Постанова № 41339026, 10.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 року Справа № 904/4323/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Суслі Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Макарова Т.П. представник, довіреність №21/14 від 21.01.14;

від відповідача-2: Криворог І.О. представник, довіреність №б/н від 23.10.14;

представники інших учасників судового процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014р. у справі № 904/4323/14

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ

про визнання нотаріальної дії неправомірною, визнання нотаріального акту недійсним та визнання діючим договору лізингу

ВСТАНОВИВ

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014р. у справі №904/4323/14 (суддя - Петренко Н.Е.) В частині позовних вимог дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, провадження припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження вмотивоване тим, що приватний нотаріус не володіє господарською процесуальною правосуб'єктністю, оскільки не є юридичною особою і не є фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набула статус суб'єкта підприємницької діяльності.

В частині відмови в задоволенні позову рішення вмотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів того, що протягом строку лізингу він не прострочив сплату жодного лізингового платежу більше 30 днів.

Також зазначено, що виконавчий напис №2238 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 21.05.14р. є таким, що виданий в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає виконанню.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Посилається на порушення судом норм ст.ст. 4, 15 ГПК України, щодо забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг», п. 8 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Зазначає, що копія рахунку лізингодавцем взагалі не направлялась, що призвело до порушення вимог закону нотаріусом. Оскільки він не переконався у безспірності заборгованості.

Стверджує, що на момент звернення до суду ним сплачено 562217,91грн., що складає 77% вартості об'єкту фінансового лізингу, а порушення строків сплати виникло з об'єктивних причин.

У поясненнях до апеляційної скарги додатково зазначив, що спір щодо суми заборгованості між ним та відповідачем-2 розглядається у суді, що свідчить про існування спору в частині заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами апелянта не згоден, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами апелянта не погоджується та вважає їх необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі з огляду на наступне.

Зазначає, що позивачем 15.05.2014р. було отримане направлене на його адресу кур'єрською службою «Pony express» повідомлення про відмову від договору із вимогою повернути предмет лізингу.

Вказує на те, що позивачем прострочено сплату лізингових платежів за договором, термін яких настав в період з 25.03.2014р. по 20.05.2014р., що надало право лізингодавцю відмовитися від договору та вимагати повернення предмета лізингу.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав аналогічні пояснення викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 10.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

20.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4163L12/00-LD.

Відповідно до пункту 1.1. договору лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, які зазначені в додатку "Тарифи" до цього Договору (надалі - Тарифи), який є невід'ємною частиною, інші комісії, що передбачені цим Договором, та виконувати інші обов'язки передбачені цим Договором та чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 договору визначення предмета лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), вартість предмета лізингу, графік лізингових платежів, дата та місце поставки предмета лізингу, а також інші умови, безпосереднє відношення до цього договору, визначаються у додатку(-ах) до цього договору. У випадку, коли згідно цього Договору у лізинг передається декілька Предметів лізингу, укладають відповідну кількість додатків до цього Договору, які є в рівній мірі невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.2 договору визначено строк лізингу. Строк лізингу починається з дати передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу, що підтверджується підписанням відповідного акту приймання-передачі предмета лізингу (підпункт 1.2.1 пункту 1.2 договору).

Строк лізингу закінчується:

а) в день, наступний за останньою датою, що вказана в графіку лізингових платежів;

b) в день, наступний за датою, коли лізингодавець отримав відповідні, в залежності від випадку загибелі (знищення) чи втрати (викрадення) предмета лізингу, документи:

- при викраденні - постанову про порушення кримінальної справи по факту викрадення, що видається відповідним підрозділом МВС України;

- при пожежі - акт про пожежу із зазначенням майна, що постраждало в результаті настання таких явищ, що видається відповідним підрозділом МНС України;

- при стихійних природних явищах - акт, довідку про подію із зазначенням майна, що постраждало в результаті настання таких явищ, що видається відповідним підрозділом МНС України;

- у випадку суттєвого пошкодження майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням - експертний висновок, складений експертом відповідної кваліфікації та компетенції, що діє відповідно до вимог чинного законодавства України, має дозвіл на надання таких висновків. Особу експерта обирає лізингодавець;

- внутрішні акти страховика, у тому числі: висновки штатних експертів страховика, страховий акт тощо до яких доданий розрахунок суми страхового відшкодування.

с) день, визначений в укладеній між сторонами додатковій угоді стосовно дострокового

викупу предмету лізингу за умови сплати інших, передбачених цим Договором платежів, згідно з такою додатковою угодою. При цьому сторони домовились, що право лізингоодержувача щодо дострокового викупу предмету лізингу, виникає після спливу 12 місяців з дати початку перебігу строку лізингу;

d) в день, визначений в повідомленні про відмову від Договору за ініціативою лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством.

Пунктом 2.3 договору визначено, що передача лізингоодержувачу предмета лізингу та документів до нього оформляється підписанням сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, впродовж 3-ох (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідного повідомлення лізингоодержувача продавцем та/або лізингодавцем.

При цьому сторони погоджуються, що у випадку одночасної передачі декількох предметів лізингу достатнім доказом такої передачі буде підписання одного чи декількох актів приймання-передачі предметів лізингу, за умови, що такий(-і) документ(-и) буде(-ть) відображати передачу предметів лізингу, у кількості, обумовленій цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору з дати підписання Акту приймання-передачі лізингоодержувач має право користуватися предметом лізингу відповідно до його призначення та умов використання визначених виробником та продавцем.

Відповідно до пункту 5.1 договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатку (ах), до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.2 розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається у іноземній валюті (долар США, євро або інша валюта) та підлягає сплаті у національній валюті України - гривні за курсом, що визначений цим договором.

Згідно з пунктом 5.3 лізингові платежі складаються зокрема з:

- Авансовий (перший лізинговий) платіж сплачується до передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу та є частиною відшкодування предмету лізингу. Авансовий платіж включає в себе податок на додану вартість (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 договору).

- Періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування за курсом продажу та включають в себе:

а) відшкодування вартості предмету лізингу, що розраховується за курсом, встановленому у відповідному додатку до цього договору;

б) комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється, та розраховується як різниця між розміром періодичного лізингового платежу, який зазначений у стовпці "Лізинговий платіж" та перерахований в гривню, та розміром відшкодування вартості предмету лізингу у гривні, розрахованого згідно п.5.3.2.(а) цього договору, мінімальний розмір комісії лізингодавця не може бути меншимніж одна гривня (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 договору).

Відповідно до пункту 5.4 договору розмір періодичного лізингового платежу не може бути меншим ніж сума відшкодування вартості предмету лізингу та мінімального розміру комісії лізингодавця, визначеного в п.5.3.2.(б) цього договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору оплата лізингоодержувачем за цим договором вважається здійсненою в момент зарахування коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 9.1 договору визначено, що у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні Лізингодавця.

Відповідно до пункту 9.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому ж стані, в якому його було прийнято в користування, з урахуванням нормального зносу. Якщо предмет лізингу був повернений лізингоодержувачем у неналежному стані, лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати на ремонт та роботи, пов'язані з відновленням стану предмета лізингу.

Розділом 11 договору визначено наслідки невиконання цього договору. Випадками невиконання цього договору, відповідно до пункту 11.1, є:

а) лізингоодержувач не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплатити за умовами цього договору;

b) лізингоодержувач не виконує належним чином або загрожує призупинити або припинити дію будь-якого власного зобов'язання за цим договором;

с) лізингоодержувач чи будь-яка інша споріднена компанія, яка є засновником та/або учасником лізингоодержувача або та в якій лізингоодержувач є засновником та/або учасником, не виконує платіжні чи інші зобов'язання по відношенню до лізингодавця або інших компаній групи "УніКредит";

d) порушено справу про визнання лізингоодержувача банкрутом або лізингоодержувачем було прийнято рішення про ліквідацію або реорганізацію, яке попередньо не узгоджено із лізингодавцем;

е) вилучення або припинення дії з будь-якої причини будь-якої ліцензії, будь-якого погодження, або дозволу (урядового або іншого), в тому числі необхідних для експлуатації предмета лізингу, або випадки, коли такі ліцензія, погодження, реєстрація або дозвіл надалі передбачені, але не отримані.

Відповідно до пункту 11.2 договору в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово), направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу:

а) вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні;

b) заявити, що всі лізингові платежі до кінця строку лізингу, згідно в графіку лізингових платежів та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та мають лізингоодержувачем протягом 10 календарних днів з дати такої заяви, за курсом продажу, який діятиме станом на дату вчинення такої заяви. Після здійснення оплати в повному обсязі, право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в порядку передбаченому розділом 8 цього договору;

с) вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у т.ч. тимчасово) та/або вимагати сплатити заборгованість, що виникла у лізингоодержувача внаслідок неналежного виконання цього договору, в тому числі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

d) відмовитись від цього договору в односторонньому порядку;

е) використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Відповідно до пункту 13.5 договору Повідомлення. Повідомлення та інша інформація за договором повинні бути виконані письмово та надіслані поштою, телеграмою на адресу іншої сторони, що вказується в розділі 16 цього договору. При цьому повідомлення лізингоодержувача набувають чинності з моменту їх отриманні лізингодавцем. Будь-яке повідомлення, надіслане за допомогою факсимільного зв'язку, повинне супроводжуватись передачею оригінала поштовим зв'язком або вручене безпосередньо лізингодавцю. Лізингодавець до отримання відповідного оригіналу, може посилатися на таке факсимільне повідомлення як на оригінал. Повідомлення лізингодавця про лізингові платежі також можуть бути направлені лізингоодержувачу у порядку, передбаченому п.п.5.8 цього договору.

Даний договір вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (пункт 15.1 договору).

27.09.12р. між позивачем та відповідачем-2 укладено додаткову угоду № 1 до договору в якій сторони домовились викласти додаток №4163L12/00 до договору у новій редакції, у зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу (Т.1,а.с.29).

На виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання-передачі від 27.09.12р. (Т.1,а.с.34).

Повідомленням за вих. № 4108 від 14.05.14р., яке направлено на адресу позивача відповідачем-2, останній проінформував позивача про припинення в односторонньому порядку договору фінансового лізингу №4163L12/00-LD від 20.09.12р. з 20.05.14р., у зв'язку з тим, що позивач прострочив виконання зобов'язання і загальна сума прострочення складає 45474,01грн., згідно рахунків-фактур 4163L12/00/18 від 25.03.14р.; №4163L12/00/D14 від 01.04.14р.; №4163L12/00S13 від 03.04.14р.; №4163L12/00/19 від 25.04.14р.; №4163D2/00/S4 від 14.05.14р. Відповідач-2 зазначив, що прострочення триває понад 30 днів; вимагав поставити предмет лізингу на стоянку за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; вказав уповноважених осіб та їх контактні телефони. Відповідач-2 попередив позивача, що у випадку неповернення предмету лізингу та непогашення заборгованості негайно, після отримання повідомлення відповідач-2 буде вимушений звернутися за виконавчим написом до нотаріуса чи до суду для примусового повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості (Т.1,а.с.126).

Відправлення №15-6109-6405, яким було надіслано на адресу позивача повідомлення відповідача-2 про відмову від договору позивачем отримано 15.05.14р. об 11:50. Наведений факт підтверджується накладною №15-6109-6405 кур'єрської пошти "Рony express" (Т.1,а.с.127).

На підставі звернення відповідача-2 до відповідача-1 з вимогою про вчинення виконавчого напису, відповідач-1 вчинив виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 2238 21.05.14р. про повернення позивачем на користь відповідача-2 об'єкту фінансового лізингу, який був переданий відповідачем-2 на користь позивача за умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу (Т.1, а.с.35)

На підставі заяви відповідача-2 Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.06.14р. ВП № 43543839 з примусового виконання виконавчого напису № 2238 виданого 21.05.14р. (Т.1, а.с.37).

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися, та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Сторони у договорі фінансового лізингу погодили, що в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово), направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, у тому числі й вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у т.ч. тимчасово) та/або вимагати сплатити заборгованість, що виникла у лізингоодержувача внаслідок неналежного виконання цього договору, в тому числі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та відмовитись від цього договору в односторонньому порядку (підпункти с, d пункту 11.2 договору).

Відповідно до пункту 13.5 договору, повідомлення та інша інформація за договором повинні бути виконані письмово та надіслані поштою, телеграмою на адресу іншої сторони, що вказується в розділі 16 цього договору. При цьому повідомлення лізингоодержувача набувають чинності, з моменту їх отриманні лізингодавцем. Будь-яке повідомлення, надіслане за допомогою факсимільного зв'язку, повинне супроводжуватись передачею оригінала поштовим зв'язком або вручене безпосередньо лізингодавцю. Лізингодавець до отримання відповідного оригіналу, може посилатися на таке факсимільне повідомлення як на оригінал. Повідомлення лізингодавця про лізингові платежі також можуть бути направлені лізингоодержувачу у порядку, передбаченому п.п.5.8 цього договору.

Матеріалами справи підтверджується і скаржником не спростовано, що повідомленням за вих. №4108 від 14.05.14р., яке направлено на адресу позивача відповідачем-2, останній проінформував позивача про припинення в односторонньому порядку договору фінансового лізингу № 4163L12/00-LD від 20.09.12р. з 20.05.14р., у зв'язку з тим, що позивач прострочив виконання зобов'язання і загальна сума прострочення складає 45474,01грн., згідно рахунків-фактур № 4163L12/00/18 від 25.03.14р.; № 4163L12/00/D14 від 01.04.14р.; № 4163L12/S13 від 03.04.14р.; № 4163L12/00/19 від 25.04.14р.; № 4163L12/00/S14 від 14.05.14р. Відповідач-2 зазначив, що прострочення триває понад 30 днів; вимагав поставити предмет лізингу на стоянку за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; вказав уповноважених осіб та їх контактні телефони. Відповідач-2 попередив позивача, що у випадку неповернення предмету лізингу та непогашення заборгованості негайно, після отримання повідомлення відповідач-2 буде вимушений звернутися за виконавчим написом до нотаріуса чи до суду для примусового повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості.

Відправлення №15-6109-6405, яким було надіслано на адресу позивача повідомлення відповідача-2 про відмову від договору, позивачем отримано 15.05.14р. об 11:50. Наведений факт підтверджується накладною №15-6109-6405 кур'єрської пошти "Роnу ехрress".

Отже, матеріалами справи спростовуються твердження скаржника про те, що лізингодавцем на адресу позивача повідомлення про несплату платежів не направлялось.

Також, скаржник не заперечував як при розгляді спору у господарському суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції про наявність порушення строків чергового платежу з 25.03.2014р. по 26.04.2014р. у сумі 21337,43 грн. (6209,60 грн. з ПДВ - відшкодування вартості об'єкта лізингу та 15130,83 грн. без ПДВ - винагорода лізингодавцю) з причин фінансових труднощів.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією господарського суду Дніпропетровської області про те, що позивач не довів факт відсутності протягом строку дії договору прострочення сплати лізингових платежів та не надав суду доказів того, що протягом строку лізингу він не прострочив сплату жодного лізингового платежу більше 30 днів.

Також колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду попередньої інстанції про те, що відмова відповідача-2 від укладеного між сторонами договору та вимога повернути предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса відповідає положенням ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та підпунктам с, d пункту 11.2 договору.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, викладені у поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 6933/14 від 17.10.2014р.) про те, що спір щодо суми заборгованості між позивачем, та ТОВ «УніКредит Лізинг» розглядається Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі № 904/4111/14, що також свідчить про те, що сума заборгованості не є безспірною, про що не переконалася нотаріус при винесенні оспорюваного виконавчого напису від 21.05.2014р. № 2238 і підстав для односторонньої відмови від договору у ТОВ «УніКредит Лізинг» на момент звернення до нотаріуса не було, а також додані до цих пояснень документи (акт звірки взаєморозрахунків за договором фінансового лізингу, договір фінансового лізингу № 4163L12/00-LD від 20.09.2014р. з додатковою угодою, рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки щодо курсу валют за період 24.10.2012 - 21.05.2014рр. пояснювальна таблиця, розрахунків, супровідний лист до акту звірки взаєморозрахунків з доказами направлення ТОВ «УніКредит Лізинг»), оскільки ці докази не були предметом розгляду у господарському суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Втім, скаржником не доведено неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає, що господарський суд Дніпропетровської області обґрунтовано зазначив про те, що вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 Цивільного кодексу України, частина друга статті 20 Господарського кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними". Таким чином, в задоволенні вимоги позивача про визнання дійсним і діючим договору фінансового лізингу № 4163L12/00-LD), укладеного між ДП з ІІ «Євро Нафта» (лізингоодержувач) та ТОВ «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) 20.09.2012р. відмовлено правомірно.

Щодо позовних вимог до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій при вчиненні виконавчого напису № 2238 виданого 21.05.2014р. та про визнання недійсним цього виконавчого напису і який не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12р. за № 296/5.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат», яка кореспондується з пунктами 1.1, 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК України. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК України, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Водночас, слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли, йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Отже, господарським судом попередньої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними дій нотаріуса при вчиненні виконавчого напису, оскільки у даній справі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 визначена позивачем як відповідач, при цьому у господарського суду відсутні процесуальні повноваження для заміни статусу учасника процесу з відповідача на третю особу, приватний нотаріус не володіє господарською процесуальною правосуб'єктністю, оскільки не є юридичною особою і не є фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набула статус суб'єкта підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, приватний нотаріус не може виступати стороною (позивачем або відповідачем) у господарському процесі, а викладені позивачем вимоги до нотаріуса про оскарження дій не підвідомчі господарським судам і не можуть розглядатися за правилами господарського судочинства.

Таким чином, провадження в частині вимог позивача до відповідача-1 припинено господарським судом попередньої інстанції правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Пунктом 3.5 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99р. за № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Позивачем не доведено, що будь-який з перелічених документів не був наданий відповідачем-2 нотаріусу. Доводи позивача, що нотаріус при вчиненні нотаріального напису повинен був пересвідчитися у безспірності вимог не приймаються судовою колегією, оскільки лізінгодавець згідно вищенаведеного порядку повинен надати нотаріусу рахунок з відміткою про не сплату платежів. Під час розгляду справи встановлено, що позивач мав не сплачену заборгованість за лізинговими платежами більше 30 днів, як на час вчинення виконавчого напису так і на момент розгляду справи.

Подання позивачем позову до суду до відповідача-2 у іншому провадженні, з приводу розміру заборгованості за лізінговими платежами, не може вплинути на правову оцінку встановлених судом обставин, оскільки суттєвим для розгляду даної справи є встановлення факту наявності заборгованості лізінгоодержувача перед лізінгодавцем більше 30 днів, а не її розмір.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що за виконавчим написом нотаріуса суть відповідальності та майнової вимоги відповідача-2 до позивача є повернення майна, власником якого є відповідач-2, то для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зобов'язаний довести відсутність права відповідача-2 вилучити у нього предмет лізингу.

Отже, господарський суд Дніпропетровської області дійшов вірного висновку, що виконавчий напис № 2238 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 21.05.14р. є таким, що виданий в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 року у справі №904/4323/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 11.11.2014 року.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд