Постанова № 41343287, 07.11.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2557/14-а

Провадження № 2-а/265/97/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Копилової Л.В.,

при секретарі - Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради (далі -УПСЗН) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що вона є самотньою пенсіонеркою, проживала з батьком ОСОБА_2, який був учасником бойових дій, інвалідом І групи Великої Вітчизняної Війни. Батько мав пільгу на отримання легкового автомобіля "Славута" ЗАЗ. Їх сім'я користувалася цим автомобілем три роки, по день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1. Після цього відповідач одразу ж попрохав у неї техпаспорт для ксерокопії і відмовився його повернути, до викупу нею автомобіля, повідомивши, що після смерті інвалідів ВВВ, отриманий безкоштовно легковий автомобіль залишається у власності його сім'ї за умови, якщо сім'я за даний автомобіль сплатить грошову суму 27 497,40 грн.

Однак її батько був не просто інвалідом, а учасником бойових дій, інвалідом І групи ВВВ з Міжнародним Статусом, чого не врахували відповідачі. А це має значення, бо на нього поширюються всі права і гарантії встановлені Міжнародним Договором, а не просто підзаконними актами Українських органів, як для всіх інвалідів України.

Вважає такі дії відповідача неправомірними і платити нічого вона не повинна. Міжнародним договором «Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших країн, сімей загиблих військовослужбовців» пунктом 4.14 встановлено, що "Після смерті інваліда Вітчизняної війни, який отримав безкоштовно легковий автомобіль або мотоколяску, вони залишаються у власності його сім'ї " і ні про який викуп не вказано.

Просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати повернути їй техпаспорт на автомобіль і переоформити на її ім»я автомобіль, залишивши його сім»ї її батька.

На розгляд справи до суду позивачка не з"явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача - Мар»янова Т.А. позов не визнала і заперечувала проти його задоволення, посилаючись на те, що батько позивачки, ОСОБА_1 за життя був зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі, осіб, які мають право на пільги в управлінні праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, як інвалід війни І групи та користувався пільгами, передбаченими ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації батькові позивача. ОСОБА_2 03.12.2010 року виданий автомобіль ЗАЗ 110308-44 з правом передачі користування автомобілем члену сім'ї. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто автомобіль був у користуванні інваліда менше 3-х років.

Відповідно до норм Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999, ОСОБА_1 Департаментом соціального захисту Донецької облдержадміністрації (раніше - головне управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації) направлений лист щодо умов переоформлення автомобіля, отриманого батьком позивача через органи соціального захисту.

При реєстрації транспортного засобу реєстраційні документи оформлюються на інваліда. У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу головного управління соціального захисту. Після смерті батька позивача ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля ЗАЗ 110308-44. спеціалістами управління їй було запропоновано надати технічний паспорт на автомобіль на зберігання в управління до вирішення питання переоформлення транспортного засобу, який вона добровільно надала до управління.

Позивачкою до Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації не надані підтверджуючі документі про сплату вартості автомобіля (квитанція).

Враховуючи, що протягом шести місяців з дня смерті інваліда позивачем не проведено сплату вартості автомобіля, зазначений транспортний засіб підлягає поверненню головному, районному управлінню соціального захисту у повному комплекті для подальшої видачі іншому інваліду.

Вилучення автомобіля буде проведено після виділення Донецьким обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів коштів на ці цілі. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши та оцінивши подані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого 01 червня 1957 року Молотовським районним відділом м.Жданова Сталінської області, актовий запис № 602, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі «батьки» зазначені: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був зареєстрований Димитровським міськвиконкомом Донецької області 05 листопада 1982 року, актовий запис № 508.

Згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 виданого 06 лютого 1996 року Димитровським міськвідділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, актовий запис № 28 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, розірвано.

Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського райуправління юстиції м.Маріуполя Донецької області 29 жовтня 2002 року, актовий запис № 335.

Згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 виданого 30 травня 2005 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 193 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, розірвано.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області зроблений актовий запис № 1463 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя Донецької області зроблений актовий запис № 623 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_8 виданого 16 листопада 2004 року Орджонікідзевським УПСЗН м.Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 є інвалідом першої групи і має право на пільги і переваги, встановлені законодавством СРСР і союзних республік для інвалідів Вітчизняної війни. Посвідчення видано безстроково і дійсно на всій території союзу РСР.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно- ортопедичні вироби, друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

На виконання вимог вказаного Закону було видано низку підзаконних нормативно - правових актів, які регулюють питання матеріального, соціально - побутового і медичного забезпечення інвалідів. Зокрема, щодо забезпечення інвалідів автомобілями, Кабінетом Міністрів України було видано постанову № 999 „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями " від 19 липня 2006 р.(враховуючи зміни внесені Постановою КМУ від 26.04.2007 року №661). Вищезазначена постанова також встановлює вимоги для взяття на облік та забезпечення інвалідів автомобілями, зокрема, на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які: не мають в особистому користуванні автомобіля, у тому числі придбаного за власні кошти (незалежно від строку такого придбання) або отриманого через головне управління соціального захисту, що перебував в експлуатації менш як 10 років - протягом семи років перед взяттям на облік і отриманням автомобіля не купували і не отримували його як благодійну допомогу.

Пунктом 6 постанови передбачено, що іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сімє'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Як встановлено в судовому засіданні, управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність оплати вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зношення.

Однак позивачкою ОСОБА_1 не було сплачено необхідні платежі.

Відповідно до ч.8 п.16 постанови, в іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Таким чином, згідно законодавчо встановлених обмежень щодо володіння автомобілем котрий отриманий відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, ОСОБА_1 не має правових підстав щодо володіння транспортним засобом - автомобілем "Славута" ЗАЗ.

Щодо посилання позивачки на Угоду "Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших країн, сімей загиблих військовослужбовців" пунктом 4.14 якою встановлено, що "після смерті інваліда Вітчизняної війни, який отримав безкоштовно легковий автомобіль або мотоколяску, вони залишаються у власності його сім'ї " і про будь-який викуп автомобіля не вказано, то суд зазначає наступне.

Батьку позивачки ОСОБА_1 пільга щодо позачергового забезпечення автомобілем на строк експлуатації до десяти років передбачена і надана на підставі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який ухвалено Верховною радою України 22 жовтня 1993 року за N 3551-XII.

За п.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року, діючі міжнародні договори України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

При таких обставинах підстав для задоволення позову не має.

Керуючись ст.ст.7-12, 86, 160, 161,162 КАС України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постановою Кабінету Міністрів України № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19 липня 2006 року, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області Л.В.Копилова