Постанова № 41339301, 12.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р. Справа № 804/16748/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Гончаровій В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.14 року Криворізька північна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 4200 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 000992 від 26.07.2013 року та постанови за справою про адмінправопорушення від 26.07.2013 року, начальником Криворізького РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 156 КУпАП. З огляду на те, що ОСОБА_2 працює продавчинею у кіоску, де провадить підприємницьку діяльнісь фізична особа-підприємець ОСОБА_1, рішенням Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі абз. 5 ч.2 ст.17 Закону України № 481/95-ВР на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 6800 грн. Відповідачкою добровільно сплачено 2600 грн., решта 4200 грн. у добровільному порядку, протягом строку встановленого законодавством, не сплачена. Просять стягнути заборгованість у розмірі 4200 грн.

До початку судового засідання позивач подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 23), в судове засідання не з'явився, повістка про розгляд справи вручена відповідачу 28.10.2014 року, що підтверджується корінцем поштового відправлення, наявного в матеріалах справи (а.с.23).

Згідно з ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.1 до ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

В ході розгляду справи було встановлено, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 000992 від 26.07.2014 року та постанови за справою про адмінправопорушення від 26.07.2014 року, начальником Криворізького РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років.

Абз.2 ч.1 ст. 153 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі - 6800 гривень.

Частиною 4 ст. 17 Закону встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду ( частина 5 ст. 17 Закону).

Судом встановлено, що Рішенням Криворізької північної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій від 20.11.2013 року № 000046/04-83/22-01/НОМЕР_1 на підставі абз. 5 ч.2 ст.17 Закону України № 481/95-ВР до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. (а.с. 15). Вказане Рішення отримане відповідачем особисто 29.11.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 16), в місячний термін у встановленому порядку ним не оскаржено.

Згідно облікової картки платника податків, зворотній бік якої приєднаний до матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 добровільно сплачені штрафні санкції у розмірі 2600 грн., тому сума несплаченого податкового боргу складає 4200 грн.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріли справи, вимога форми «Ю» № 19-04 від 05.02.2014 року, вручена особисто ФОП ОСОБА_1 06.02.2014 року. (а.с. 12).

Судом встановлено, що за змістом, формою та підставами винесення така податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576 (далі - Порядок).

Відповідно до п.4.6 вказаного Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Доказів оскарження податкової вимоги позивача відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 11 КАС України, не встановлено.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

В силу пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 Податкового кодексу України).

В ході розгляду справи встановлено, що Рішення про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій винесено правомірно, тому позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 4200 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53081, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на р/р 31112106700097, одержувач Управління державної казначейської служби у Криворізькому районі Дніпропетровській області, код 38032070, Банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, фінансові санкції в розмірі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті грн.) 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева