Постанова № 41338458, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3093/13-а Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 до Уманської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0002121720 та № 0002131720.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 року в задоволені позову відмовити.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 28.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу № 469 від 08.05.2013 року, виданого Уманською ОДПІ Черкаської області, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Екотех-СМУ" за період з 01.01.2009 року по 30.10.2012 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт № 640/17/НОМЕР_3 від 01.06.2013, в якому встановлені порушення позивачем вимог ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 134959 грн. 35 коп., та пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит в сумі 180029 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2010 року - 37429 грн., за жовтень 2010 року - 80975 грн., за листопад 2010 року - 42560 грн., за грудень 2010 року - 19065 грн., що призвело до недоплати податку на додану вартість в сумі 180029 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2013р.: № 0002121720 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 134959 грн. 35 коп. основного платежу; № 0002131720 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 225036 грн. 25 коп., в тому числі 180029 грн. основного платежу та 45007 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відмовляючи в задоволені пощову, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивач не мав правових підстав для включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, в декларації про доходи, отримані у 2010 році, витрати в сумі 899729 грн., та до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень-грудень 2010 року податок на додану вартість на загальну суму 180029 грн. Згідно частини 1 статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Статтею 51 цього Кодексу передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Частиною 1 статті 128 вказаного Кодексу передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу, а згідно частини 6 вказаної статті громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Аналізуючи положення законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що до підприємницької діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб. І, як наслідок, для придбання транспортно-експедиційних послу та ячменю, позивачем мав бути використаний лише такий документ, як товарно-транспортна накладна. А такі документи, як акт виконаних робіт (при оформленні транспортно-експедиційних послуг) та накладна (при оформленні товару) не є такими, на підставі яких можуть здійснюватися розрахунки між учасниками відповідних господарських відносин та здійснюватися облік доходів, витрат, податкового кредиту та зобов'язань.

Також, судом першої інстанції зазначено, що товарно-транспортна накладна, відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вказано в Правилах № 363, товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Перелік об'єктів впливу Закону є вичерпним. Суд першої інстанції, цитуючи положення ст. 55, ч. 1 ст. 128 ГКУ та ч. 3 ст. 2 Закону зробив висновок про необхідність ведення бухгалтерського обліку і фізичними особами-підприємцями, до яких належить позивач, а відповідно, й висновок про обов'язковість товарно-транспортної накладної для позивача при веденні такого виду обліку.

В свою чергу, ч. 3 ст. 2 Закону лише конкретизує перелік об'єктів впливу Закону, щодо яких існують особливі правила ведення обліку. Відповідно, суб'єкти підприємницької діяльності, про які йдеться в ч. 3 ст. 2 Закону - це юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, але ніяк не фізичні особи на будь-якій з систем оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що будь-який документ, складений учасниками відносин у сфері надання транспортно-експедиційних послуг, що містить всі необхідні відомості про час, обсяг та ціну таких послуг можна вважати достатнім для обліку та розрахунків за перевезення вантажу. Отже, акти виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи є достатніми доказами здійснення господарських операції з TOB «Екотех-СМУ».

Відповідно до Правил, товарно-транспортна накладна є основою лише для бухгалтерського обліку, а не для податкового. В цей же час, облік витрат при обчисленні податку на доходи фізичних осіб та облік податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість є складовими податкового обліку.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено обставини виконання господарських операцій з TOB «Екотех-СМУ», а саме: судом встановлено факт подальшої реалізації транспортно-експедиційних послуг та ячменю в адресу покупців. На підтвердження цього факту в матеріалах справи містяться відповідні первинні документи. Цей же факт не заперечувався і відповідачем, відповідні операції відображені і в акті перевірки, складеному відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При взаємовідносинах з TOB «Екотех-СМУ» позивачем та представниками товариства було складено комплект документів, які містять істотні умови договору, зокрема, ціну послуг та товару, дату їх поставки, обсяг послуг то товару. Таким документами є рахунки, накладні, акти виконаних робіт.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 жовтня 2013 року, та є підставою для її скасування. З огляду на навелене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 19 8, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Уманської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Уманської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 28.08.2013 року № 0002121720 та № 0002131720

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

податок з доходів фіз. осіб; в задовол. позову було відмовлено

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.