Ухвала суду № 41342190, 11.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"11" листопада 2014 р. Справа № 922/2246/14

Вх. номер 2246/14

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

боржник - Зінченко Т.С.

стягувач - Ковальов Д.Ю.

третя особа - не з'явилась

розглянувши заяву Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2014 року.

у справі за позовом: ТОВ "Сіті Лайф 2000", м. Харків

до Департаменту житлового господарства ХМР,м. Харків

3-я особа Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року у справі за № 922/2246/14 позов задоволено. Стягнуто з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Лайф 2000" суму основного боргу 2 721596,40 грн., 3% річних 40 488,40 грн., інфляційні витрати 187790,16 грн. та судовий збір у розмірі 58998,00 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказавши на те, що він здійснив всі, передбачені чинним законодавством дії з оплати робіт, проте орган державного казначейства, керуючись встановленими лімітами та оплатою лише захищених статей видатків бюджету, не здійснює перерахування грошових коштів з рахунків відповідача по всіх незахищених видатках.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 24.10.2014 року апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року у справі № 922/2246/14 залишив без змін.

31.10.2014 року до суду від боржника надійшла заява в якій останній просить суд надати відстрочку виконання рішення господарського суду до 01.03.2015 року.

В обґрунтування вимог боржник посилається на скрутне фінансове становище відповідача, який є бюджетною установою та фінансується у суворій відповідності із затвердженим бюджетом м.Харкова через Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові. Так, станом на 31.10.2014 року відповідач має заборгованість перед контрагентами в розмірі 30 159 771,50 грн., що підтверджується "Інформацією про невиконання платіжних доручень..."

Стягував не погоджується з з заявою боржника, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Через канцелярію суду надав відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтями 115 та 116 ГПК України також встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому, в силу положень статті 121 ГПК України господарському суду надано право, при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, у встановлений законом строк, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених названою статтею ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до п.7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Оскільки, норми ГПК України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.ст.33, 43 ГПК України.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання даного рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Вирішуючи питання відстрочки виконання рішення суду, суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи ті обставини, що відповідач є бюджетною установою та фінансується у суворій відповідності із затвердженим бюджетом м.Харкова через Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові. Так, станом на 31.10.2014 року відповідач має заборгованість перед контрагентами в розмірі 30 159 771,50 грн., що підтверджується "Інформацією про невиконання платіжних доручень".

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року №65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання державних коштів зобов'язано Державну казначейську службу здійснювати платежі:

у першочерговому порядку в повному обсязі - за видатками загального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу; дослідження і розробки, окремі заходи з виконання державних (регіональних) програм, субсидії та трансферти підприємствам, установам та організаціям в частині оплати праці з нарахуваннями, стипендій, оплати комунальних послуг та енергоносіїв; видатками за рахунок коштів резервного фонду бюджету; видатками спеціального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату;

за іншими видатками, крім видатків, зазначених в абзаці першому цього підпункту, та наданням кредитів державного бюджету - з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, наявних та прогнозних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, зареєстрованих бюджетних зобов'язань та пріоритетності проведення видатків і надання кредитів.

Згідно ст. 55 Бюджетного кодексу України 2. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами I - IV рівнів акредитації; забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки; роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла.

У свою чергу, відповідно до вищевказаного переліку видатки для погашення боргу згідно рішення суду від 05.08.2014 року до першочергових (захищених) не належать.

Як вбачається з наданої відповідачем інформації, станом на 30.10.2014 року сума не проведених казначейською службою видатків місцевого бюджету становить 30159771,50 грн.

Таким чином, суд враховує той факт, що заборгованість відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів.

Тож, враховуючи надзвичайно складну фінансово-політичну ситуацію на Україні, необхідність економного і раціонального використання державних коштів, фактичну заборону уряду України здійснювати розрахунки по незахищеним видаткам, що зумовило відсутність відповідного підкріплення Державної казначейської служби України для погашення боргу перед позивачем, зважаючи на те, що примусове виконання рішення суду по справі №922/2246/14 призведе до того, що Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові припинить фінансування усіх видатків відповідача, що призведе до зупинення фінансування першочергових виплат та згортання невідкладних та життєво важливих робіт, які виконуються відповідачем, що безумовно матиме катастрофічні наслідки для міста, суд вважає дані обставини винятковими у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим виконання рішення суду слід відстрочити до 31.12.2014 року.

При цьому суд, сподіваючись на покращення фінансово-економічної та політичної ситуації в нашій державі, виходить з того, що відповідач зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для погашення боргу, адже держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган (ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2014 року по справі №922/2246/14 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2014 року по справі №922/2246/14 про стягнення з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Лайф 2000" суми основного боргу 2 721596,40 грн., 3% річних 40 488,40 грн., інфляційних витрат 187790,16 грн. та судового збору у розмірі 58998,00 грн. до 31.12.2014 року.

Суддя Лаврова Л.С.

ухвалу підписано 13.11.2014 року