Рішення № 41339628, 12.11.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

12.11.2014 справа № 2/489/2153/14

заочне рішення

Іменем україни

12 листопада 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

представника позивача Гладун Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

У липні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність житлового будинку АДРЕСА_2, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 та є предметом іпотеки; визнати за банком право власності на житловий будинок; висилити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку зі зняттям з реєстраційного обліку; зобов'язати відповідача передати банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідної двері, документи, що характеризують об'єкт нерухомості та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

У позові вказано, що 20.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «Укрсиббанк»), право вимоги від якого перейшло до ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11362678000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 160000,00 дол. США на строк до 20.06.2029 зі сплатою 13,50 відсотків річних. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.06.2008 між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» житловий будинок АДРЕСА_2.

Через невиконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором станом на 12.06.2014 утворилася заборгованість в сумі 273065,25 дол. США., що еквівалентно 3182483,46 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяву про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову до суду не надав.

У відповідності до статей 224, 225 ЦПК України судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 20.06.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11362678000. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 160000,00 дол. США на строк до 20.06.2029 зі сплатою 13,50 процентів річних.

Погашення кредиту та процентів сторони визначили в Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту, який є додатком № 1 до договору.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечені нотаріально посвідченим договором іпотеки від 20.06.2008, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 за яким відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 209,9 кв.м., що належить йому на праві власності.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, що підтверджується нотаріально посвідченою випискою з вказаного договору. Відповідно до цього договору позивач набув право вимоги за кредитним договором № 11362678000 від 20.06.2008, позичальником по якому є відповідач.

04.03.2014 за вихідним № 15580 ПАТ «Дельта Банк» направило на адресу відповідача: вул. Чигрина, 188 в м.Миколаєві, повідомлення про порушення основного зобов'язання в якому вимагало виконати порушене зобов'язання у тридцяти денний строк, у іншому випадку буде звернуте стягнення на предмет іпотеки.

Вимога повернута поштовим відділенням з підстав закінчення строку зберігання.

Через невиконання відповідачем грошових зобов'язань станом на 12.06.2014 виникла заборгованість в сумі 273065,25 дол.США, що еквівалентно на вказану дату 3182483,46 грн., яка складається із 159007,11 дол. США заборгованості по тілу кредиту та 114058,14 дол.США - процентів.

У ході розгляду справи встановлено, відповідач є власником двох житлових об'єктів, а саме будинку АДРЕСА_2, який перебуває в іпотеці ПАТ «Дельта Банк», та квартири АДРЕСА_1, іпотекодержатель - Акціонерний комерційний банк «Райффайзенбанк України».

Вказані обставини підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.10.2014.

Згідно даних сектору адресно-довідково бюро УДМС України в Миколаївській області відповідач з 13.09.2011 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, за цією адресою ним і отримана судова кореспонденція, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що при обранні способу захисту порушеного права, позивач виходив з положень розділу 5 іпотечного договору, яким передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність іпотекодержателю.

Із змісту договору іпотеки, зокрема пункту 4.2, видно, що сторонами визначено конкретні способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку», а також з інших підстав, передбачених законодавством України.

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю (пункт 4.3 договору іпотеки).

Звернення стягнення на Предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку» (пункт 4.5 договору іпотеки).

У підпунктах 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 розділу 5 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання у такі способи:

- передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

- отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій іншій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Згідно пункту 5.3 вказаного розділу договору позасудове врегулювання може бути задоволено Сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Таким чином, у договірному порядку сторонами визначені чіткі умови щодо способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

З пояснень представника позивача встановлено, що окремий договір про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», як передбачено підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 іпотечного договору, між сторонами не укладався.

На думку вказаного представника, звернення до суду із вимогою про передачу предмета іпотеки у власність позивачу, є достатнім і укладення такого договору не потребує.

Між тим, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права таким, що не відповідає умовам, укладеного між сторонами договору іпотеки, Закону України «Про іпотеку» та Цивільному кодексу України.

Так, згідно зі статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором

Відповідна правова позиція відображена у пункті 39 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 у справі N 6-124цс13, застосування якої є обов'язковим при вирішенні аналогічних справ.

Отже, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається із змісту договору іпотеки при його укладенні сторони не передбачили переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Крім того, представник позивача не надала суду доказів укладення між сторонами окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачено умовами договору іпотеки, або відмови відповідача від укладення такого договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку по відсутність підстав для задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, вказаний у позові, що не позбавляє позивача права звернення до суд з іншим способом захисту порушеного права.

Так як в задоволенні основної вимоги відмовлено, інші вимоги, які є похідними, задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що виселення осіб з житлового будинку, переданого в іпотеку та на який звернуте стягнення рішенням суду, можливе за умови дотримання вимог статті 40 Закону України «Про іпотеку», а особи які підлягають виселенню повинні були залучені до участі у справі в якості відповідачів, оскільки рішення суду не може бути умовним.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214, 224, 225, 228 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, виселення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

суддя І.В.Коваленко

Повний текст заочного рішення

Підписано 13.11.2014