праці НАМН України»), в якому просило визнати недійними рішення про встановлення профзахворювання ОСОБА_2, оформлене протоколом № 1/24 засідання ЦЛЕК від 11 січня 2012 року Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» та повідомлення про професійне захворювання з реєстраційним номером 30 від 18 січня 2012 року (форма П-3) про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання, а саме: пневмоконіоз (t/q) 1/1,ЛН 1 (один) ст. за рестрективним типом - захворювання професійне, встановлено вперше.

Посилалось на те, що відповідачем незаконно встановлено професійне захворювання ОСОБА_2, оскільки воно не відповідає медичним дослідженням, встановленим раніше висновком та об'єктивним даним. Діагноз вказаний в рішенні та повідомленні відповідача про професійне захворювання являється необґрунтованим та встановлений без врахування конкретних даних медичного обстеження ОСОБА_2 лікарсько- консультаційною комісією поліклініки № 1 міської лікарні № 4 м.Маріуполя, пульмонологічного відділення лікарні № 9 м.Донецька та об'єктивних даних, вказаних в інформаційній довідці про умови праці ОСОБА_2

Рішення про встановлення діагнозу про професійне захворювання було прийняте відповідачем без повідомлення та участі в роботі комісії представників позивача, профспілкової організації, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Маріуполі, Маріупольської міської санітарно-епідеміологічної станції.

Представник позивача посилався також на те, що в анамнезі ОСОБА_2 зазначено: перенесена пневмонія, 20-річний стаж курця, а також умови праці ОСОБА_2 (незначне перевищення ПДК з пилу, марганцю та заліза), а також відсутність раніше зареєстрованих професійних захворювань на дільниці, де працював ОСОБА_2 При цьому органами державної санітарно - епідеміологічної служби жодних документів, що стосуються даного професійного захворювання, не видавались.

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «МК «Азовсталь», відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області (далі - ВФССНВ і ПЗ або Фонд), в якому просив встановити факт отримання ним професійного захворювання - пневмоконіоз, в період його роботи в шкідливих умовах виробництва ПАТ «МК «Азовсталь», стягнути з підприємства у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., стягнути з відповідачів солідарно на його користь витрати, пов'язані з поїздками до м. Донецьк, м. Київ, з оплатою рентгенівських знімків, оплатою послуг нотаріуса, відправкою поштової кореспонденції в сумі 2036 грн.13 коп.; стягнути з відповідача - ВФССНВ і ПЗ компенсацію внаслідок професійного захворювання одноразово з індексацією виплат та проводити регресні виплати внаслідок втрати здоров'я на виробництві.

Посилався на те, що він працював електрозварювальним ручної зварки на Жданівському коксохімічному заводі, який реорганізований шляхом приєднання до ПАТ «МК «Азовсталь», де він працював в шкідливих умовах праці. В 2011 році у нього виявили професійне захворювання - пневмоконіоз, після чого його звільнили з підприємства на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

З часу звільнення він не працює, не отримує пенсію та жодної допомоги.

Посилаючись на положення ст.173 , 273-1 КЗпП України, ті обставини, що відповідач ПАТ «МК «Азовсталь» не визнає факт отримання ним професійного захворювання під час роботи, порушує його конституційні права на соціальний захист у зв'язку з втратою здоров'я на виробництві, просив відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2013 року позов ПАТ «МК «Азовсталь» до ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» задоволено.

Визнано недійсними рішення про встановлення діагнозу професійного захворювання ОСОБА_2, оформлене протоколом № 1/24 від 11 січня 2012 року засідання Центральної лікарсько - експертної комісії Клініки професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці НАМН України» та повідомлення № 30 від 18 січня 2012 року про професійне захворювання ОСОБА_2

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «МК «Азовсталь», відділення виконавчої дирекції в м.Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві, відмовлено.

Стягнуто з ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» на користь ПАТ «МК «Азовсталь» судові витрати в розмірі 229 грн.40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «МК «Азовсталь» відмовити, а його позов до ПАТ «МК «Азовсталь», ВФССНВ і ПЗ задовольнити у повному обсязі. Зокрема посилається на те, що судом не перевірено причини відмови йому у направленні в клініку профзахворювань м.Донецьк, тоді як має місце захворювання і інших осіб у зв'язку з роботою у шкідливих умовах праці та не дав оцінки його звільнення за ініціативою позивача. Участь представників роботодавця не є обов'язковою на засіданні ЦЛЕК, а тому їх відсутність не може бути підставою для визнання висновку ЦЛЕК недійсним.

При ухваленні рішення суд необґрунтовано послався на висновок Донецького обласного бюро СМЕ № 770 від 05 березня 2013 року, оскільки зазначене бюро не компетентно робити висновки щодо професійних захворювань та не прийняв до уваги надані ним докази, заперечуючи проти позову.

Не погодилась з рішенням і Державна установа «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «МК «Азовсталь» у задоволенні позову. Посилається на те, що позов заявлений з порушенням правил підсудності - не за місцем знаходження відповідача.

В рішенні суду відсутнє посилання на конкретні порушення Порядку та процедури встановлення зв'язку захворювання ОСОБА_2 з умовами його праці, яких припустився відповідач. Не встановлення діагнозу пневмоконіозу експертною комісією Донецької клінічної обласної лікарні професійних захворювань висновком № 2797/2486 не є аргументом для визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача, оскільки за п.68 постанови КМУ № 1232 від 30 листопада 2011 року рішення регіональних експертних комісій оскаржуються саме до ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», а рішення останньої оскаржується до суду.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування повідомлення за формою П-3 про професійне захворювання ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та нормативно-правових актах, які регулюють Порядок розслідування та ведення обліку професійних захворювань та висновок суду щодо скасування повідомлення без правового обґрунтування є незаконним

Суд безпідставно при винесенні рішення керувався результатами проведення судово-медичної експертизи № 770 від 05 березня 2013 року. Проведення цієї експертизи було недоцільним, оскільки хворий живий та не потребував судово - медичного обстеження та дослідження його медичних документів, бо Порядок та процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, затверджені постановою КМУ № 1232 від 30 листопада 2011 року «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» ,передбачає встановлення, розслідування та облік професійних захворювань, та призначення цієї експертизи відбулося у порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, які не мають жодного відношення до призначення та проведення СМЕ.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача - ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, в задоволенні позову ПАТ «МК «Азовсталь» відмовити, просив також задовольнити і апеляційну скаргу ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», заперечення на скарги представників позивача ПАТ «МК «Азовсталь» - Маєвської В.М., Шемендюка І.В., представників ВФССНВ і ПЗ - Бобровської Н.Є., Черкас О.Є., представника Маріупольське міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області - Шамрая М.І., які просили відхилити апеляційні скарги, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Але положенням зазначених норм рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ «МК «Азовсталь» суд дійшов висновку, що відповідачем - Інститутом медицини праці, без достатнього обґрунтування прийнято рішення про встановлення професійного захворювання ОСОБА_2, яке оформлено протоколом № 1/24 від 11 січня 2012 року, на підставі якого було направлено повідомлення № 30 від 18 січня 2012 року за формою П-3 про встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання, оскільки раніше жодною медичною установою не було виявлено ознак у ОСОБА_2 професійного захворювання. Експертним дослідженням Донецького обласного СМЕ спростовуються доводи представників відповідача щодо обґрунтувань наявності у ОСОБА_2 професійного захворювання, що приведені ЦЛЕК у протоколі засідання комісії 11 січня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що за наслідком позову ПАТ «МК «Азовсталь» не було підтверджено факт професійного захворювання у ОСОБА_2, яке до того ж було встановлено Інститутом медицини праці ОСОБА_2 протягом тривалого часу після звільнення ОСОБА_2 з роботи у шкідливих умовах праці на комбінаті «Азовсталь». А тому позовні вимоги позивача щодо встановлення факту набуття ним професійного захворювання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві, не ґрунтуються на законі, та є такими, що не знайшли свого підтвердження при вирішенні спору в суді.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може в повній мірі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 з 2 січня 1989 року по 9 вересня 2011 року працював електрозварником ручної зварки у вуглепідготовчому цеху, останнім часом на ПАТ «МК «Азовсталь», про що свідчать записи, зроблені у трудовій книжці ОСОБА_2 (т.2 а.с.53).

У період з 22 грудня 2011 року по 12 січня 2012 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному обстеженні в Клініки професійних захворювань Державної установи «Інституту медицини праці НАМН України» (т.5 а.с.15-17).

На засіданні Центральної лікарсько - експертної комісії Клініки професійних захворювань Державної установи «Інституту медицини праці НАМН України» було прийнято рішення про встановлення ОСОБА_2 остаточного клінічного діагнозу: пневмоконіоз (t/q) 1/1,ЛН 1 (один) ст. за рестрективним типом - захворювання професійне, встановлено вперше, яке оформлене протоколом засідання ЦЛЕК від 11 січня 2012 року № 1/24 (т.1 а.с.14).

До ПАТ «МК «Азовсталь» 20 січня 2012 року було направлено повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_2 за формою П-3 , реєстр № 30 від 18 січня 2012 року, яке отримане позивачем 31 січня 2013 року ( т.1 а.с.15).

На підставі висновку ЦЛЕК Інституту медицини праці від 11 січня 2012 року в подальшому був оформлений медичний висновок від 1 лютого 2012 року про виявлене вперше професійне захворювання у ОСОБА_2 (т.5 а.с.14).

Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь на час звернення ОСОБА_2 про встановлення професійного захворювання визначався п.68 - 85 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Зазначеним порядком передбачено, що усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з професійної патології міста (області, Автономної Республіки Крим), завідуючого відділенням професійної патології міської (обласної, Автономної Республіки Крим) лікарні.

Порядок складення та вимоги до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці затверджується МОЗ.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок проведеного медичного обстеження 27 жовтня 2010 року пульмонологом у ОСОБА_2 було встановлено діагноз: ХОЗП ІІ ст.Пневмосклероз та рекомендовано консультація в профпатолога ( т.1 а.с.34).

Відповідно до консультації профпатолога міста Маріуполя від 04 лютого 2011 року ОСОБА_2 було зроблено висновок, на підставі поставленого діагнозу: постпневмонічний пневмосклероз, а також з урахуванням стажу курця, про відсутність підстав для направлення ОСОБА_2 до клініки профзахворювань в місті Донецьку ( т.1 а.с.35).

Згідно протоколу засідання ЛКК № 53 від 15 липня 2011 року, враховуючи стажу курця, відсутність звернень з приводу хвороби органів дихання, висновків міського та обласного пульмонологів, перевищення ПДК по шкідливим виробничим факторам в 1,06 - 1,1 разів та відсутності підозри на професійний характер захворювання, комісія дійшла висновку про відсутність підстав для направлення ОСОБА_2 до ОКЛ ПЗ. (т.1 а.с. 32).

За Інформаційною довідкою про умови праці ОСОБА_2, що була складена Маріупольською міською СЕС від 8 листопада 2011 року у зв'язку з підозрою на професійне захворювання, вбачається, що в ній відображено професійний маршрут та 23-річний стаж роботи у шкідливих умовах праці. Вказані в довідці основні виробничі фактори (зварювальний аерозоль, мікроклімат), а також супроводні (шум, інфрачервоне опромінення, важкість та напруженість праці) відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливих та небезпечних умов праці. В інформаційній картці зазначено, що середня кількість концентрації пилу вуглецю та зварювального аерозолю фіброгеної дії перевищують допустимі норми (ПДК) у 1,1 - 1,5 рази.

З метою профілактики професійної патології ОСОБА_2 був забезпечений засобами індивідуального захисту - респіраторами - по 20 штук щоденно з коефіцієнтом захисту до 50 ПДК . Умови праці електрозварника ручної зварки по дії запиленості повітря робочої зони пилом вуглецю, зварювального аерозолю, загазованості марганцем та оксидом заліза, шуму та зниженої температури повітря відносяться до 3 класу 1 ступеня, інфрачервоного випромінювання - до 3 класу 2 ступеня за Гігієнічною класифікацією праці, затвердженої наказом МОЗ України № 528 від 27 грудня 2001 року; за показниками тяжкості праці вимушеній робочій позі умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеню, а по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеню (т.1, а.с. 18-29).

Під час проходження періодичного медичного огляду в 2008 році будь-яких скарг від ОСОБА_2 не надходило (т.1, а.с. 33).

За протоколом засідання комісії ДОКТМО підозр на професійний характер захворювання у ОСОБА_2 не було виявлено. Виявлено хронічний бронхіт, ремісія, легенева недостатність нульового ступеню. (т.1 а.с. 30 - 31).

Вказані висновки Обласної клінічної лікарні профзахворювань від 30 листопада 2011 року № 2485 були викладені у медичному висновку ЛЕК (т.3 а.с.122).

Встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, розслідування причин та облік випадків хронічних професійних захворювань на час виникнення спірних правовідносин врегульовано п.62 - 85 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011, № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", яка набрала чинності з 1 січня 2012 року (далі - Порядок).

Згідно п.62 цього Порядку усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Пунктом.63 Порядку передбачено, що до хронічного професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов'язаних з роботою.

До хронічного професійного захворювання належить також захворювання, що виникло після багатократного та/або тривалого впливу шкідливих виробничих факторів. Хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності.

Віднесення захворювання до професійного (п.64 Порядку) здійснюється відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 45, ст. 1940).

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662 затверджений «Перелік професійних захворювань», відповідно до якого до професійних захворювань, викликаних впливом промислових аерозолів, віднесено пневкоконіоз.

Відповідно до п. 68 Порядку у спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України", у роботі якої мають право брати участь фахівці відповідного закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичного закладу, спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, спеціалісти (представники) підприємства, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), представники вищого органу профспілки.

Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваного висновку ЦЛЕК від 11 січня 2012 року враховані дані умов праці ОСОБА_2, клініко - рентгенологічні дослідження, у тому числі проведення спірометрії, бодіплетизмографії з визначенням дифузійної здатності альвеоло капілярної мембрани, 23- річний стаж роботи ОСОБА_2 в шкідливих умовах праці, інформації про умови праці, а також застосовані медичні рекомендації МОЗ про застосування класифікації пневмоконіозів в Україні; дані копії трудової книжки; санітарно - гігієнічної характеристики умов праці.

Посилання в рішенні на ті обставини, що раніше жодною медичною установою не було виявлено ознак у ОСОБА_2 професійного захворювання, не може бути підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача, оскільки за п.68 Порядку рішення регіональних експертних комісій оскаржується саме до ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», а рішення останньої оскаржується до суду.

Конкретні обставини справи (дані профмаршруту - 23 роки стажу роботи по професії електрозварника ручної зварки 5 розряду в умовах шкідливих виробничих факторів відповідно до даних трудової книжки, інформаційна довідка) свідчать про те, що ОСОБА_2 працював в шкідливих умовах праці ( перевищення параметру пилу 11 -11,4 мг/м3 при ГДК 10 мг/м3; зварювального аерозолю (марганцю 0,22 -0,24 мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3; оксиду заліза - 6,4 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3; озону - 0,13 мг/м3 при ГДК - 0,1 мг/м3) та клінічні дослідження хворого, явились підставою для встановлення зв'язку захворювання ОСОБА_2 з умовами праці.

Заперечення представників ПАТ «МК «Азовсталь» та ВФССНВ та ПЗ, з посиланням на інформаційну довідку ОСОБА_2 щодо віднесення умов його праці до 3 класу 1 ступеня шкідливості, що викликають функціональні порушення, які при ранньому виявленні та після припинення впливу, носять зворотній характер, тому виникнення професійного захворювання є мало вірогідним, являється припущенням позивача.

Оскільки Порядок та процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» передбачає встановлення, розслідування та облік професійних захворювань, а в даній цивільній справі ніякі експертизи не призначались і не проводилися, суд безпідставно, обґрунтовуючи рішення, послався на висновок судово-медичної експертизи № 770 від 5 березня 2013 року Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, проведеної під час розгляду адміністративного позову ПАТ «МК «Азовсталь» до ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»(т.3 а.с. 171 - 176).

Даних про те, що ЦЛЕК при встановленні ОСОБА_2 професійного захворювання було порушено процедура і порядок встановлення професійного захворювання, передбачений у Додатку № 14 та затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», яких припустилась ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» матеріали справи не містять і їх не зазначено і в рішенні суду.

Склад комісії був правомочний, хворий пройшов клінічне обстеження, пакет документів, який підлягав дослідженню, відповідав вимогам постанови КМУ.

Посилання позивача та наведення відносно цього обґрунтування в рішенні суду, на те, що представниками відповідача - Інституту медицини праці, не було надано суду відомостей про сповіщення про засідання ЦЛЕК Інституту медицини праці, що відбулось 11 січня 2012 року, саме представників зацікавлених осіб: державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичного закладу, спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, спеціалістів підприємства, первинної організації відповідної профспілки або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, не може бути підставою для визнання оскаржуваного висновку ЦЛЕК недійсним, оскільки відповідно до п. 68 Порядку, вказано, що у засіданні лікарсько -експертної комісії мають право брати участь вказані фахівці, але їх участь не є обов'язковою, та не заважає винесенню рішенню ЦЛЕК.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи, а саме з 19 грудня 2013 року ОСОБА_2 пройшов амбулаторне обстеження у Клініки професійних захворювань з метою встановлення професійного захворювання.

21 січня 2014 року ЦЛЕК, за участю представників ПАТ «МК «Азовсталь», ВФССНВ та ПЗ, лікувального закладу, оглянувши документи, та результати проведених досліджень зроблених в ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», а саме рентгенографія та дослідження функції зовнішнього дихання, прийшла до висновку, що у ОСОБА_2 : пневмоконіоз (t/q) 1/1,ЛН 1 (один) ст. - захворювання професійне, встановлено ЦЛЕК ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» ( т.5 а.с. 168,168 - 171).

Таким чином, оскільки предметом даного позову є обґрунтованість встановлення 11.01.2012 року медичного висновку № 1/24 ЦЛЕК ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» професійного захворювання - пневмоконіоз (t/q) 1/1,ЛН 1 (один) ст. за деструктивним типом хворому ОСОБА_2 та складання повідомлення про вперше встановлене професійне захворювання за формою П - 3 ( реєстраційний номер 30 від 18 січня 2012 року, в ході розгляду якого порушення Порядку та процедури встановлення професійного захворювання, не встановлено, колегія суддів дійшла до висновку, що відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено порядок та процедуру встановлення професійного захворювання ОСОБА_2, а відтак відсутні і підстави для визнання недійсним висновку центральної лікарсько - експертної комісії.

Доводи представників ПАТ «МК «Азовсталь» та ВФССНВ та ПЗ відносно того, що ДУ«Інститут медицини праці НАМН України» вирішило питання про встановлення профзахворювання ОСОБА_2 у порушення п.2 Порядку оскільки на час встановлення професійного захворювання (12 січня 2012 року) ОСОБА_2 не працював, а також висновок суду щодо встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання протягом тривалого часу після звільнення його з роботи у шкідливих умовах праці на комбінаті не відповідають обставинам справи. Такого висновку суд дійшов у порушення положень Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_2 щодо встановлення йому професійного захворювання та направлення на консультацію до головного спеціаліста з професійної патології м.Маріуполя, а в подальшому на обстеження з підозрою на профзахворювання до пульманологічного відділення ДОКТМО відбулося під час його роботи на підприємстві.

В подальшому, для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів, хворий ОСОБА_2 направлявся до ОКЛ ПЗ та до ДУ «Інститут медицини праці НАМН України».

Отже, оскільки процедура встановлення професійного захворювання ОСОБА_2 почалась під час його роботи в ПАТ «МК «Азовсталь», а в подальшому він був звільнений за ініціативою роботодавця на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, колегія суддів не може погодитися з доводами представників позивача, ВФССНВ та ПЗ та висновком суду відносно того, що ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» не мала право давати висновок відносно ОСОБА_2, як непрацюючої особи.

Неспроможними є і їх доводи щодо складання Інформаційної довідки Маріупольською міською санітарно -епідеміологічною станцією, а не санітарно - епідеміологічною станцією Орджонікідзевського району м.Маріуполя, оскільки як пояснив представник третьої особи: Маріупольського міського управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області - Шамрай М.І., в апеляційному суді, що не заперечували представники позивача , на час складання Інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_2 в санітарно - епідеміологічнй станції Орджонікідзевського району м.Маріуполя не було фахівця по складанню зазначених довідок і цю функцію виконувала Маріупольська міська санітарно -епідеміологічна станція, застосовуючи данні, які надавав ПАТ «МК «Азовсталь» та дані, які мались у них.

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення зазначеного позову ПАТ «МК «Азовсталь» до ДУ«Інститут медицини праці НАМН України» про визнання недійсними рішення і повідомлення про профзахворювання, як таке, що не відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,213,214 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Підлягає скасуванню і рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «МК «Азовсталь», ВФССНВ та ПЗ про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок втрати здоров'я на виробництві, оскільки такого висновку суд дійшов у зв'язку з тим, що за наслідком позову ПАТ «МК «Азовсталь» не було підтверджено факт професійного захворювання у ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що після отримання повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_2 за формою П-3, відповідно до п.86 Порядку проведено розслідування причин виникнення хронічного захворювання у ОСОБА_2 та 11 квітня 2012 року складений Акт за формою П-4 згідно з додатком 17, який затверджено головним державним санітарним лікарем м.Маріуполя 12 квітня 2012 року. ( т.5 а.с.13, 174-180).

Відповідно до виписки з акту огляду Донецького обласного МСЕК відносно ОСОБА_2 було встановлено 1 липня 2013 року 10 відсотків втрати працездатності останнього без визначення ОСОБА_2 групи інвалідності ( т.1 а.с.83).

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ЦЛЕК ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» 12 січня 2012 року ОСОБА_2 було встановлено професійне захворювання, відповідно до Порядку та процедури встановлення професійного характеру захворювання, складено та направлено повідомлення про професійне захворювання за формою П-3 і в подальшому проведено розслідування причин виникнення хронічного захворювання та складений Акт за формою П-4, його права щодо встановлення у нього професійного характеру захворювання не порушені, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині встановлення факту професійного захворювання не вбачається.

Відповідно до статей 30 і 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон України № 1105) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, а страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, і цей строк встановлюється МСЕК.

Отже, право на отримання потерпілим страхових виплат настає із дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а не з дня встановлення професійного захворювання, що визначено рішенням ЛКК.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів України» медико-соціальною експертизою є визнання на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. За ч.8 вказаного закону рішення МСЕК є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

У разі настання страхового випадку, відповідно до ст.21 цього закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого та інше.

Вбачається з матеріалів справи, після проходження МСЕК та встановлення ОСОБА_2 1 липня 2013 року 10 відсотків втрати працездатності останнього без визначення йому групи інвалідності з 17 червня 2013 року до 1 серпня 2015 року, ВФССНВ та ПЗ було прийнято документи для здійснення страхових виплат, що не заперечував ОСОБА_2 в апеляційному суді, пояснив, що Фонд не відмовляв у виплаті, але не проводить виплату йому страхових виплат (т.1 а.с.81 -83).

Відповідно до пояснень в апеляційному суді представника ВФССНВ та ПЗ - Бобровської Н.Є., що підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до Фонду та надав усі необхідні документи для призначення виплат, підстав для відмови у призначенні не має, але йому не здійснюються страхові виплати у зв'язку із забороною проведення відповідних виплат на підставі ухвали суду до прийняття вирішення за позовом ПАТ «МК «Азовсталь» у цій справі ( т.1 а.с.85).

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 передчасно звернувся з позовом до ВФССВН та ПЗ про стягнення на його користь одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого та щомісячної грошової суми, у зв'язку з частковою втратою працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, оскільки у призначенні страхових виплат йому не було відмовлено, а тому право на отримання страхових виплат ОСОБА_2 не порушено.

ОСОБА_2 звертаючись з позовом до ПАТ «МК «Азовсталь» про відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн., обґрунтовуючи свій позов положеннями ст.173, 237-1 КЗпП України, посилався на те, що під час роботи в шкідливих умовах праці у відповідача отримав професійне захворювання, втратив працездатність. Крім того, на обґрунтування відшкодування моральної шкоди наводить ті обставини, що відповідач тривалий час не визнає факт отримання ним професійного захворювання, звільнив з роботи, чим залишив його без засобів для існування Для відновлення порушених прав він вимушений звертатися до посадових осіб, до суду та нести у зв'язку з цим витрати.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівника у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

За змістом цієї норми роботодавцями мають відшкодовуватись збитки, що не пов'язані зі сплатою страховиком витрат на соціальні послуги та інші виплати, які прямо визначені у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Факт отримання ОСОБА_2 професійного захворювання в період його роботи на ПАТ «МК «Азовсталь» підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тобто зазначена норма передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Оскільки ПАТ «МК «Азовсталь» не забезпечило ОСОБА_2 безпечних умов праці, колегія суддів вважає, що воно повинно відшкодувати йому заподіяну шкоду у зв'язку з пошкодженням здоров'я.

Відповідно до роз'яснень наданих в п.9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних пошкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, колегія суддів враховує ступень втрати ним професійної працездатності, що складає 10%, враховуючи вимоги розумності, виваженості і справедливості, та визначає вважає достатнім стягнути з ПАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що визначаючи розмір заподіяної йому моральної шкоди ОСОБА_2 наводив крім заподіяння шкоди здоров'ю й інші обґрунтування, які не дають підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.1195 ЦК України фізична особа або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Звертаючись до суду з позовом до ПАТ «МК «Азовсталь» та ВФССНВ та ПЗ, ОСОБА_2 просив також стягнути з відповідачів солідарно витрати на проїзд в м.Донецьк протягом 2011 - 2013 років в сумі 924 грн.51 коп., на проїзд до м.Київ з метою обстеження 485 грн.27 коп., на оплату рентген знімку 120 грн., нотаріальні послуги 280 грн. та витрати пов'язані з відправкою рекомендованої кореспонденції.

Понесення ОСОБА_2 зазначених витрат підтверджено квитками, проїзними документами, квитанцією до прибуткового касового ордеру та довідками нотаріуса (т.4 а.с.217).

Як пояснив ОСОБА_2 в апеляційному суді, його поїздки до м.Донецьк і в зворотному напрямку пов'язані з явкою до суду, під час розгляду адміністративного позову ПАТ «МК «Азовсталь» про визнання недійсними рішення та повідомлення ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» про встановлення йому професійного захворювання і двічі він приїздив у зв'язку з обстеженням і консультацією для встановлення діагнозу та зв'язку захворювання з роботою в шкідливих умовах праці. Витрати пов'язані з проїздом до м.Київ і в зворотному напрямку пов'язані з обстеженням для встановленням остаточного діагнозу ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», куди він приїздив двічі, оскільки з'явившись перший раз його повідомили про відсутність місць.

У зв'язку з тим, що ПАТ «МК «Азовсталь» не визнавав факт отримання ним професійного захворювання, звільнив його з роботи за своєю ініціативою, він звертався зі скаргами до Президента України, Уповноваженої з прав людини, в МОЗ, та інших посадових осіб, на що витрачав кошти, а також поніс витрати на оплату ренгензнімку під час проведення СМЕ в адміністративній справі та на послуги нотаріуса для посвідчення копії судових рішень та Акту.

Колегія судів вважає, що позов ОСОБА_2 про відшкодування зазначених витрат підлягає частковому задоволенню, а саме в частині відшкодування витрат на проїзд до м.Донецьк та в зворотному напрямку у зв'язку з його явкою в ДОКТМО і ОКЛ ПЗ в сумі 150 грн. 24 коп. (37,56 грн. х 4) та в частині відшкодування витрат на проїзд до м.Київ і в зворотному напрямку у зв'язку з явкою для обстеження і встановленням остаточного діагнозу ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» в сумі 485 грн. 27 коп.

Решта понесених витрат не підлягає відшкодуванню, оскільки вони понесені у зв'язку з розглядом іншої адміністративної справи, направленням скарг, нотаріального посвідчення рішень суду, що здійснюється в іншому порядку, та його вимоги не ґрунтуються на положеннях закону.

Оскільки, відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці фізичним особам, а зазначені позивачем ОСОБА_2 витрати не входять до витрат, які відповідно до положень ст.21 Закону України № 1105 повинно відшкодовувати ВФССВН та ПЗ, зазначена сума підлягає стяганню на користь ОСОБА_2 саме з ПАТ «МК «Азовсталь».

Враховуючи, що неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення відповідно до вимог ч.1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «МК «Азовсталь» та про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню.

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України з відповідачка ПАТ «МК «Азовсталь» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 344 грн.10 коп., оскільки ОСОБА_2 при подачі позову та апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору, а ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» відстрочено сплату судового здору до винесення рішення.

Зазначена сума підлягає стягненню на розрахунковий рахунок 31212206780004, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, отримувач: державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428.

Керуючись ст.303, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2013 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» відмовити.

Позов ОСОБА_2 про встановлення факту професійного захворювання, відшкодування майнової та моральної шкоди до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити частково, до Відділення виконавчої дирекції в місті Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень, у відшкодування майнової шкоди 635 (шістсот тридцять п'ять) гривень51 копійку.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» судовий збір у розмірі 344 гривні 10 копійок в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780004, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, отримувач: державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428.

В решті позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді