Постанова № 4134353, 05.02.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.02.2009р. № 2а-237/09/0870

15:08.

За позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОКУБ», 69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 470/185

про стягнення суми пені за порушення термінів сплати суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Младенові О.П.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (дов. НОМЕР_1від 25.12.2008р.)

від відповідача - ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_2 від 25.12.2008р.)

14.01.2009р. до Запорізького окружного адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України, звернулося Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ПРОКУБ» (далі по тексту відповідач) про стягнення 1647,24 грн. пені за порушення термінів сплати суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році

Ухвалою від 15.01.2009р. судом відкрито провадження в адміністративній справі №2а-237/09/0870. Судове засідання призначено на 05.02.2009р.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Камертон”.

У судовому засіданні 05022009р., на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Позивач підтримав свої позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступному. Відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна-поштова), затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.07р. №42, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 49 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, на підприємстві ТОВ НВП «ПРОКУБ» повинна складати дві особи.

Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала нуль   осіб, що є меншим ніж установлено нормативом.

30.12.2008р. відповідач сплатив суму адміністративно-господарських санкцій в повному обсязі, що підтверджується копією виписки з ГУДКУ.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових заперечення від 25.12.2008р. та зазначив, що 30.12.2008р. було сплачено штраф у розмірі 15910,20 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.01.1991р. №875 сплата адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів, що підтверджується судовою практикою (постанова ВГСУ від 29.03.2005р., від 26.04.2005р.)

Штраф підприємством було сплачено в кінці 2008р. дійсно за рахунок прибутку, однак вимогу сплатити суму пені відповідач вважає безпідставною ще й з урахуванням того, що стверджувати про наявність чи відсутність прибутку у підприємства можливо буде лише у квітні 2009р.

Розглянувши матеріали справи та надані для огляду оригінали документів, заслухавши пояснення сторін суддя

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОКУБ» відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 р. (форма №10-ПІ) заповненого 10.02.2007р., підписаного і поданого посадовими особами відповідача до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на підприємстві ТОВ НВП «ПРОКУБ» у 2007р. склала 49 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875 повинна складати - 2 особи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані представниками сторін докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав

Відповідач проти стягнення 1647,24 грн. пені за порушення термінів сплати суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році заперечує та посилається на такі факти.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.01.1991р. №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється перш за все шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

 І лише ч. 3 ст. 18 зазначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії.

Таким чином, відповідач робить висновок, що підприємства мають виділяти та створювати робочі місця лише при наявності безпосереднього звернення інваліда.

Згідно Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005р. №2961 де під робочим місцем інваліда розуміють місце або виробничу ділянку постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах і організаціях ; під спеціальним робочим місцем інваліда розуміють окреме робоче місце або ділянку виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо, що говорить про те, що робоче місце інваліда може створюватися лише під конкретну особу, а не взагалі.

Стаття 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.01.1991р. №875 зобов'язує державну службу зайнятості здійснювати пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інвалідів кваліфікацій та знань, з урахуванням його побажань.

У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.01.1991р. №875 сплата адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів, що підтверджується судовою практикою(постанови ВГСУ від 29.03.2005р., від 26.04.2005р.). Штраф підприємством було сплачено в кінці 2008р. дійсно за рахунок прибутку, однак вимогу сплатити суму пені відповідач вважає безпідставною ще й з урахуванням того, що стверджувати про наявність чи відсутність прибутку у підприємства можливо буде лише у квітні 2009р.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Ч. 8 ст. 169 Господарського кодексу України зобов'язує підприємства з правом найму робочої сили забезпечувати визначену, згідно закону, кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, що потребують соціального захисту, і встановлює відповідальність підприємства за порушення даної вимоги.

Ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для   підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% (чотирьох відсотків) середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до «Звіту про зайнятість працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ річна-поштова), затвердженого наказом Міністерства праці України від 10.02.2007р. №42, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 49 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ПРОКУБ» повинна складати дві особи.

Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала нуль  осіб, що є меншим ніж установлено нормативом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнято інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» зазначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Міністерством праці України.

На виконання зазначеного положення Постанови Кабінету Міністрів України № 70 Наказом Міністерства праці від 15.05.2007р. № 223 було затверджено « Порядок нарахування пені та її сплати».

Згідно п. 3.7 зазначеного Порядку у поданій до відповідної судової інстанції позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Враховуючи, що ставка НБУ з 30.04.2008р. становить 12,0% - розрахунковий розмір пені дорівнює 0,04%. Позивачем надано суду розрахунок суми пені за період з 16.04.2008р. по 30.12.2008р. у розмірі 1647,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Факт порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій матеріалами справи доведений. Розрахунок суми пені здійснено позивачем вірно, з урахуванням норм законодавства.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, копія виписки з ГУДКУ, 30.12.2008р. відповідач сплатив суму адміністративно-господарських санкцій в повному обсязі. Доказів сплати 1647,24 грн. суми пені відповідач суду не надав. У зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 1647,24 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 136, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ПРОКУБ» (69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 470/185, р/р 2600730011870 ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 313010, ОУ 31197369, ЄДРПОУ 13604751 на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, одержувач Держбюджет Шевченківського району р/р№31217230700009, ЄДРПОУ 34676911, ГУДКУ у Запорізькій області МФО 813015, 50070000 «Платежі до Фонду соціального захисту  інвалідів за 2007р.) 1647 (одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 24 коп.   пені за порушення термінів сплати суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

3. Видати виконавчий документ.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя   О.М. Нечипуренко

 Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 09. 02.2009р.

10.02.2009р. постанова не набрала законної сили

Суддя О.М. Нечипуренкоз